• Проблема

Чи буде шкільний обід у дітей-чорнобильців?

Інна ОМЕЛЯНЧУК.

Рівненська область.

У селах громади, що належать до третьої зони, себто гарантованого добровільного відселення, школярі не одержували гарячих обідів із січня й до закінчення минулого навчального року. Хоча держава гарантує їм харчування й виділяє на це чималі кошти, в реаліях маємо таке: якщо на шкільний обід для кожної дитини передбачено 40 гривень, то компенсація за нього становить лише… вісім! Та і її батьки отримують із запізненням!

ЦІ СЛОВА — крик душі заступниці голови Вараської територіальної громади на Рівненщині Ірини Шами. Йдеться, зокрема, про учнів загальноосвітніх шкіл у Мульчицях, Сопачеві, Собіщицях, Більській Волі, Старій Рафалівці. «Закон «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС», — каже жінка, — надає їм право на безкоштовне гаряче харчування. За яке, зрозуміло, сповна платить держбюджет. От тільки кому?»

_{...А фура й нині там}

У ЗГАДАНИХ школах переможцем тендера на організацію харчування стала київська фірма «Атомсервіс». В управлінні соціального захисту Вараської РДА, яке його проводило, розуміли, що вона відверто демпінгує ціни на майданчику «Прозоро», тож відхилили пропозицію. У відповідь дістали скаргу до Антимонопольного комітету та його припис — визнати переможцем того, хто запропонував найнижчу ціну. Проте до організації харчування в згаданих школах «Атомсервіс» навіть… не взявся! Словом, 35-ті роковини Чорнобильської катастрофи нове покоління дітей-чорнобильців зустріло… порожніми тарілками.

«Виходить, спритні ділки демпінгують ціни на тендерах, а далі залишають дітей без гарячих обідів, адже не мають ані відповідної матеріально-технічної бази, ні кухарів, — стверджує голова Вараської РДА Анатолій Рижий. — Зрозуміло, ми в односторонньому порядку розірвали угоду з таким виконавцем. Новий тендер відбувається саме зараз, тож є надія розпочати новий навчальний рік із повноцінним харчуванням дітей-чорнобильців».

Але це аж ніяк не означає, що недобросовісні учасники знову не оскаржуватимуть результатів. Адже загалом подібні ситуації виникають щороку, і не тільки в цьому районі, а й, приміром, в сусідньому Сарненському. Та й в інших «чорнобильських» областях. Уже й сама втомилася писати на цю тему і до чорнобильських дат, і без них… Однак, розводять руками селяни, фура й нині там! Скільки урядів змінилося за 30 років незалежності, вже й полічити складно. А в підходах до організації шкільного харчування чорнобильців усе як було: ніяк не хочеться столичним лобістам випускати цей ласий шматок державного пирога зі своїх загребущих рук.

Між іншим, місцевим адміністраціям, особливо нині, в період укрупнення районів, не так просто знайти кошти навіть на участь у судах: щоразу це від 2,5 до 6 тисяч гривень. Та й хіба то вихід — постійно шукати заступництва Феміди? До того ж хитрі спритники роблять усе, аби максимально затягнути процеси.

_{Смачне меню за 22 гривні}

ВТІМ, у тому ж таки Вараському районі мають місце цілком протилежні приклади: там, де дітей годують, скажімо, місцеві кооператори, батьки цілком задоволені.

— Чуємо лише подяки, навіть більше: зростає кількість охочих харчуватися власним коштом — це я вже кажу про тих, хто проживає поза межами третьої зони, — розповіла директорка комбінату громадського харчування Володимирецької райспоживспілки Марія Сиротюк. — У навчальному році, що минув, до нас звернулося понад 700 таких сімей: ми з кожним із батьків укладаємо угоду, вони нам переказують двотижневу оплату за харчування дитини з розрахунку 22 гривні на день, це 600 гривень на місяць. Готують наші кухарі на шкільних кухнях із сертифікованих продуктів. Працюємо в тісній співпраці з дирекціями шкіл, відділом освіти, дотримуємося правил гігієни, безпеки й букви Закону.

На моє прохання пані Марія наводить два варіанти меню, яке пропонували школярам наприкінці навчального року: перший комплекс — салат із помідорів, макарони з котлетою, домашня булка та чай; другий — салат із капусти, плов, компот із фруктів та печиво.

Не знаю, чи зможуть кооператори вкластися саме з таким меню в 22 гривні вже у вересні (ціни ж бо наче скажені), але радикального подорожчання харчування, кажуть, напевно не буде.

До того ж райспоживспілка — один із найбільших платників податків до місцевих бюджетів, робочі місця тут легальні. Та й люди можуть висловити свої претензії (якщо такі з’являються) просто, як кажуть, не відходячи від каси. Райспоживспілка, до речі, постійно бере участь у тендерах і значну частину з них виграє: скажімо, минулого навчального року забезпечували їжу на столах для 10 тисяч школярів.

_{Замість післямови}

ЯКЩО в підходах до організації харчування дітей-чорнобильців усе залишити так, як є, то треба передбачити законодавчу відповідальність для недобросовісних учасників тендерів. Та й контроль держави за виконанням тендерних зобов’язань має бути набагато жорсткішим. І, нарешті, тендери мали б відбуватися у більш стислі терміни, влітку, й синхронізуватися саме з навчальним, а не календарним роком — інакше посеред зими діти та батьки знову слушно вимагатимуть: «Їсти!». Бо законодавство прописане насамперед під учасників тендерів, тоді як замовники залишаються, по суті, беззахисними.

Проте найоптимальніший варіант — повноцінна монетизація пільги на харчування: батьки адресно одержують кошти, а кожна школа визначається, хто надаватиме цю послугу учням. Не справився один — обрали іншого. Цивілізовано, чи не так?