• З літопису наших днів

Без даху над головою

_{залишилася родина учасника АТО Олександра Шевченка}

Віктор Зеленюк.

Вінницька область.

У корпункт «Сільських вістей» зателефонував 31-річний житель селища Сутиски однойменної територіальної громади, інвалід війни ІІ групи, учасник бойових дій АТО Олександр Шевченко і розповів про лихо, яке сталося з його родиною 1 лютого. «Того дня стояла морозна погода і сипав лапатий сніг. Нічого не віщувало біди. Тільки двічі зникало світло і дружина Олена вловила запах горілої пластмаси. А вже за лічені хвилини ми зосталися без даху над головою…».

ВІД БУДИНКУ, в якому з 2017 року проживав Олександр із дружиною і двома доньками, залишилися понівечені вогнем стіни і потрощений дах. Погорільцям дала притулок на сусідній вулиці Оксана Миколаївна Слабосвітська, яка зараз перебуває на заробітках за кордоном.

— Добре, що нам тимчасово запропонували вільну хату, інакше де були б — на вулиці, — продовжує Олександр. — Ми встигли вискочити з палаючого будинку лише в тому, в чому були одягнені…

Родом Олександр із Бахмута. Він один з небагатьох, хто 2015 року не пішов за сепаратистами, а добровільно став у лави ЗСУ. На війні дістав важке поранення. Про себе каже, що він «залізна» людина, бо в хребті носить металевий імплант, а гомілково-ступневий суглоб лівої ноги зібраний докупи шістьма гвинтами. «Із пенсії відкладав заощадження на чергову, четверту, операцію на хребті. Її планували зробити в червні, а тут — пожежа. Тепер, мабуть, доведеться терпіти біль невизначений час. Я прикидав, що для відновлення хати і придбання майна треба щонайменше тисяч п’ятсот, а таких грошей, звичайно, у нашої родини нема…».

За його словами, на цій вулиці лінія електрики в аварійному стані. Тут збиралися замінити електроопори. Навіть привезли бетонні стовпи. Один із них лежав навпроти їхнього будинку. З часом їх забрали, а старі стоять дотепер.

— Років три тому бабуся попросила електриків поміняти провід, що йде до хати, — розповідає Олександр. — От вони й кинули шматок кабелю від опори. Приєднали його до старої проводки, зробили це у місці ще до входу в лічильник. Я з жахом припускаю, що якби загорілося не вдень, а вночі, то невідомо, чим могло б усе закінчитися… Коли й сам почув запах горілого, вийшов на вулицю. Бачу, до будинку біжать сусіди з криком: «Саша, покрівля горить!». Підняв голову — дим іде. Старша дочка була в школі. Ми схопили молодшу, документи і вискочили надвір. На те, щоб повиносити речі, не мали часу…

Займання сталося приблизно об 11-й годині 40 хвилині. За словами Олександра, пожежники приїхали приблизно через 25 хвилин. Спершу прибула машина з Тиврова, потім з Гнівані.

— Щоб приборкати вогонь, довелося дуже багато води вилити, — пояснює чоловік. — Відтак стеля падає то в одному, то в іншому місці. Її вже нема у веранді, коридорі, санвузлі, кухні та в одній із кімнат. Частина води пішла під підлогу. Звідти несе цвіллю і сирістю. Пропало багато одягу та інших речей. Моя мама безробітна. Бабуся й теща живуть на пенсію. Всі разом складалися, аби кухню встановити, зробили, і от…

Шевченко вдячний пожежникам не тільки за те, що загасили вогонь. Вони так само оперативно підготували акт про пожежу. За його словами, офіцер ДСНС з Тиврова, який приїжджав на виклик та брав участь у гасінні вогню, порадив чоловікові, як діяти далі. Встановити причину того, що сталось, і визначити розмір збитків має комісія. До її складу повинні увійти представники ДСНС, РЕМ, поліції, ОТГ. Ініціювати її створення має керівник громади селища.

Селищний голова Сутиської ОТГ Леонід Дідух своєю чергою повідав, що протягом зими у них згоріло три хати.

— У двох будинках — вина господарів, але це не стосується Шевченків, — каже він. — Тут вина електриків РЕМу. Вони неправильно з’єднали дроти, коли міняли кабель. З’єднали мідь і алюміній. Під час перепаду напруги виникла дуга, що й призвело до пожежі.

Щоправда, це попередній висновок. В акті про пожежу ДСНС записано, що попередньою причиною, імовірно, є коротке замикання. На акті є також підпис представника РЕМ.

На думку селищного голови, енергетики мали б відшкодувати частину збитків, завданих сім’ї.

Шевченків, чим могли, підтримали односельці. Хтось запропонував посильні для себе гроші, хтось дошки має, у когось є цвяхи… Розуміють, що для відбудови хати все згодиться. Знайомі хлопці, які займаються ремонтами, пообіцяли, що безкоштовно перекриють дах. Були б матеріали. Вони підрахували, що на дах і покрівлю потрібно приблизно 120 тисяч гривень. Хоч би зверху не текло, а тоді помалу можна і всередині щось робити.

— Ми збирали засідання виконкому, на якому розглядали заяву Шевченка, — говорить Леонід Дідух. — На жаль, коштів у бюджеті громади зовсім обмаль. Попервах виділили на кожного з погорільців по дві тисячі гривень матеріальної допомоги. Якщо надалі з’явиться можливість, то перерахуємо ще. Але основна надія — на людську небайдужість до біди того, хто захищав нас, зазнав тяжких поранень, а тепер сам разом із сім’єю потребує допомоги…