Жовтень

Cторінку підготував Микола ЮРЧИШИН.

Символ мудростi

Назар ВОЛОШИН, зоолог.

ЦЯ РОЗПОВІДЬ про сову — великого хижого птаха, який поширений майже по всій земній кулі. У світі налічується понад 420 видів сов. Цих птахів легко відрізнити за характерним зовнішнім виглядом.

Сіра сова вважається найпоширенішою з усіх європейських. Вона охоче селиться як у глухих безлюдних куточках, так і поблизу людського житла. Її ареал обіймає Європу, Західний Сибір та Північну Африку, на сході він простягається до Тихого океану. В Україні сіра сова трапляється в лісовій та лісостеповій зонах, а також на значній частині степової території, в пониззі Дніпра, Придунайському регіоні та гірському Криму. Найчастіше вона населяє рівнинні і гірські лісові масиви, проте не уникає й культурного ландшафту, селячись у великих міських парках, на цвинтарях і околицях населених пунктів, які межують із відкритими просторами. Мисливські угіддя цієї сови зазвичай розташовані на ділянках зі старим листяним або змішаним деревостоєм.

Птах середніх розмірів, із короткими крилами і коротким заокругленим хвостом. На голові дві широкі продовгуваті смуги білого забарвлення з рябизною. Лицевий диск не обмежений і вгадується лише за структурою оперення або ж обмежений темною смугою. Очі досить великі, чорні. Між очима над дзьобом валики з білого пір’я у вигляді півмісяців. Дзьоб сірий. Забарвлення буває сіре і руде. У птахів сірого забарвлення спина буро-сіра, значно темніша, ніж груди. На грудях великі продовгуваті темно-бурі або чорні плями, перекреслені тонкими поперечними штрихами. У рудої морфи спинний бік бурий, низ світліший, вохристо-рудий. Плямистість така ж, як і в сірої. На плечах, як правило, білі плями. У природі відрізняються від інших сов розмірами, великою крутою головою без «вушок». Пухові пташенята в першому вбранні білі з вохристим відтінком на спині. Довкола очей круглі сіруваті плями. Забарвлення голови світліше, ніж забарвлення грудей. Сірим совам властивий статевий диморфізм — самиці помітно більші за самців.

Із настанням сутінок сіра сова вилітає на нічне полювання, а на світанку ховається в дупло або всідається на улюбленій гілці, щоб надійно виспатися до вечора. Гніздиться зазвичай у лісі, але поживу шукає на відкритій місцевості, не надто перебираючи у виборі здобичі — до її меню входять дрібні хребетні, великі комахи та дощові черв’яки. Хоча з особливим задоволенням полює на гризунів. Сидячи на гілці, хижачка чуйно вслухається в нічні шерехи і, виявивши здобич, негайно зривається в беззвучний політ. Величезні очі дають їй змогу орієнтуватися в просторі навіть темними безмісячними ночами. У момент атаки сова пікірує, виставивши вперед лапи, і безпомильно схоплює жертву гострими кігтями. Приступає до трапези завжди в одному давно вподобаному місці, відриваючи гострим дзьобом шматок за шматком. Дрібну здобич, яку можна проковтнути цілою, сова підносить до рота лапою, як це роблять папуги. Непереварені рештки (вовна, пір’я, кігті, кістки і зуби жертви) сова час від часу відригує у вигляді так званих пелеток.

Сірій сові властивий осілий спосіб життя. Кожен самець займає власну гніздову ділянку і пильно охороняє її від чужинців. Із настанням гніздового сезону самці приваблюють подруг зазивним уханням, яке можна почути з вересня аж до початку грудня. Не вважаючи за потрібне будувати гніздо, сови зазвичай оселяються в покинутих колишніми господарями дуплах, але можуть облаштуватися в стінних тріщинах, покинутих бункерах, печерах чи навіть на горищах, а інколи з особливим комфортом влаштовуються в шпаківні. У шлюбний період самець приділяє «коханій» знаки уваги, підносячи як подарунок спійману здобич. У березні — травні самка відкладає яйця. Зазвичай в кладці буває 3-5 білих яєць, але залежно від запасів поживи їхня кількість може коливатися від двох до дев’яти. Протягом 30 днів самка насиджує кладку, харчуючись тільки тим, що вполював самець. Вигодовуванням пташенят займаються обидва батьки. У віці чотири тижні совенята вибираються з гнізда і рядочком всідаються на сусідній гілці. Цієї пори вони ще вдягнені в проміжне напівпухове вбрання, літати не вміють, а тому потребують батьківської опіки. Здійснюючи перші пробні польоти, совенята часто сідають на землю, але цілком можуть видертися стовбуром назад на гілку. У сім тижнів від народження пташенята вже добре літають, однак під опікою батьків залишаються до двомісячного віку. Статевої зрілості сірі сови досягають у два-три роки.

Основну загрозу цим птахам становить скорочення середовищ проживання, пов’язане з винищенням старих лісів та дуплистих дерев, зникненням придатних для гніздування місць у містах, зменшенням кормової бази через застосування пестицидів; незаконний вилов для використання в індустрії розваг. Сова сіра перебуває під захистом Бернської конвенції, а також Конвенції про торгівлю рідкісними видами флори та фауни. Для збереження цього чудового птаха — символу мудрості — необхідно вжити заходів, у тому числі й просвітницьких, щодо відмови від використання пестицидів, охороняти праліси і старі дуплисті дерева, розвішуючи штучні гнізда в садах і парках.