• Вузли реформ

Аби не наламати дров

Ігор ТАБІНСЬКИЙ.

Львівська область.

На фото автора: протестна акція працівників ДП «Бродівський лісгосп» під стінами Львівської обласної ради.

Слово «реформа» в нашій країні мало не лайливе. І спричинилася до цього найбільше сама держава, чи, радше, її керівництво в різні роки. Сама лише «ваучеризація» чого варта. Але вона була відносно давно, і біль від неї у людських душах сяк-так втишився. Відтоді що тільки не реформували, і все не на користь громади, людей.

НЕЩОДАВНО і Державне агентство лісових ресурсів України взялося за реформування, що передбачає, зокрема, укрупнення лісгоспів. Проти таких планів відомства виступили об’єднані громади трьох областей — Закарпатської, Чернігівської і Львівської. Погодьтеся, цікава географія.

Депутати, активісти громадських організацій організовують акції протесту, пишуть звернення у профільні міністерства, Держлісагентство з вимогою зупинити руйнівний процес. Конкретно львів’яни категорично проти механічного, а тому бездумного злиття державного підприємства «Мисливське господарство «Стир», Бродівського та Золочівського державних лісгоспів в одне підприємство із центром у м. Золочеві.

Насамперед зауважимо, що після укрупнення районів (замість 20 стало сім!) на їхніх територіях опинилося по кілька лісгоспів. Логіка децентралізації начебто підказує, що їх варто було б об’єднати під одним дахом із головним офісом у райцентрі. Але саме тут виникає чимало нюансів.

Скажімо, до Золочівського району відійшла Бродівщина, і тамтешній держлісгосп, найуспішніше підприємство на Львівщині, хочуть начебто об’єднати, а фактично підпорядкувати Золочівському, м’яко скажемо, «середнячку». Певна річ, така «реформа» не до шмиги бродівським працівникам лісової галузі. Їх неважко зрозуміти: хто може знати, яку політику поведе нове керівництво, чи не вдасться до «зрівняйлівки», вирівнювання, так би мовити, економічних і соціальних показників. Адже середня зарплата працівника лісу в Бродах (а їх удвічі більше, ніж у Золочеві, — 423) минулого року становила 11 954 гривні — це на дві з половиною тисячі гривень більше, ніж у районному лісгоспі. ДП «Бродівський лісгосп» є чи не найбільшим серед підприємств Львівського управління лісового і мисливського господарства платником податків та обов’язкових платежів до бюджетів. За 2020-й рік воно сплатило їх 62,2 мільйона гривень.

Чому бродівське підприємство таке успішне й передове? Секрет чи, точніше, один із секретів досить простий. Коли в середині 90-х від’єднували від лісгоспів цехи й заводи з переробки деревини, тільки тодішній директор Бродівського лісгоспу Богдан Стефанишин зумів відстояти, зберегти і зробити прибутковим завод. Він довів, що така форма господарювання конче потрібна галузі. А тепер усі колись від’єднані цехи у Золочеві, Славському, Сколе, Радехові державні лісгоспи викуповують назад у приватників, повертаючи їх уже за повну вартість. Ось такі наслідки роз’єднання та приватизації.

— Бродівський лісгосп сплатив, зокрема, 13,1 мільйона гривень до місцевого бюджету, — наголошує депутатка Бродівської міської ради Надія Забокрицька. — А весь бюджет розвитку Бродівської ОТГ — 18 мільйонів. І він уже на цей рік сформований, розписана кожна копійка…

Отже, нині бродівські лісівники успішно господарюють. Що чекає їх завтра у світлі реформаторської сверблячки влади, вони не знають. Але не тільки працівники підприємства не сприйняли такої новації. На їхній захист стали місцеві депутати, які зібралися навіть на позачергову сесію міської ради. Їх підтримали більш як 20 громадських організацій. І це не просто містечкова солідарність, як дехто хоче представити. Місцевий лісгосп, як уже зазначалося, — найбільший платник податків на Бродівщині, а після злиття, вочевидь, фінансові потоки потечуть до Золочева. А вже там із «начальницького плеча», можливо, щось перепаде й бродівцям. Цим фактом занепокоєний і голова Бродівської ОТГ Анатолій Белей.

Нині ніхто ще не знає, як буде насправді, але люди у своїй уяві вимальовують картини найчорніші, і їх, повторюсь, можна зрозуміти. Страх перед невідомим — річ таки прикра.

А тим часом відбулася зустріч представників Бродівської міської ради та ДП «Бродівське лісове господарство» з начальником обласного управління лісового і мисливського господарства Анатолієм Дейнекою та заступником і головним інженером Юрієм Гром’яком. Перші наголосили на неприпустимості об’єднання Бродівського лісового господарства із Золочівським з центром у Золочеві. Такі дії не будуть сприйняті ні органами місцевого самоврядування, ні місцевими мешканцями. Намагання ліквідувати прибуткове підприємство та покрити за його рахунок заборгованості іншого провокує збурення, спротив громади.

Анатолій Дейнека запевнив, що звернення та інформація, яку надали представники Бродівської громади, будуть доведені до відома Міністерства екології та Державної агенції лісового господарства. Зрештою, ще раніше львівська влада запропонувала Державному лісовому агентству перспективний план, який передбачає існування Бродівського та Золочівського лісгоспів як двох окремих підприємств. Проте у Києва, вочевидь, своє бачення розвитку лісової галузі в регіоні.

У цій непростій ситуації, де тісно переплітається ціла низка різних інтересів, передусім потрібні прозорість дій і врахування здорових думок усіх сторін. Побоювання завше виникають там, де нема довіри, чітко розставлених акцентів, де є несправедливість. А влада — як центральна, так і місцева — усім цим якраз і грішить. Люди ж розлючені, бо бачать, що їхні думки та проблеми давно ігноруються. Може так статися, що бродівська хвиля невдоволення накриє й інші регіони Львівщини. Тим часом протестні настрої наростають і в інших областях держави.

P.S. Коли матеріал готувався до друку, відбулися сесії Золочівської районної та Львівської обласної рад, на порядку денному яких стояло «об’єднавче» питання. В результаті ґрунтовного обговорення і золочівські, і львівські депутати ухвалили рішення підтримати Бродівську територіальну громаду: успішне державне підприємство «Бродівський лісгосп» має працювати, розвиватися й надалі позитивно впливати на соціальну атмосферу регіону.