Архів
Вівторок,
7 грудня 2021 року

№ 90 (19938)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  Версія для друку          На головну
  • Пам’ять

Оборонець українства

Олександр БАКУМЕНКО, Володимир БУРБАН, Петро ЗАСЕНКО, Володимир КРИЖАНІВСЬКИЙ, Тамара КОЛОМІЄЦЬ, Олег КОЛОМІЄЦЬ-КНЯЗЕНКО, Алла МАЛІЄНКО, Василь СПОДАРЕНКО, Василь ЧЕХУН, Михайло ЯКУБІВСЬКИЙ, Микола ШЕЛЕСТ, Анатолій ШПИТАЛЬ, Іван ШПИТАЛЬ.

«Козака несуть і коня ведуть, кінь голівоньку клонить…»
Як же високодостойно та урочисто-журливо оспівує український народ церемонію переведення Людини із буття земного, обжитого, у вічність незвідану! Які розкішні словесні перли добирають українці на пошанування честі та гідності Людини, з якою розлучаються назавжди! «Покрив очі китайкою, заслугою козацькою…»

22 вересня цього року покрив очі китайкою, заслугою козацькою Василь Костюк — козак Симоненкової сотні, доброчесний лицар реєстрового шістдесятництва 1952-1957 років.

ВАСИЛЬ Іванович Костюк народився 18 березня 1932 року в селі Катеринівка Бобровицького району на Чернігівщині. У родині Івана Гордійовича та Варвари Іванівни Костюків було п’ятеро дітей. Середульший Василь звідав «щасливого дитинства» від кремлівського Змія Горинича у лютих голодовках 1932-1933-го та 1946-1947 років. Тяжко пережила родина й лихоліття Другої світової війни 1939-1945 років. Після закінчення Катеринівської початкової та Кобищанської середньої шкіл юнак, заохочений порадою свого великого земляка Павла Тичини (Катеринівка й Піски — сусіди), 1952 року вступив на відділення (потім факультет) журналістики філологічного факультету Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Університетське середовище, зокрема високий приклад професійної порядності та доброчесна морально-етична позиція декана факультету журналістики Матвія Михайловича Шестопала, сформувало Василя Костюка як Громадянина, Патріота, національно чітко визначеного українського журналіста й письменника. Шістдесятницький ренесанс (1952-1957 рр.) виразно індивідуалізував журналістсько-літературну творчість таких особистостей, як Василь Симоненко, Віктор Близнець, Тамара Коломієць, Микола Сом, Василь Чехун, Борис Рогоза, Микола Будник, Іван Сподаренко, Анатоль Перепадя, Володимир Крижанівський, Микола Кіпоренко… Василь Костюк — невіддільний член цієї талановитої родини, яка стала духовною окрасою нації.

Практика Василя Костюка як професійного журналіста рідко приносила йому сподівану втіху. Його ім’я з видавничих планів вилучали, рідко потрапляли його усмішки в періодику. Причина в тому, що талановитого автора рано взяли «на примітку» «дядькові хлопці» (кадебісти). За що? За те, що його тітка, вивезена в німецьке рабство, потім вийшла заміж за іноземця. Отож підозра. Та й гостре Василеве слово було не до шмиги компартійним владцям. Особливо після того, як у часописі «Жовтень» (№12 за 1968 р.) були надруковані три Костюкові гуморески: «Куманія», «Глухоманія», «Бусурманія». «Смотрящіє» розцінили це як наклеп на славну Країну Рад. «Винних» з редакції покарали, а Костюкові перекрили «творче дихання»… Він змушений був заробляти на хліб-сіль, працюючи на канцелярській посаді — помічником голови правління «Укоопспілки». Але й тут він як міг сприяв «українізації» літератури, добиваючись через управління книжкової торгівлі «Укоопспілки» збільшення накладів книг українськомовних авторів. Дієвим був Василь Костюк і як член правління Українського фонду культури. Як і його університетські побратими, Василь Костюк залишиться в українській культурі як морально непохитний оборонець Українства у зросійщеній Україні.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Нове родовище природного газу
Читати
Не до накопичення
Читати
Поліцейський недобір
Читати
Показали відносно небагато
Читати
Вищі зарплати освітянам
Читати
Життя, віддане країні
Читати
Свята наближаються
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове