|
Версія для друку На головну Від окупантів урятували болота Віталій НАЗАРЕНКО. Чернігівська область.  |
Антивоєнна
акція селян біля пункту перетину українсько-білоруського кордону. Фото з архіву Світлани Бицько. |
Добрянська
ОТГ на Чернігівщині межує з Білоруссю. Як відомо, основні сили окупаційних
військ, що штурмували Чернігів, заходили через контрольно-пропускний пункт
«Сеньківка» і перетинали Семенівську громаду, де він розташований, а також
Городнянську та частково Ріпкинську. Добрянку зайди оминули, хоча й намагалися
прокласти шлях тутешніми селами. Проте непрохідні болота, якими відоме
чернігівське Полісся, вберегли людей від безпосередньої окупації. Як же жилося
селянам у ті тривожні тижні? Відрізані од світу ГОЛОВА Добрянської територіальної громади Світлана Бицько показує фото,
на якому вона обіймає стафордширського тер’єра. Собаку жартома називає
переселенкою. Тварину залишили на кордоні господарі, втікаючи із селища у
Білорусь. «Ми назвали собаку Шері. Тижнів зо три вона мешкала в
адміністративній будівлі громади, всі її дуже полюбили, але згодом віддали
новому господарю», — розповідає пані Світлана. Війна для
прикордонної Добрянки, як, власне, і для всієї України, почалась раптово. — Крайній
будинок населеного пункту нашої громади розташований біля пункту пропуску. Там
живе бабуся, а далі — Білорусь. Коли до неї ходили соціальні працівники, то
бачили скупчення ворожих військ прямісінько у нас під боком. Утім, ніхто не
вірив, що все станеться саме так… Одного дня ми прокинулись од вибухів.
Окупанти до нас не заходили, але стояли на околиці. Ми бачили, як горіли
ліхтарі їхньої техніки, як вони готували їжу… — пригадує очільниця громади. Чоловік пані
Світлани — прикордонник. «Коли почалось масове вторгнення, їм наказали
передислокуватись у Ріпки, — пояснює Світлана Бицько. — Мій чоловік як пішов
того дня на зміну, так, допоки не вигнали загарбників із Чернігівщини, я його
не бачила». Певна річ,
як і будь-яка жінка, пані Світлана переживала за чоловіка, за їхніх маленьких
дітей, однак як голова громади не мала права опускати руки, а повинна була
дбати насамперед про земляків. Вона не накивала п’ятами, як деякі депутати, а
взялась організовувати побут, адже того ж таки дня Добрянка залишилась
відрізаною од світу. Силі духу
цієї жінки позаздрив би кожен. Так, ризикуючи життям, вона разом із кількома
сотнями однодумців пішла до пункту перетину кордону з Білоруссю. «Ми підвезли
колонку, наш національний прапор, співали гімн, викрикували білорусам: «Геть!»,
«Ганьба!». Ми не боялися, адже за нашими спинами була вся країна», — коментує
ті події пані Світлана. До речі, на початку вторгнення подібні акції були
масовими: у прикордонних областях беззбройні люди намагалися зупиняти колони
окупантів, техніку, навіть танки... Люди були з хлібом ВІЙНА, як лакмусовий папірець, показує, хто є хто. Так, із громади,
крім кількох депутатів, виїхали троє із чотирьох фельдшерів, фактично залишивши
людей без медичної допомоги. Але з’явились і ті, хто виявив героїзм та
мужність. Скажімо, волонтери Олександр Маєць і Юрій Карпяк вивозили чернігівців
з-під обстрілів до відносно безпечної Добрянки. Сьогодні можна з певністю
сказати, що Світлана Бицько і як керівник, і як громадянка гідно пройшла
випробування. До війни у
селищі хліба не випікали — доставляли з Чернігова. Коли ж почались бойові дії,
довелося громаді шукати вихід зі становища. Зібравши аграріїв та підприємців,
вирішили відновлювати стару пекарню, яка не працювала останні 15 років. «Один фермер
дав пшеницю, інший дозволив молоти збіжжя у його млинах. Таким чином ми і
відновили пекарню на час війни. Сутужно було, адже дріжджі та олія — в
дефіциті, та й білого борошна обмаль, а без нього ніяк», — пригадує труднощі
керівниця Добрянської громади. Зрештою все вдалося! — Я вважаю,
що в кожній ОТГ на випадок надзвичайних подій має бути власна переробка. От
тільки чи потягнуть це громади? — розмірковує Світлана Бицько. — Пригадується,
у моєї покійної тітки завше були запаси: люди, які пережили голод і війну, вже
на генетичному рівні таку звичку мали. А в нас виходить так, що населенню всі
винні — держава, органи місцевого самоврядування... Треба від цього його
відучувати, не перекладати обов’язки на когось, а розраховувати передусім на
себе. Бізнесу доведеться сутужно ЯК БУДЬ-ЯКИЙ адекватний керівник, пані
Світлана переживає, за які кошти існуватиме громада. У Добрянці з найбільших
платників податків — місцевий лісгосп, ліквідований за місяць до війни як
юридична особа, та Папернянський кар’єр скляних пісків. А ще аграрії. — Чимало
фермерів не засіяли своїх полів. У них труднощі з добривом, логістикою та
пальним. А їхні проблеми — це також і наші, — стверджує Світлана Бицько. — А от
із лісгоспом, дякувати Богу, поки що все гаразд. Хоча він як юридична одиниця
припинив існування, проте з податками все залишилось так, як було до
ліквідації. Наразі платять по совісті, і є надія, що все залишиться на
колишньому рівні. Також голова
громади, аби налагодити більш-менш нормальну діяльність основних платників
податків, домоглася відновлення залізничної гілки для Папернянського кар’єру
скляних пісків. — Двома
лісовими дорогами, які в нас є, техніка взагалі не проїде, тож домоглися, що
підприємства дотягнуть залізницю, — розповідає голова громади. — Втім, так, як
раніше, буде не- скоро: видобувна галузь — це також пальне, а ціни на нього
захмарні... Тому сьогодні важко прогнозувати економіку. Версія для друку На головну |
- З повідомлень інформагентств
Підтримка для бізнесу ЧитатиЯК ПОІНФОРМУВАВ уряд, за
зміненою програмою пільгових кредитів «5-7-9%» (можна взяти до 60 млн грн під
0% на період дії воєнного стану +1 місяць із урядовою гарантією на рівні 80%;
роздрібним торговим мережам доступні кошти в розмірі до 1 млрд грн під 5%
річних) уже видано 41,5 тисячі позик на загальну суму 114 мільярдів гривень. 51%
користувачів — сільгосппідприємства, 22,5% — підприємства торгівлі та
виробництва, 14,5% — промислової переробки. Надають такі послуги 42 банки,
найпопулярніший — «ПриватБанк» (17 тис. кредитів), далі йдуть «Ощадбанк» (5,2
тис.) та «Райффайзен Банк Аваль» (3,8 тис.).
Рятуються облігаціями ЧитатиУКРАЇНА потребує щомісяця 5 млрд доларів
для функціонування економіки, заявили в Мінфіні. Головними джерелами
фінансування держбюджету від початку війни стали військові облігації та
міжнародна допомога — за понад два місяці сукупно надійшло 13,8 млрд дол.
(404,2 млрд грн). Найбільше надходжень забезпечив Національний банк — було
«надруковано» через викуп військових облігацій 120 млрд грн. 41,3 млрд грн
надав Міжнародний валютний фонд у вигляді кредиту. США, Велика Британія,
Італія, Швеція, Данія, Норвегія, Австрія, Латвія, Литва та Ісландія допомогли
Україні грантовими, тобто безповоротними, коштами на суму 1,35 млрд доларів.
Повертаються додому ЧитатиЗА 16 ДНІВ починаючи з 9 травня сумарний
чистий приплив осіб, які в’їхали в Україну, становив рекордні 120 тисяч. При
цьому тенденція щодо збільшення кількості громадян, які в’їжджають на територію
нашої країни, зберігається. Так, 25 травня з України виїхали майже 35 тис.
осіб, натомість прибули 40 тисяч.
Виробництво відновилося ЧитатиУ ДОВОЄННИЙ час металургійний комбінат
«Запоріжсталь» («Мет-інвест» Р. Ахметова та В. Новинського) працював на повну
потужність, для перевезення вантажів залучалося 70 локомотивів на добу (загалом
їх у парку 94). Після 24 лютого виробництво законсервували, але на початку
квітня керівництво ухвалило рішення про поступове відновлення діяльності.
Станом на сьогодні розконсервовано 48 тепловозів для перевезення вантажів.
Укрзалізниця пообіцяла металургам допомогу в пошуку альтернативних шляхів постачання
сировини і відвантаження готової продукції.
Крадуть метал ЧитатиУ МАРІУПОЛЬСЬКОМУ порту, зі слів його
директора І. Барського, станом на 23 лютого було близько 200 тис. тонн металу
та чавуну вартістю 170 млн дол. Зруйнувавши місто, окупанти взялися красти все,
до чого можуть дотягнутися. Для цього намагаються відновити роботу порту. 28
травня в його акваторію зайшло російське вантажне судно типу «річка — море»
(порт приписки — Ростов-на-Дону), на яке стали вантажити метал. У групі
«Метінвест», якій належать судна та продукція, заявили, що шлях краденого
орієнтовно проляже до портів у Ростові, Таганрозі, Новоросійську, Туапсе та
окупованому Севастополі. Це фактично піратство та порушення законів і звичаїв
війни, що є тяжкими міжнародними злочинами.
Новий порядок вступу ЧитатиЦЬОГОРІЧНИХ випускників шкіл звільнили
від проходження державної підсумкової атестації у формі ЗНО, натомість вони
складатимуть національний мультипредметний тест (українська мова, математика та
історія України). Затверджено особливий порядок вступу до закладів вищої
освіти. Абітурієнти можуть подавати не більше п’яти заяв на «бюджет» та до 20
на «контракт». Також для медичних спеціальностей під час війни не діють
підвищені вимоги до мінімальної кількості балів зі вступних випробувань: кожний
університет самостійно визначатиме прохідний конкурсний бал.
Металургам — митне спрощення ЧитатиСПОЛУЧЕНІ Штати Америки на рік скасували
додаткові мита для імпорту української сталі у розмірі 25% (запроваджені за
президентства Д. Трампа). Американський лідер Д. Байден заявив, що металургійна
промисловість історично важлива для України, і вона повинна стати «економічним
рятівним кругом, поки країна відновлюється». Зміни почали діяти з 1 червня за
східним літнім часом. Утім, 2021 року частка України в імпорті сталі США
становила лиш 1%.
Триває освітній геноцид ЧитатиРОСІЯ чинить не тільки фізичні звірства
(руйнування і численні смерті через обстріли, викрадення та катування людей
тощо), а й знищує об’єкти культурної спадщини, школи. Освітньому омбудсменові
С. Горбачову надходить величезна кількість звернень від людей, що перебувають в
окупації. За його словами, там відбувається справжній «освітній геноцид». Так,
загарбники примушують учителів переходити на російську програму і викладання
російською мовою — іноді в прямому сенсі під дулом автоматів. На деяких
територіях дітей ціле літо деукраїнізовуватимуть, аби підготувати до нового
окупантського навчального року. Також рашисти знищують українські книжки,
запроваджують нові предмети на кшталт «История отечества», під час яких
провадять пропаганду. С. Горбачов вважає, що педагогам, котрі перебувають на
окупованих територіях, потрібна держпідтримка, щоб вижити і не зрадити України.
Смертей — тисячі ЧитатиГЕНПРОКУРОР І. Венедіктова повідомила,
що число підтверджених жертв війни серед мирного населення сягнуло 4600, з них
232 дитини. Ці дані не враховують тимчасово окупованих територій. «Проте що ми
можемо спостерігати за супутниковими знімками та іншими джерелами, то ситуація
там катастрофічна… багато міст та селищ зруйновані вщент», — констатувала І.
Венедіктова. За неофіційними відомостями, тільки в Маріуполі вбито більш як 20
тисяч жителів.
Евакуюватися, щоб працювати ЧитатиУ МІНЕКОНОМІКИ повідомили, що переїхало у
безпечніше місце 601 підприємство. 390 з них уже відновили роботу, ще 87 перебувають
на різних стадіях транспортування. Найпопулярнішими областями для релокації є
Закарпатська, Львівська та Чернівецька, а також Тернопільська,
Івано-Франківська, Вінницька. Тим часом через війну на Луганщині зупинилися
3408 підприємств, зокрема 479 промислових. Загальний розмір збитків, яких вони
зазнали, — понад 3 мільярди гривень.
|