Архів
П’ятниця,
3 вересня 2021 року

№ 65 (19913)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вересень Наша пошта
  Версія для друку          На головну
  • Духовні скарби

Рукописи свідчать

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

На фото автора: Ганна Горобець передає книги директору бібліотеки імені Короленка Валентині Ракитянській.

У Харківській державній науковій бібліотеці імені В.Г. Короленка відбулося представлення факсиміле рукопису «Віденський октоїх».

КИЇВСЬКЕ видавництво «Горобець» розшукує стародавні рукописні видання, на високому поліграфічному рівні друкує їх і передає бібліотекам та музеям України. За словами директорки Ганни Горобець, 2009 року вони започаткували проєкт «Повертаємо культурну спадщину». Працівники видавництва розшукують українські середньовічні рукописні пам’ятки, що перебувають за межами країни, та роблять їх високоякісну факсимільну копію. Вже видано шість факсиміле неоціненних рукописів. Окрім того, видаються книжки з публікаціями вчених, які досліджували раритети.

З колись багатющої рукописної спадщини Руси-України нам залишилося не більше одного відсотка того, що створили у цій царині наші предки. Оригінали книг різними шляхами потрапили до Франції, Америки, Австрії, Польщі, Німеччини, Ватикану... За тим місцем, де зберігаються манускрипти, їх так і називають — «Віденський октоїх», «Луцький псалтир», «Реймське Євангеліє», «Римське Євангеліє»... Найбільше ж наших рукописів та першодруків — у Росії. І не дивно, адже за Петра І та Катерини ІІ, згідно з царськими указами, книги, написані на території України, вилучалися з монастирів та звозилися до Московії. На сторінках раритетів невигідні факти підчищались, а вписувалися ті, які мали показати давню історію Росії, якої насправді геть і не було. Деякі рукописи взагалі знищили, натомість створили фальшивки.

Перед «октоїхом», тексти якого призначені для церковного співу, «Горобець» видав факсиміле «Реймського Євангелія», відомого як «Біблія Анни Ярославни». Ця книга належала київській княжні, доньці Ярослава Мудрого, яка стала королевою Франції, на ній складали присягу французькі королі, сходячи на престол.

Раритети цінні не лише тим, що дають невичерпний матеріал для досліджень, чи гравюрами із зображенням історичних постатей. Вони унікальні ще й через свою мову. Здебільшого мова рукописів — книжна руська, утім, створювали їх живі люди. А отже, траплялось, хтось із писарів, скажімо, замислився-замріявся чи з іншої причини зробив «помилку» і вписав питомо українське слово. І це допомагає нашим вченим довести, що писалася книга, приміром, не в Білорусі, а на українській Волині. Такі помилки та примітки на берегах сторінок свідчать, що в XI, а тим паче XIV-XVI століттях жива українська мова вже побутувала. Нею не тільки спілкувалися, а й використовували у письмі. Відповідно існував і український етнос.

Усім відомі українські слова з графіті на стінах святої Софії, а тепер цей словник поповнюється мовним фактажем стародавніх рукописів. Кажуть, що разом із дослідженнями з цієї проблематики він може становити дюжину томів.

Аби переконатися в цьому і зрозуміти, що українці та росіяни не один народ, путінцям потрібно тільки глянути на українські рукописи, які попередні керманичі вкрали в нашої нації й котрі просяться на волю із похмурих сховищ. Та, зрозуміло, це їм якраз і не треба.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Тільки добровільно
Читати
Поки що паперові
Читати
Розбіжності у вартості великі
Читати
Викрадають проукраїнських активістів
Читати
Житлова проблема залишається
Читати
Чи уникнемо вугільної кризи
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове