• Далеке-близьке

Повернення до храму

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

У Нових Млинах під час громадської толоки селяни випадково натрапили на старовинні дерев’яні ікони. Реліквії знайшли при демонтажі внутрішніх стін старої лікарні, на яку більшовики переробили колишню панську садибу. Після пожежі, що сталась 16 років тому, будівлю не відновлювали, але її руїни почали розбирати тільки зараз. Люди переконані, що ікони богоборці забрали з Миколаївської церкви. Цей шедевр дерев’яного зодчества Лівобережної України XVIII століття комуністи зруйнували в 1930-х роках.

СЕЛЯНИ припускають, що це не остання знахідка, адже ікони з Миколаївської церкви слугували матеріалом для ще кількох споруд.

Голова Новомлинського старостинського округу Надія Роєва (на фото) зберігає у приміщенні старостату цінні дерев’яні дощечки, в яких вгадуються священні реліквії. «З цих ікон робили перегородки, — каже Надія Іванівна. — Миколаївська церква, звідки їх, вочевидь, забрали, стояла у парку біля панського маєтку, в якому потім розташувалась лікарня». За словами старости, з церковного «матеріалу» безбожники також зробили і колгоспну комору. Яка була в цьому потреба, коли навколо вдосталь лісу?

Стіни панської хати збудовані на чопках, без цвяхів. Фундамент з добротної цегли, яка і через 200 років, наче з конвеєра. Власне, сам фундамент тодішні зодчі укріпили вапном, замішаним на яйцях. Через це, кажуть старожили, він такий міцний.

На чопках і дощечки, на яких намальовані образи. На одному з них дата — 1896 рік. Більшість ікон сильно пошкоджені цвяхами, образів на них майже не видно. У найкращому стані лик Божої Матері з немовлям, який знайшли між простінками (на фото). Ікона не була прибита цвяшками. Очевидно, хтось, щоб її зберегти, просто запхнув у стіну та залишив. Але й вона потребує серйозної реставрації, а це робота не з дешевих.

«Ми консультувалися із фахівцем, на це потрібно близько 15 тисяч гривень, — каже Надія Роєва. — Поки що не знаємо, де такі гроші взяти. Але якщо нам вдасться оновити ікону, то хочемо, щоб вона стояла у нашому Троїцькому храмі».

У 19 столітті в Нових Млинах було чотири церкви та один юдейський молитовний будинок. У цьому селі свого часу була велика єврейська громада, тут народився Йосеф Хаїм Бреннер (1881-1921 рр.) — один з основоположників сучасної літератури на івриті.

До нашого часу з усіх культових споруд збереглося тільки дві — Георгіївська, яку комуністи переробили під клуб і яка нині мало нагадує храм, та мурована Троїцька церква — пам’ятка архітектури.

Збудовану 1800 року і зруйновану в 1930-х роках ХХ століття Миколаївську називають перлиною архітектури та церквою-експериментом. Вона була однією з найвищих на всьому Лівобережжі — її висота становила 25,7 метра. Але не цим вона захопила дослідника дерев’яних церков Таранушенка, а великою кількістю архітектурних «експериментів», до яких удався її талановитий будівничий. Для дослідника ця пам’ятка стала ще одним свідченням того, що майстри безупинно створювали нові типи будов, шукали і знаходили нові форми, конструктивні рішення й засоби посилення виразності художньо-архітектурного образу храмів.

Новомлинська церква стала однією з двох досліджених Таранушенком пам’яток із двома вежами. Друга — Вознесенська церква в Березні. А точніше — перша: вчений вважав, що Березнянська церква (1759 р.) постала раніше, а майстер Новомлинської церкви перейняв звідти ідею двох веж і втілив її по-своєму. Він експериментував, намагаючись застосувати у дерев’яному будівництві композиційні засоби мурованих храмів із двома дзвіницями. Водночас це була спроба порушити закон безфасадності, що є непорушною традицією української дерев’яної архітектури.

Віднайдені раритети із Миколаївської церкви селяни вважають добрим знаком. «Усі люди так кажуть, — пояснює староста. — Ці образи намолені, вони повинні стояти в нашому храмі».

Частина ікон покрита мікронним золотом. Мабуть, вірянин-благодійник не шкодував грошей ні на храм, ні на його оздоблення.

Звісно, через занедбаний стан ці раритети не являють собою великої матеріальної цінності, але для новомлинівців важливо інше — її духовно-історичне значення.

До речі, після того як у стінах лікарні були знайдені ікони, її співробітники згадали про незвичайного пацієнта з 1990-х, який молився «на стіни». Але це вже інша історія…