Архів
Вівторок,
13 квітня 2021 року

№ 27 (19875)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Криниця

Криниця

Сторінку підготував
Василь ПІДДУБНЯК.


Версія для друку          До списку статтей
  • На виході

«Прометей поміж грудей»

Павло ВОЛЬВАЧ.

м. Прага, Чехія.

Невдовзі у столичному видавництві «Зелений пес» має побачити світ нова книжка Анатолія Крата під парадоксально-метафоричною назвою «Прометей поміж грудей».

ПРЕДСТАВЛЕНІ у збірці літературні пародії та афоризми створені українським письменником із Праги впродовж тривалого часу. Переважна більшість творів апробована у вітчизняних та зарубіжних сатиричних виданнях.

Парадоксальне, іронічне, інколи несподіване бачення автором творчості колег по перу (і себе самого також) викликає не тільки посмішку, а й заставляє всерйоз замислитись над перебігом творчого процесу та його наслідками для читачів.

Своєрідним експериментом слід вважати авторські пародії на вірші російськомовних поетів України. А потужний еротичний струмінь книжки лише додає особливої пікантності для літературних гурманів.

Оформив книжку відомий український художник-карикатурист Олег Смаль.

Органічним доповненням до традиційних пересмішницьких жанрів є також афоризми, де у стислій формі гротеск і комічний ефект сягають своєї кульмінації.

На закуску — пародія з анонсованого видання.

Затям, поете!

Ходжу, пишу.

Люблю якусь Н.К.

У мене ось історія яка:

я склав колись

«люблю якусь Н.К.»,

Дружина свердлить

поглядом мене,

того й, дивись, із хати прожене.

І теща теж набрала в рот води,

це значить — недалеко до біди.

А я й не знаю, хто вона така,

ота повік небачена Н.К.

Мене тоді натхнення понесло

(таке у віршописців ремесло),

і задля рими самохіть рука

черкнула те скорочення — Н.К.

Отож, поете, зарубай, затям:

за слово платиш інколи життям.

Тому ретельно добирай слова,

щоб на плечах лишилась голова.

Версія для друку          До списку статтей

Із джерела мудрості

Вона ще не стара, оця валькова, під соломою, хата. І ціле своє життя я завжди думаю про неї з ніжністю. На відомих усьому світові проспектах я з радістю згадував її, маленьку глиняну хату, як усі люди на землі згадують своє дитинство. З неї починалося відчуття Батьківщини, з любові до неї виростала моя любов до рідної землі, як з любові до батьків починається і любов до свого народу.

Олександр СИЗОНЕНКО,

український прозаїк, публіцист, есеїст, кіносценарист,

лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка.

 

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове