Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.

• Образок із життя

Блокнот

Леонід КУЦИЙ.

м. Вінниця.

Якось Іван зустрів Петра і нагадав йому, щоб той повернув позичені гроші. Петро заспокоїв: «Про борг не забув і обов’язково скоро поверну».

Через якийсь час Іван вирішив знову потурбувати Петра. І цього разу Петро від боргу не відмовлявся, але й повертати не поспішав.

Уже й Іван почав забувати, що Петро йому гроші заборгував. Та Іванова жінка, яка, за висловом чоловіка, завжди тикала свого носа куди не слід, нагадала. І добре зробила.

Ото зустрічає Іван Петра та й каже:

— Вибач, Петре, ти мені вже тривалий час гроші винен, а вони мені ой як необхідні.

Той вислухав Івана, спокійно дістав із кишені блокнота і повільно почав його гортати.

— Зараз, — говорить, — подивлюсь, що тут у мене записано. Та-а-а-к. Томчук. Грищук. Ткачук. Янчук. Ющук. Скиба. Пробач, забув, Іване, як твоє прізвище? Та-а-ак. Правильно — Капшук. Є. Все записано. Отже, ти не журися.

Іван обурився:

— Але мені вкрай гроші потрібні.

Петро засунув блокнота у кишеню і категорично відрубав:

— Я тобі, Іване, показав, що у мене все записано. І більше мене не дратуй, бо надалі такого не терпітиму.

Почухав Іван потилицю. Подумав. Попросив про всяк випадок у Петра вибачення за несвоєчасні турботи і пішов.

І хоч спливло вже чимало літ, але Іван відтоді дуже добре пам’ятає, що у Петра в блокноті все записано, і більше його не турбує й ніколи не забороняє своїй жінці тикати носа куди не слід.

P.S. Цілком серйозно!

...У своєму редакційному блокноті «Весела світлиця» також веде своєрідний «облік» — облік своїх постійних авторів, їхніх публікацій, а ще — таких приємних і знаменних подій у житті кожного з них, як особистий ювілей.

На літеру «К», гортаємо, є в ньому, безумовно, і прізвище славного письменника-гумориста, подолянина Леоніда Куцого.

Нещодавно цьому козакові веселого пера виповнилось...

А втім, справжнім козакам, як і жінкам, не заведено рахувати роки.

Бо козацька мудрість та звитяга вимірюється не літами, а ділами... І ще й написаними, як на літератора, книжками!

А Леонід Куций ще ого-о-го який у нас козак!

Тож гостримо, пане-друже Леоніде, пера-шаблі на многая літа і вершникуймо молодечо на баскому коні-Пегасові!..

Будьмо, гей!..