|
Архів П’ятниця,
№ 18 (19866) |
 Про нас |
 Реклама |
 Поточний номер |
 Передплата |
| |
| Малюнки А. Василенка | PDF архів | Архів |
| У номері: | Весела світлиця | Наша пошта | Соняшник |
|
|
|
|
||||||
|
||||||||
|
||||||||
|
| ||||||||
|
Версія для друку До списку статтей
Єднаймося, щоб вистояти УПЕРШЕ я написав листа до «Сільських вітей» 1967 року. В ньому розповідав про розбудову нашого села, про те, що люди живуть майбутнім, мають перспективу. Як заграє було музика — значить, весілля справляють або молодь біля будинку культури веселиться. А тепер, як чую музику, аж мурашки по тілу повзуть, бо сповіщає вона, що когось із односельців повезли у вишеньки. Нема вже в нашому селі ні школи, ні дитячого садка. Лазня і фермські приміщення давно зруйновані. Добре, хоч працюють магазин, ФАП і дітей у Маньківську школу возять автобусом. Дмитро СИНІЧЕНКО. с. Харківка Уманського району Черкаської області.
Читаю щоп’ятниці матеріали, в яких передплатники нарікають на несвоєчасну доставку газети. У нас, слава Богу, є в селі поштове відділення, і справна листоноша Ніна Олександрівна Кравченко приносить нам пенсії, субсидії, кореспонденцію. Але ж саме приміщення поштового зв’язку не опалюється, і жінка, а також відвідувачі, які приходять на пошту з нашого та сусідніх сіл Тельне і Самотуги, мусять мерзнути. Мала котельня на замку, невідомо, хто і коли злив воду з труб опалювальної системи. Заощадили у нас на опалюванні й інших потрібних для населення закладах. Цілу зиму не працював магазин промислових товарів. Коли щось треба — їдь у район або замовляй перекупникам. Олександр ДУДКО. с. Сядрине Корюківського району Чернігівської області.
Поки до влади не приведемо справжніх українців-патріотів, знищення Української держави і українського народу триватиме. Юрій ПАВЛЕНКО. смт Новомиколаївка Запорізької області.
Всілякими методами Росія через своїх ставлеників в Україні намагається впроваджувати русифікацію суспільства, нав’язує то федеративний устрій держави, то нейтральний, веде антиукраїнську пропаганду, вважаючи її за свободу слова. Досить уже «рускава міра»! Хто вважає себе українцем, об’єднуймося на боротьбу з підлим ворогом, аби не втратити державності. Ярослава САМОЙЛЕНКО. м. Баштанка Миколаївської області.
Перекривши мовлення антиукраїнським телеканалам, «слуги» зчинили стільки непотрібного галасу: були і дискусії, і ток-шоу з цього приводу. А чому ж не зробили головного — не притягнули до відповідальності хазяїв тих каналів? Юрій МИХАЙЛЕНКО. с. Бовтишка Олександрівського району Кіровоградської області. Версія для друку До списку статтей | З роси й води 12 БЕРЕЗНЯ святкує 95-річчя наша читачка і шанувальниця киянка Лідія Миколаївна Можаєва. Людина надзвичайно талановита, щира, життєрадісна, енергійна, з величезним творчим потенціалом. За освітою вона педагог-мовознавець. Вільно володіє французькою, німецькою та англійською мовами. Тридцять років пропрацювала викладачем у Київському коледжі зв’язку, де її досі згадують із теплотою, любов’ю і повагою. Студенти завше охоче ходили на пари Лідії Миколаївни, адже вона їх підтримувала, знаходила з молоддю спільні інтереси, залучала її до творчості. Разом готували і проводили вечори Клубу веселих і кмітливих французькою мовою. Лідія Можаєва особистість багатогранна. Окрім педагогічної та перекладацької діяльності, сорок років пропрацювала позаштатним кореспондентом на радіо, видала дві збірки власних гуморесок. Крім того, пише вірші, а також досі веде у профільних газетах рубрику «Поради довгожительки Лідії Ганжі» (це її дівоче прізвище). На жаль, нині через хворобу Лідія Миколаївна не може брати до рук ні гітари, ні баяна, ні балалайки, на яких колись залюбки грала перед публікою, але часто переслуховує записи своїх виступів і сама, і з друзями. Тож хай вам здоровиться, дорога Лідіє Миколаївно, на довгі-довгі роки. З повагою сільськовістяни.
У малолітті Григорій Сергійович Атаманюк зазнав чимало гіркого, його юність обпалена воєнними страхіттями. Він із когорти тих мужніх звитяжців, що наближали визволення України і Європи від нацизму. Босоноге дитинство Григорія минуло в Пилипах-Олександрівських, що у Віньковецькому районі Хмельниччини. Коли фронт перекотився через рідне село, він добровольцем подавсь із маршовою ротою воювати. До Перемоги йшов у складі військ Другого і Першого Білоруських фронтів. Визволяв від фашистів міста і села, а переможні салюти зустрів у лігві нацистського звіра — рейхстазі. Нині Григорій Сергійович на заслуженому відпочинку. Але без діла не сидить. Бере активну участь у роботі обласної ветеранської організації, він заступник голови комітету ветеранів. Удостоєний знака «Почесний ветеран України», є Почесним громадянином м. Хмельницького. За бойові заслуги нагороджений орденами Великої Вітчизняної війни та Червоної зірки, чотирма медалями «За відвагу», що прирівнюється до звання Героя Радянського Союзу. Днями Григорій Сергійович Атаманюк відсвяткував 95-річний ювілей. Щиро вітаємо шановного ветерана! Бажаємо міцного здоров’я, щастя, успіхів та миру. За дорученням ветеранів Валерій МАРЦЕНЮК. Хмельницька область.
|
|
