|
|
|||||||
|
||||||||
|
||||||||
| ||||||||
|
Версія для друку До списку статтей Чи настане той час? Микола ЮРЧИШИН. ДЛЯ неходячого подружжя Володимира Андрійовича та Ганни Леонтіївни Сокурів єдина розрада — «Сільські вісті», передплатниками яких вони є десятки років. Та ось біда. За друге півріччя 2020-го їм із невідомих причин не принесли жодного примірника проплаченого ними часопису. Така ж ситуація повторилася в січні-лютому нинішнього року. «Хто дав право поштовикам обкрадати таким чином людей?» — запитували вони у керівництва Укрпошти. Про це йшлось у критичній замітці «Блокують доставку «Сільських вістей», опублікованій у нашій газеті 5 лютого. І ось раптом телефонний дзвінок від В. А. Сокура. «Дякуємо за публікацію. З 1 березня нам почали регулярно доставляти «Сільські вісті», ще й вибачилися за заподіяні прикрощі. А через день надійшло смс-повідомлення, що за друге півріччя 2020-го та січень-лютий 2021 року нам повернуть гроші за недоодержані номери. Хоча раніше зв’язківці про це і мови не хотіли вести. Ми радіємо, що справедливість урешті-решт восторжествувала, хоча на душі залишився неприємний осад — на цілих вісім місяців ми були відлучені від улюбленої газети». Прикро за подібне обслуговування поштовиками наших передплатників. А тепер друкуємо нові скарги на адресу деяких горе-зв’язківців. Ось телефонний дзвінок Віталія Петровича Шпильчина із Матіясового Березанського району Миколаївщини: «Протягом останніх двох тижнів припинили доставку «Сільських вістей». Телефонував на контактний центр Укрпошти за номером 0-800-300-545. Там пообіцяли розібратися протягом трьох днів. Та виявилося, що це були пусті слова». Обурений незадовільною роботою зв’язківців наш давній передплатник із Новорепівки Новотроїцького району Херсонщини Віктор Дмитрович Дерганов: «Замість передплачених видань поштовики пропонують навзамін... туалетний папір. Мені замість «Сільських вістей», які не доставляють більше двох тижнів, намагалися всунути іншу газету, котру не передплачував, але я категорично відмовився. І сказав їм прямо в очі: «Не буде моєї «Селяночки», звертатимусь із позовом до суду». Бідкається на поштових працівників Василь Георгійович Сушинський із Великого Кучурова Сторожинецького району Чернівецької області. Йому вже третій тиждень перестали доставляти «Сільські вісті». Коли на дорозі стало не так слизько, пішов він до поштового відділення, проте тринадцятий, чотирнадцятий, п’ятнадцятий та шістнадцятий номери «Сільських вістей» хтось уже встиг привласнити. Тепер шукай вітру в полі. «Чому нема відповідного контролю за періодичними виданнями? — резонно запитує в гендиректора Укрпошти Ігоря Смілянського В. Сушинський. — Це ж продукція, за яку люди заплатили гроші». На нерегулярну доставку нашої газети нарікають Микола Дмитрович Безкоровайний із Лебедина Сумської області та Надія Михайлівна Лісова з Малої Дівиці Прилуцького району Чернігівщини. А ось яку скаргу надіслав киянин Петро Іванович Уманець, що проживає у Святошинському провулку. Обслуговує його 115-те поштове відділення зв’язку. «Я щоразу з нетерпінням чекаю свіжого номера «Сільських вістей», які дуже шаную і поважаю за правдивість і бойовитість. Та в останні місяці газету почали приносити на 10-12-й день після їх виходу. І це в стольному Київграді. Що вже казати про регіони? Додзвонитися на поштове відділення неможливо, там повідключали телефони. Йти туди я не подужаю. Єдине, що пишу скарги. Після кожної принесуть два-три екземпляри газети, і знову двотижнева затримка. Та що ж це коїться з нашою Українською поштою?» Отож і ми запитуємо у керівництва відомства — чи настане той час, коли наші передплатники врешті-решт перестануть скаржитися на поштових працівників, а висловлюватимуть лише подяки за їхню сумлінну працю? Версія для друку До списку статтей |
Від імені всієї дружної родини донька Ольга. 19 БЕРЕЗНЯ наша дорога матуся Людмила Максимівна Могила з селища Божедарівка Криничанського району Дніпропетровщини святкує 85-й день народження. Людмила Максимівна багато років пропрацювала вчителькою. Прищеплювала своїм учням, дітям любов до знань, сіяла в їхніх серцях зерно прекрасного, світлого, вічного, відкривала складний духовний світ буття, давала мудрі поради. Цей багаж знань завжди буде з нами. За життя Людмила Максимівна наражалася на безліч труднощів, однак щоразу демонструвала велику витримку, незламність духу. І ми, її дочки, онуки, правнуки, зяті, захоплюємося цими рисами. Уся наша велика рідня сердечно вітає ювілярку та висловлює їй щиру повагу. Дякуємо тобі, рідненька, за все, що ти зробила для нас, хоч самій було нелегко. Ми вдячні за тепло, увагу й добро, які нам дарувала. Бажаємо тобі міцного здоров’я та душевного спокою. Дорога мамо, бабусю, прабабусю, тещо, будь ласка, прийми від нас слова безмежної любові, вдячності та низький уклін.
|