|
Архів Вівторок,
№ 82 (19930) |
 Про нас |
 Реклама |
 Поточний номер |
 Передплата |
| |
| Малюнки А. Василенка | PDF архів | Архів |
| У номері: | Пост здоров’я |
|
|
|
|
||||||
|
||||||||
|
||||||||
|
| ||||||||
Версія для друку На головну
Зима тривоги нашої Михайло ГУБАШ. Із настанням опалювального сезону в суспільстві почала рости і ширитись тривога: зима на носі, а чи вистачить нам газу, невідомо й досі. Влада запевняє, що все буде добре, зимуватимемо у теплі, а тарифи на нього не підскочать. Проте оптимістичний настрій, який намагається демонструвати Прем’єр Шмигаль, чомусь не заспокоює. Днями до «гарантів», котрі запевняють у тому, що країна спокійно пройде опалювальний сезон, долучився і один із віцепрем’єрів. Як аргумент навів факт, що в наших газосховищах накопичено достатньо блакитного палива — аж понад 18 млрд кубів. Проте песимістів, та й просто тверезо мислячих людей ця цифра аж ніяк не заспокоює. Навпаки. Адже минулого року в газових «засіках» Україна накопичила на третину більше — понад 28 млрд куб. м. А ТУТ ще й Росія почала чинити пресинг — і газом, і військовими пертурбаціями неподалік кордону з Україною. Північні сусіди роблять усе, аби зменшувати прокачування газу до Європи по українській газотранспортній системі (ГТС). Із жовтня РФ вже припинила транспортування свого газу до Угорщини через Україну. Тепер 4,5 мільярда кубометрів блакитного палива доставлятимуться туди іншими шляхами. До того ж нині Росія просто зменшує обсяг газу, що проходить через українську трубу, без пояснення причин. Хоча поки що справно розраховується за транзит раніше домовленої більшої кількості. Так, із 1 жовтня транзит через Україну впав до 86 млн кубів на добу. Водночас за контрактом Газпром сплачує за транспортування 109 млн кубів газу на добу. Транзит продовжив зменшуватись і у листопаді — з 1-го числа поточного місяця він становив 57 млн кубічних метрів на добу. Це яскравий приклад того, коли РФ готова втрачати матеріально, аби тільки вигравати у політичній площині й стратегічно. А досвід свідчить, що все потім «відбивається» сторицею. Ще одним прикладом цього стала і ситуація з Молдовою. Російський газ туди, згідно з договором, раніше постачався за зовсім низькою ціною. РФ робила це з огляду на проросійську позицію молдовського експрезидента Додона та з урахуванням потреб бунтівного, але вкрай збіднілого Придністров’я. Однак ситуація в Молдові змінилася — її президентом стала Санду, що дотримується чіткого західного вектора до ЄС та НАТО. Тому відразу ж, як тільки строк попередньої угоди з Молдовою про постачання газу добіг кінця, Газпром виставив країні вже нові, «непідйомні», ціни. Водночас запропонував значні знижки, але, зрозуміло, не за гарні очі нової президентки, а в обмін на зміну курсу країни — від заходу на схід, тобто в обійми очолюваної «старшим братом» Співдружності. Врешті-решт справу владнали, навіть за ціною газу, яка влаштувала молдовську сторону. Проте якою ціною для Молдови? Що республіка пообіцяла віддати або від чого відмовитися? Хіба що на ситуації із Придністров’ям змогли «зіграти» та заощадити. Втім, у Кремлі, як завше, запевняють, що це суто економіка, «жодної політики». Ну-ну. Щось подібне РФ учинила і з Європою, коли вмілим маневруванням досягла дефіциту блакитного палива в тамтешніх газосховищах, що своєю чергою спричинило паніку і рекордний злет ціни на ресурс аж до майже 2 тис. доларів за куб. При цьому Кремль бив себе у груди, запевняючи, що він тут ні до чого. Втім, як тільки Росія вустами віцепрем’єра та ексміністра енергетики Олександра Новака заявила, що закачає в Європу рекордну кількість свого газу, ціна на нього відразу ж упала на 700 «зелених». Але для того, аби газу стало більше не на словах, а на ділі, одним зі шляхів до цього, за словами монополіста, є… швидка сертифікація газогону «Північний потік-2». Ну хто б сумнівався! До речі, свою лепту в розв’язання газової проблеми вніс і російський президент Путін. Зокрема, він сказав, що іншим значним засобом транзиту є газотранспортна система України. Але вона, за його словами, дорожча та ще й забруднює довкілля… Чи не нагадує «тонкий гумор» з елементами презирства і знущання? Посилюють занепокоєння і слова Путіна про те, що українська труба «може луснути», бо нібито не ремонтувалась. «Мені дуже неспокійно чути заяви від президента РФ, що наша система може вибухнути, особливо за поточної геополітичної ситуації. Бо вже були приклади «незрозумілих» вибухів на ГТС Туркменістану, Грузії…» — каже голова газотранспортної системи України Сергій Макогон. Та повернімося в Україну. Вкрай непевна ситуація із запасами блакитного палива ускладнюється ще й проблемами з браком вугілля та електрики. Під загрозою і постачання бензину та дизпалива, тобто енергобезпека країни. Хто дасть відповідь на таку загрозу? Хто гарантуватиме нормальне проходження Україною зимового періоду — з теплом і без платіжок з астрономічними цифрами? Запитання залишається без відповіді, а тривога тільки наростає. Версія для друку На головну |
Довелося просити в сусідівЧитатиУ реєстрі платників зміниЧитатиКомпенсують втратиЧитати«Передовики» змінилисяЧитатиIз киснем бідаЧитатиЗону відчуження — на аукціонЧитатиНе вакциновані не працюютьЧитати |
|
