Вівторок,
22 лютого 2022 року

№ 14 (19958)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Криниця
  Версія для друку          На головну
  • З літопису наших днів

Чи є життя після реформи?

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Існування низки громад на прикордонних територіях Чернігівщини — під знаком питання! Газета розповідала про хід так званої лісової реформи в Семенівській ОТГ («Ліквідувати не можна залишити», 19 жовтня 2021 р.), подібна ситуація і в Добрянці. Після ліквідації тамтешнього держ-лісгоспу як самостійної юридичної особи фактично можна говорити про знищення громади в цілому.

Повноваження без ресурсів

ДЕДАЛІ більше заяв лунає з вуст голів громад про те, що децентралізацію фактично згортають. Держава передала на місця повноваження, а от ресурси на їх здійснення, як і прогнозувалось, або залишила собі, або перерозподілила за іншими статтями. Підливає оливи у вогонь і лісова реформа. За задумом її ініціаторів, половину держлісгоспів мають ліквідувати та укрупнити, частину працівників звільнити. Окремі профспілки лісівників та голів громад не погоджуються з намірами очільника Держлісагентства Юрія Болоховця. Протистоять ліквідації структурних підрозділів і прикордонні громади.

Для Добрянської ОТГ існування лісгоспу — це питання життя і смерті. За словами її голови Світлани Бицько (на фото автора), 50 відсотків надходжень до місцевого бюджету дають саме лісівники, сплачуючи податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), рентну плату, земельний податок, акциз та туристичний збір. У Добрянці певні, що ліквідація лісгоспу ні до чого хорошого не призведе. На жаль, цього не розуміють у Києві, хоча Юрій Болоховець, як уродженець Чернігівщини, прекрасно обізнаний зі станом справ у кожному тутешньому держпідприємстві.

Замість компромісу — договірняк

ДО РЕЧІ, керівник Держлісагентства переконує, що, навіть перереєструвавши підприємство, можна залишити ПДФО на місцях. Наскільки це реально, цікавимось у С. Бицько.

— Для цього немає обов’язкових законодавчих підстав, — каже пані Світлана. — Організація, яка сплачує податок, може це зробити добровільно, але якщо вона не захоче, то ми жодним чином не зможемо на неї вплинути. Навіть через суд. Я пропонувала компроміс: якщо Держлісагентство залишає нам підприємство як юридичну особу, то ми готові ухвалити програми підтримки галузі, відновлення зелених насаджень, створення насіннєвих центрів.

Однак ніхто не пішов назустріч голові громади. Більше того, на нещодавній нараді в Чернігівській ОДА Юрій Болоховець оприлюднив такий принцип: сплата ПДФО — це персональна зацікавленість очільника ОТГ і погодження з керівником підприємства. «По суті, нас спонукали до якихось договірняків із керівництвом держлісгоспу», — підсумувала С. Бицько.

«Удар приймати нам»

ЗА СЛОВАМИ пані Світлани, ніхто так і не побачив техніко-економічних розрахунків доцільності ліквідації одних структурних підрозділів на користь інших. Керівництво Чернігівської ОДА на нарадах із приводу реформування лісгоспів, на яких був присутній і Ю. Болоховець, зайняло позицію громад. Але це не особливо допомогло, бо варто розуміти: облдержадміністрація не має права втручатись у господарську діяльність структур, які їй не підпорядковані. Тож прикордонні громади фактично залишені сам на сам із громіздкою державною машиною у вигляді Мінекології та Держлісагентства.

Незважаючи на труднощі, керівництво Добрянської ОТГ продовжує шукати додаткові джерела надходжень. «Просимо, щоб працівники подавали заяви на своїх керівників щодо сплати ПДФО в наш бюджет, оскільки така можливість передбачена законом, — пояснює Світлана Бицько. — Разом із тим переглядаємо фінансові відносини в аграрному секторі: орендну плату, нормативно-грошову оцінку. Які будуть фактичні надходження, поки що спрогнозувати важко».

Загальне ж враження від лісової реформи у прикордонних громадах однозначне: вона шкідлива не тільки в економічному, а й у соціальному та безпековому планах.

— Негоже порівнювати прикордонні території з центральними регіонами, — наголошує керівник громади. — Сьогодні й ми, і Семенівка — по суті, ворота держави, її щит. У разі чого нам удар приймати першими.

Добрянське лісове господарство, історія якого налічує 90 років, займає площу 41,4 тисячі гектарів. У його структурі сім лісництв — Добрянське, Ріпкинське, Чудівське, Комарівське, Новояриловецьке, Олешнянське, два потужні нижні склади та транспортний цех. Лісгосп завше був серед лідерів в області не лише за економічними показниками, а й за рівнем заліснення: щороку висаджував дерева на площі від 160 до 200 гектарів.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
«Крадівництво» набирає обертів
Читати
Iнтернету — території
Читати
Iмпорт палива триває
Читати
Тим, хто потребує
Читати
Чехія приваблює
Читати
Як викликати «швидку»
Читати
Компенсують відтік капіталу
Читати
Теплиці під загрозою знищення
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове