• З приводу

Кому доступна іпотека?

Олена КОЩЕНКО.

Наприкінці січня Кабмін затвердив механізм оновленої житлової програми «Доступна іпотека», що передбачає кредитну ставку 7% річних для купівлі житла. Від першого березня вона офіційно запрацювала: уповноважені державою банки почали приймати заявки на відповідну позику.

ПРОГРАМА «Доступна іпотека» передбачає кредит на суму до 2,5 мільйона гривень, так би мовити, в одні руки. Держава компенсуватиме банкам частину відсоткової ставки. Максимальний термін погашення — 20 років, мінімальний перший внесок — 15% вартості житла, максимальний розмір комісії банку — 0,5% річних. Наприклад, той, хто отримає в рамках програми 1 млн грн, за 20 років на відсотках переплатить 860 тис. грн (щомісячний платіж становитиме 7,7 тис. грн).

Купити в іпотеку можна готову квартиру, майнові права на неї, житловий будинок із земельною ділянкою та об’єкт незавершеного будівництва. Але є дві умови. Перша: одна особа або сім’я з двох людей може отримати пільговий кредит на нерухоме майно площею лише до 50 кв. м. Додатково дозволяється придбати 20 кв. м на кожного члена родини. Площа може бути більшою максимум на 20%. Відсотки за додаткові метри доведеться сплачувати на загальних умовах. Друга стосується віку нерухомості: вона не має бути старше за три роки. Тобто 2021 року пільговий кредит видаватимуть на квартири та будинки, побудовані з 2018 року.

Позичальником може бути громадянин України у віці до 50 років, який не має у власності житла площею понад 50 кв. м. Його або кожного члена сім’ї максимальний місячний дохід не повинен перевищувати десять середніх зарплат у регіоні, де розташований предмет іпотеки. Скажімо, для Києва це 218,12 тис. грн на місяць, для Харкова — 119,69 тис., Дніпра — 131,63 тис., Одеси — 125,53 тис., Львова — 125,18 тис. грн.

За очікуваннями уряду, нинішнього року програмою скористаються 5 тисяч сімей.

До речі, свідчать дані НБУ, торік, коли ставка за іпотечними кредитами знизилась із 19 до 12,8-16% річних, 9 тисяч співвітчизників (на 11,5% більше, ніж позаторік) узяли кредит за програмою «Доступне житло» на загальну суму 20 мільярдів гривень.

До дев’яти тисяч українців, які вже одержали іпотечний кредит, додаймо п’ять тисяч цьогорічних потенційних позичальників… Це крапля в морі порівняно з тим, скільки українських родин нині потребують поліпшення житлових умов, мріють про власний дах над головою, але не можуть собі його дозволити. Світовий банк розробив методологію, за якою доступне житло — це те, яке сім’я пересічно з трьох осіб із середніми статками може придбати протягом трьох років спільного життя. Зазвичай береться квартира розміром 55 кв. м. Але для більшості жителів українських міст, селищ і сіл не те що після трьох — після багатьох років подружнього життя перебратись у власне окреме житло часто є просто нереальним. Трапляється, молодій сім’ї допомагають батьки, родичі, хтось наважується взяти кредит у банку під захмарні відсотки. Але таких «щасливчиків» дуже мало.

Чи допоможе розв’язати цю проблему програма «Доступна іпотека»? Населення нині здебільшого таке збідніле, що навіть невисокі 7% навряд чи допоможуть йому. Бо далеко не у всіх співвітчизників є гроші навіть на перший внесок, який становить 15% вартості омріяного житла. Звичайно, можна спробувати нашкребти. Та якщо сьогодні в Україні так легко втратити роботу і так важко її знайти, то з чого, питається, у майбутньому той кредит погашати?

Хоча уряд похвалився, що від 1 березня вже підписано кілька угод за цією програмою, ажіотажу на участь у ній очікувати не варто. Бо «Доступна іпотека» розрахована на середній клас, а не на соціально незахищені верстви, які становлять більшу частину населення країни. На жаль, протягом останніх десятиліть у держави не було стратегії щодо забезпечення всіх громадян доступним житлом. А це один із важливих показників успішного соціально-економічного розвитку країни. До порівняння, у Чехії обсяг іпотечних кредитів становить 25% ВВП країни, у Польщі — 20%, тоді як в Україні — лише 0,7%.

Годі сподіватися на успіх будь-якої програми доступного житла, якщо у держави нема сталого економічного поступу, не зростає добробут народу, а з ним — і соціальні запити українців.