• Неоголошена війна

Реалії і перспективи

Михайло ВЕДМІДЬ.

Як уже повідомлялося, від початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну наприкінці лютого редакція вимушено припинила випуск «Сільських вістей», адже в умовах війни Укрпошта не могла забезпечити доставку газети нашим передплатникам. Проте як тільки це стало можливим, ми відновили випуск «Селяночки». При цьому назву рубрики «Неоголошена війна» поміняли на «Оголошена…».

ХОЧА по суті це неправильно, а перейменовано рубрику було під упливом емоцій, які викликали військові дії і звірства окупантів на тимчасово захопленій ними території України. Тож у цьому номері СВ ми повертаємо попередню назву рубрики. Бо війни офіційно ніхто не оголошував, а вона йде. У росії її охрестили «спецоперацією», а в нас кажуть — війна, в якій ми живемо вже 8 років. Війна неоголошена. Принаймні поки що. Бо минулого тижня заступник голови ради нацбезпеки рф і колишній її президент Дмитро Медведєв заявив, що спроби повернути окупований Крим стануть приводом для оголошення Україні «повноцінної війни».

За словами Медведєва, у росії жодна політична сила не погодиться обговорювати долю Криму: «Повна автономія Криму у складі України — це пряме хамство на адресу росії, загроза її територіальній цілісності і привід для початку «повноцінної війни». У росії немає і ніколи не буде політичної сили, яка погодилася б навіть обговорювати долю Криму. Це було б просто національною зрадою», — заявив Медведєв.

Можливо, саме з цим пов’язана скандальна заява 98-річного Генрі Кіссінджера на форумі в Давосі про необхідність Україні поступитися росії частиною своєї території. Які саме регіони нашої країни мав на увазі колишній держсекретар Сполучених Штатів Америки, а нині все ще впливовий політик, — тільки Крим, чи, на додачу, й Донбас «у межах адміністративних кордонів Донецької та Луганської областей» (а може, і Південь України?!) — він не конкретизував. Але сама постановка питання…

Характерною є і позиція Ізраїлю, який не дав дозволу Берліну (а ще раніше і країнам Балтії) постачати Україні протитанкові ракети, вироблені в Німеччині за ізраїльськими технологією і ліцензією.

Позиція ще однієї країни, від якої певною мірою залежить хід подій, — Білорусі — під питанням. І хоча тамтешній бацька, тобто Лукашенко, не раз «авторитетно» твердив, що з території його країни загрози Україні не буде ніколи, вірити йому в ситуації, яка склалася між рф і рб, не можна. Путін теж запевняв, що нападати на нашу країну не збирається. А воно он як вийшло. І ось минулого тижня лідер Білорусі заявив, що у збройних силах потрібно негайно створити Південне оперативне командування. Ну а на півдні країни — тільки Україна…

Яка ж ситуація сьогодні в окупованих рф ОРДЛО? Якщо одним словом, то кепська. Скрутно для більшості місцевих, які не мають роботи, зарплат і українських пенсій, а вимушені існувати за рахунок жалюгідної російської соцдопомоги. А після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну в тамтешнього люду з’явилася ще одна біда — мобілізація чоловіків віком від 18 до 65 років. Тож хочеш не хочеш, а мусиш іти до військкомату. Якщо ж ухилятимешся, запроторять до буцегарні.

Втім, навіть такий «вибір» не забезпечував колабораціоністській адміністрації необхідної кількості «гарматного м’яса», і місцеві силовики почали просто хапати людей на вулицях і прикомандировувати їх у своє «військо».

Таке свавілля обурює мешканців «народних республік» настільки, що вони, переважно жінки, організували кілька публічних акцій з вимогою до «адміністрації» припинити «бєспрєдєл» і повернути їхніх чоловіків, синів і братів додому. Окремі жінки-відчайдухи навіть фільмували ці акції протесту і викладали їх в Інтернеті. Та за якийсь час ці відео зникали. Одну таку сміливу жіночку, після того як вона палко виступила перед будівлею «адміністрації» з вимогою повернути чоловіків, забрали до «міліції» і попередили, що наступного разу не відпустять, а одразу ж запроторять «на підвал», відтак вона зникне.

Раніше ще одне відео розмістили у соцмережі українські військовослужбовці, які тримають оборону біля окупованої Горлівки. Вони захопили в полон (або ж ті вояки самі здалися — з сюжету не зрозуміло) з десяток новоспечених мобілізованих горлівчан. Один із них працював сторожем у школі, другий — майстром виробничого навчання в училищі, решта — вчителі місцевої школи. На запитання, як потрапили до лав бойовиків, усі вчителі відповіли однаково. Мовляв, викликав директор і сказав: «Завтра мусиш з’явитися до військкомату. Інакше — на підвал».

Ось один з коротеньких діалогів. Український боєць запитує, ким полонений працює, той відповідає: «Вчителем у школі». — «Що викладаєш?» — «Зараз — російську мову». — «А раніше?» — «Раніше — українську».

«От сволоти, що з людьми витворяють», — почувся за кадром чийсь голос…

Тим часом росія заявляє, що готова до тривалого конфлікту в Україні. І підтверджує це діями власних військ, які повільно, але вперто наступають на Донбасі. В Кремлі наголошують, що цей наступ триватиме доти, доки не будуть досягнуті всі цілі загарбника. Згідно з даними Міноборони України, нині наступ перебуває в найактивнішій фазі. Місто Сєверодонецьк майже оточене російськими військами, а сусідні міста і села зазнають потужних бомбардувань та обстрілів. На думку експертів, взяття Сєверодонецька потрібне РФ не стільки задля військової переваги, скільки заради пропагандистського ефекту — щоб заявити про «деокупацію» так званої «ЛНР». Хоча б щось.

Ну а наразі офіційно не оголошена, але все ж таки справжня війна триває. Що ж до прогнозів її завершення, висловлюється безліч думок — від найоптимістичніших, як у керівника української розвідки Кирила Буданова (війна переможно закінчиться до кінця року включно з поверненням Донбасу і Криму), до не таких райдужних. Але то тема окремої розмови.