|
Версія для друку На головну Чуємо голос здалека Записала Ганна КЛІКОВКА. Запорізька область. Наталія
Петрівна Тиховська народилася в Піскошиному Веселівського району, вчителювала у
місцевій школі, не одне покоління навчаючи грамоти. Зараз жінка на пенсії, мешкає
в селі Новгородківка поблизу Мелітополя. З’явилося більше часу для роздумів,
спогадів. А пам’ять повертає в незворотну давнину. Згадує, про що розмовляла з
мамою, дякує Богові, що вистачало терпіння вислухати почасти складні і страшні
ті розповіді. Бо вже відійшли в інші світи ті свідки лютого пекла під назвою
Голодомор. Проте скільки невідкритих сторінок, непочутих страждань того
лихоліття так і пішли у безвість. «Несказане лишилось несказанним»… Збирати по
краплині те, що слід передати нащадкам, — місія сущих на землі. Всотуймо кожну
сповідь. І Наталії Петрівни Тиховської. «В РОКИ мого
дитинства не було телевізорів, телефонів і навіть електрики, та люди були
привітніші, добріші і дружніші. В неділю та на свята ходили часто одне до
одного в гості. Моя бабуся Гаша, одягнувшись у святкове, підперезавшись
біленьким фартухом — обов’язкова вдяганка недільних посиденьок, ішла до
подружок: сьогодні до Мелашки, наступного разу до Домахи, потім до нас, і так
щонеділі. Інколи господарі, коли було чим, пригощали гостей, але найчастіше
йшли не з порожніми руками — зі смаженим насінням соняшнику чи гарбузів,
пиріжками, домашніми бубликами, або й із цукерками. Звичайно, пригощали й мене,
це дуже подобалося нам, дітям. Вервечкою
затівали розмови — про життя, сільські новини, а ще дуже тихенько — про минуле.
Тепер я знаю, чому. Дуже уважно до того дослухалася, мала з дитинства добру
пам’ять. Із уст бабусиних подружок, сестер, братів я багато чула про голод, про
війну та розруху, хоча багато чого не розуміла. Згадували, що в роки Голодомору
голова колгоспу щоранку роздавав наряд запрягти коней, проїхати селом і на віз
зібрати покійників та поховати. Померлих ховали в загальній ямі. Ніхто майже не
знав, де хто похований. Люди помирали щодня, нерідко — родинами. Після
Голодомору у нашій сім’ї залишилося двоє — бабуся і мама. Все, що було з одягу,
посуду, обміняли на хліб, щоб не померти. Такі «міняйли» ходили селом. Жили
вкрай бідно. Бабуся ходила на колгоспні роботи. Працювали від сходу сонця до
заходу за «палички» — трудодні. Мама залишалася сама вдома під наглядом дуже
старенької бабці-сусідки. На зароблені трудодні моїй бабусі дали з колгоспу
корову Клаву (мама її кликала К’ява). Корова ходила в череду, мама п’ятирічною
дівчинкою її прив’язувала і часто доїла. Раділи — тепер була їжа. Потім мама
пішла до школи, до війни встигла закінчити чотири повні класи. Мамині дядьки
пішли на фронт захищати Батьківщину. Дядько Семен зник безвісти 1943 року,
дядько Василь потрапив у полон, а дядько Яків повернувся з орденом та медалями. Найпершою
маминою роботою в колгоспі було підносити воду жінкам, які працювали в полі.
Жінки сапають, а мама ще з однією дівчинкою ходять з водою, коли не вистачає,
пішки йдуть по неї в село. Моя мама в
школі особливо любила математику. Це помітили, і вже скоро вона почала
працювати обліковцем у колгоспі. 1946-го прийшов знову голод. Мамі треба було
прибути на триденний семінар в село Гаврилівка, нині Чкаловка. Голова колгоспу
видав їй на пайок кілограм макухи. Половину вона залишила своїй мамі, решту
забрала з собою. Їхати нічим, пішла пішки. Вийшла за село, а їсти хочеться,
витягла торбинку й не помітила, як усе й з’їла. На семінарі трапилися добрі
люди, спитали, кому скільки дали на пайок. А почувши мамину розповідь, що
зосталася голодною, відправили додому, який там вже семінар! Того року
селяни часто збирали колоски в полі, за це їх карали, навіть саджали у ДОПР —
будинок примусових робіт, або ДГПР — дім громадських примусових робіт. Довелося
і моїй мамі там відробляти. 1946-го, щоб не померти з голоду, мама разом із
кількома подругами вирішила піти працювати на завод до Запоріжжя, бо там
видавали пайки за роботу. Проте селянам не давали паспортів, щоб не їхали в
місто. Тож у Запоріжжі мама не затрималася, а коли повернулася, то їй присудили
відпрацювати в ДОПРі. Я так з її слів зрозуміла, що це було в радгоспі
«Веселе». Там вона працювала на різних роботах. За добросовісну працю через пів
року її звільнили. Люди добрі ще й дали їй чималу торбинку харчів. Залишали її
ще переночувати, щоб уранці йти, але вона пішла пішки вночі додому…» Версія для друку На головну |
- З повідомлень інформагентств
Ціну знизили, а газу не дали ЧитатиЯК ВІДОМО, місцева влада, «Нафтогаз» та уряд
підписали меморандум щодо незмінних цін на тепло для населення протягом
опалювального сезону (продається певний обсяг блакитного палива
теплопостачальникам за фіксованою ціною 7,42 грн/кубометр). Керівництво країни
запевняло, що відтак опалювальний сезон для населення пройде стабільно. Але «дешевого»
газу вистачить не всім. У багатьох населених пунктах опалювальний сезон почався
набагато раніше, і «квоту», встановлену «Нафтогазом» самостійно, вичерпали. Тож
довелося використовувати для опалення і гарячої води газ за ринковими цінами.
Асоціація міст України заявила, що «Нафтогаз» коригувати обсяги пільгового
палива відмовляється. Вона вважає це порушенням меморандуму, із чим звернулася
до уряду. Тим часом «Нафтогаз», котрий як постачальник останньої надії
обслуговує близько 500 тисяч домогосподарств, просить останніх укласти
контракти, аби уникнути підвищення тарифу, що становитиме 7,96 гривні лише до
30 листопада.
Результати вибіркових перевірок ЧитатиІЗ 21 ЖОВТНЯ для проїзду в транспорті
міжобласного сполучення потрібен сертифікат про вакцинацію проти коронавірусу
чи свіжий тест на COVID-19 (вартістю понад 400 грн і терміном дії 3 доби).
Причому на вході ніхто пасажирів не контролює. І от застосували «ефект
несподіванки» — вибіркові перевірки. Всього за місяць поліція провела 91 165
таких рейдів (на автотранспорті — 75 179, на залізниці — 15 181, в аеропортах —
805). Найбільше порушень виявили у Київській (216), Черкаській (83),
Полтавській (67), Сумській (54), Вінницькій (33), Запорізькій та Хмельницькій
(по 28), Одеській (25), Донецькій (23), Луганській (22), Дніпропетровській і Житомирській
(по 21) областях.
Надійшли гроші ЧитатиНАЦІОНАЛЬНИЙ банк 24 листопада повідомив,
що Україна одержала другий транш від МВФ в еквіваленті 700 млн доларів. Вони
надійдуть на рахунки уряду й будуть використані для збільшення міжнародних
резервів. Програма, у рамках якої перераховано ці кошти, затверджена торік 9
червня і розрахована на 18 місяців, загальна сума дорівнює 5 млрд доларів в
еквіваленті. Напрям — підтримка нашої держави у подоланні наслідків COVID-19
(вимоги — певні структурні реформи задля зменшення вразливості України у
важливих секторах).
Без доказів санкції безпідставні ЧитатиЄВРОСОЮЗ видалив із санкційного списку міністра
доходів та зборів часів В. Януковича О. Клименка (обмеження були накладені на
колишніх посадовців за розкрадання ними державних коштів). Нині у переліку
залишилося всього сім осіб із 18. Як відомо, у червні ЄС уперше зняв старі
санкції з В. Януковича. Вже не перебувають під обмеженнями М. Азаров та
ексміністр енергетики і вугільної промисловості Е. Ставицький. Причина —
українська сторона не надала достатніх доказів їхньої шкідливої діяльності.
Мало розпродали ЧитатиГЛАВА уряду Д. Шмигаль заявив, що Фонд
держмайна (ФДМУ) провалив приватизацію: замість запланованих 12 млрд грн
надходжень, імовірно, буде тільки 3 млрд грн. Водночас Прем’єр спростував,
буцімто це є причиною відставки очільника Фонду Д. Сенниченка — мовляв, мало місце
особисте рішення. Тим часом ФДМУ відзвітував, що «демонополізація спиртової
галузі в Україні відбулася»: за рік приватизовано 30 спиртозаводів на загальну
суму понад 1,7 млрд грн, із них 1,05 млрд грн сплачено до держбюджету;
найближчим часом мають відбутися три аукціони з продажу Вузлівського,
Тростянецького і Уладівського заводів. Також Фонд повернув державі понад 2,5
тис. га незаконно вилучених у держкомпаній сільгоспугідь і працює над
наступними 15 тис. гектарів. В управлінні ФДМУ нині перебуває близько 700
підприємств, найбільше передано протягом останніх двох років, завдяки чому
порівняно з 2020-м сплачено втричі більше дивідендів державі — 800 млн грн,
сплата податків підвищилась на 800 млн грн, сягнувши 8,4 млрд грн.
Стверджують, що пік минув ЧитатиЗГІДНО зі звітом Національної академії
наук, за останні два тижні епідемія спадала за всіма показниками: кількість
позитивних ПЛР-тестів скоротилася на 53%, нових випадків поменшало на 30%,
зайнятих ліжок у лікарнях — на 19%, добових госпіталізацій — на 30%. А 8-12
листопада було пройдено пік смертності. Найпоширенішим штамом залишається
«Дельта»: виявили 10 мутованих варіантів, водночас уперше з’явився
найнебезпечніший — «Дельта Плюс» (AY.4.2). Тим часом за добу, 24 листопада,
зареєстровано 16 943 випадки COVID-19 (із них 1451 дитина та 304
медпрацівники), подолали хворобу 26 811 громадян, 628 померли. Одне щеплення
від коронавірусу дістали 13 083 133 особи, цілком імунізовані 10 418 000
українців. Згідно з дослідженням НАН, ефективність повної вакцинації для запобігання
госпіталізації становить від 84 до 92%.
Активізувалися старі схеми ЧитатиДО УВАГИ родичів військових: Служба безпеки
України застерігає, що пожвавішали шахраї, котрі виманюють гроші за начебто
визволення з полону. Вони телефонують переважно ввечері або вночі,
використовуючи ефект несподіванки: «Вам знайомий (ім’я близької людини)? Він
зараз у нас, потрапив у полон. Хочете визволити — заплатіть…» Мета подібних
дзвінків одна — змусити якнайшвидше переказати гроші на банківський рахунок або
сім-карту. СБУ закликає не піддаватись емоціям і не нервувати, в жодному разі
не переказувати коштів. Якомога швидше треба зв’язатися з родичем, який начебто
потребує допомоги, або з людьми, що можуть підтвердити чи спростувати почуту
інформацію. Також варто зателефонувати до об’єднаного центру з координації
пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб, заручників та встановлення
місцезнаходження безвісти зниклих у районі проведення ООС за телефоном (044)
255-84-35 або на «гарячу лінію» (061) 239-60-40.
|