|
Версія для друку На головну Щоб побачити веселку, треба пережити зливу Інна ОМЕЛЯНЧУК. Рівненська область.  |
На
фото автора: добре і затишно в Степані мамам та дітям із Малина. |
Нарешті
випав довгоочікуваний дощ — потерпала земля без вологи. Кажуть, дощ у путь —
добра прикмета. Тут, у гостинному селищі Степань на Рівненщині, вона справдилася. Міцні вірою ДИРЕКТОРКА
санаторію «Горинь» Лариса Шишковська зустрічає на вході. Й одразу до діла. Від початку
березня унікальний профспілковий заклад гостинно відчинив двері для тих, хто
змушений був утікати від війни. Пані Лариса навіть не думала, що буде завтра:
їй треба було обігріти й нагодувати людей сьогодні. Тож одразу викликала на
роботу кочегара й кухарів. А завтра…
Завтра до неї зателефонували небайдужі й самі запропонували допомогу.
Одночасно, як мовиться, взяла процес до своїх рук Федерація профспілок області:
кошти, продукти, засоби гігієни… За два
місяці війни тут знайшли прихисток півтори сотні співвітчизників із гарячих
точок всієї України. Хтось поїхав далі, хтось уже не хоче полишати атмосфери,
настояної на добрі та незламній вірі в перемогу. Віра тут міцна, бо закорінена
в рідну землю. Цей поліський закуток ревно охороняють не лише численні
блокпости (у пильних земляків муха не пролетить непоміченою — переконалися!), а
й три величні православні храми, що виблискують доглянутими куполами. Забагато,
скажете, на чотири з хвостиком тисячі місцевих? А от і ні — заперечать вони:
хіба може бути забагато тієї безцінної реліквії, яку українці споконвіків
передають із покоління в покоління, — віри? «На 27 лютого планували новосілля...» …САМЕ вона
привела сюди родину Бондаренків із розтерзаної окупантами Бучі. Денис сім
років поспіль сам виховує сина та доньку — відтоді, як трагічно загинула їхня
матуся. Богданові тоді було 10, Зорянці — лише 2 рочки. «Ми тоді
винаймали житло й почали зводити омріяний власний дім… Коли дружини не стало,
твердо вирішив добудувати його власноруч, чого б це мені не коштувало. Тож
довелося, як мовиться, на марші освоїти чимало професій. Будинок я завершив, і
27 лютого, в неділю, мало бути новосілля. Але ми не встигли, — гортає живі
сторінки пам’яті. — Втім, одразу з Бучі не поїхали — через стареньких батьків,
які до останнього не хотіли полишати свій дім. А потім… ішли полями до
найближчого нашого блокпоста — хто їх рахував, ті кілометри? Далі нас
перевозили військові: спочатку до Києва, потім до Львова. Там я навіть роботу
знайшов. А от житла дешевше, ніж за 20 тисяч на місяць, на жаль, не було. Добрі
люди підказали, що в Степані приймають безкоштовно. Тут ми нарешті
заспокоїлися: Зоряна й Богдан — на онлайн-навчанні, батьки після важких
випробувань нарешті змогли спокійно поспати… Будинок батьків, на жаль, не
вцілів — але вони радіють, як діти, що дивом вижили їхні гуси та качки, яких
Денис, від’їжджаючи, завбачливо випустив із загорожі. А ось у його новому будинку
постраждали лише вхідні двері: тож думками й усіма фібрами душі батько родини
вже там! Але поки в Бучі ще триває розмінування, доведеться почекати із
поверненням. …Усміхнена
дев’ятирічна Зоряна видає книги всім, хто бажає. Вона зізналася Ларисі Шишковській:
найбільше хвилюється за те, що не встигла повернути в бібліотеку рідного міста
книги, які вже прочитала. «Не
хвилюйся, будеш сама бібліотекарем», — сказала пані Лариса. Так дівчинка
перетворила свою проблему на можливості. Бачили б ви, з якою радістю мала
бібліотекарка приймала від нас книги в дарунок! Не лише дитячі, а й твори
місцевих авторів про традиції та звичаї Рівненського Полісся, його унікальний
фольклор, історичні розвідки. «Втікали просто з ринку» «МИ втекли з
Малина, що на Житомирщині, шостого березня: щойно тільки почали стріляти по
ринку, де зазвичай скуповуємося. Їхали, куди очі бачили. Тут, у Степані,
надвечір зупинилися заночувати в першій-ліпшій хаті. А зранку нас спрямували
сюди, і, знаєте, ми передумали їхати деінде: навіщо шукати добра від добра,
якого тут аж у надлишку? — чи то мене чи себе перепитує молода мама Віталіна
Андрусенко. — А тут чисто, затишно й тепло». За дверима
кожної з кімнат — своя унікальна історія війни. Але всі пожильці вже будують
плани, що робитимуть після перемоги. Які ж це яскраві, веселкові мрії! «Щоб
побачити веселку, треба пережити зливу», — наче між іншим, зауважує голова
правління Степанського споживчого товариства Олена Шустик, з якою попри той
таки надокучливий дощ прямуємо до бювету з мінеральною водою. Треба ж
скуштувати унікальної за своїм складом води, яка навесні має особливу силу!
Недарма її, розповідають місцеві, пив сам Вінстон Черчилль. Великому стратегові
Другої світової додавала сил наша поліська мінеральна вода — вдумайтеся! «От бачите,
ми просто приречені перемогти. Бо нам небайдуже, що буде на цій землі завтра і
як житимуть наші діти. А найбільше зло йде від байдужих», — розмірковує мудра й
незламна Олена Шустик. Вони разом із Ларисою Шишковською
та іншими місцевими не кричать про це на кожному перехресті, а невтомно
працюють на перемогу: ліплять вареники та млинці, волонтерять, спрямовують
кошти на допомогу армії. Й твердо вірять, що вже ось-ось разом з усіма
українцями побачать веселку, яка ніколи не зникне з нашого неба. P. S. Коли
матеріал був готовий до друку, ми дізналися, що Бондаренки вже вдома, у рідній
Бучі. Версія для друку На головну |
- З повідомлень інформагентств
Підтримка для бізнесу ЧитатиЯК ПОІНФОРМУВАВ уряд, за
зміненою програмою пільгових кредитів «5-7-9%» (можна взяти до 60 млн грн під
0% на період дії воєнного стану +1 місяць із урядовою гарантією на рівні 80%;
роздрібним торговим мережам доступні кошти в розмірі до 1 млрд грн під 5%
річних) уже видано 41,5 тисячі позик на загальну суму 114 мільярдів гривень. 51%
користувачів — сільгосппідприємства, 22,5% — підприємства торгівлі та
виробництва, 14,5% — промислової переробки. Надають такі послуги 42 банки,
найпопулярніший — «ПриватБанк» (17 тис. кредитів), далі йдуть «Ощадбанк» (5,2
тис.) та «Райффайзен Банк Аваль» (3,8 тис.).
Рятуються облігаціями ЧитатиУКРАЇНА потребує щомісяця 5 млрд доларів
для функціонування економіки, заявили в Мінфіні. Головними джерелами
фінансування держбюджету від початку війни стали військові облігації та
міжнародна допомога — за понад два місяці сукупно надійшло 13,8 млрд дол.
(404,2 млрд грн). Найбільше надходжень забезпечив Національний банк — було
«надруковано» через викуп військових облігацій 120 млрд грн. 41,3 млрд грн
надав Міжнародний валютний фонд у вигляді кредиту. США, Велика Британія,
Італія, Швеція, Данія, Норвегія, Австрія, Латвія, Литва та Ісландія допомогли
Україні грантовими, тобто безповоротними, коштами на суму 1,35 млрд доларів.
Повертаються додому ЧитатиЗА 16 ДНІВ починаючи з 9 травня сумарний
чистий приплив осіб, які в’їхали в Україну, становив рекордні 120 тисяч. При
цьому тенденція щодо збільшення кількості громадян, які в’їжджають на територію
нашої країни, зберігається. Так, 25 травня з України виїхали майже 35 тис.
осіб, натомість прибули 40 тисяч.
Виробництво відновилося ЧитатиУ ДОВОЄННИЙ час металургійний комбінат
«Запоріжсталь» («Мет-інвест» Р. Ахметова та В. Новинського) працював на повну
потужність, для перевезення вантажів залучалося 70 локомотивів на добу (загалом
їх у парку 94). Після 24 лютого виробництво законсервували, але на початку
квітня керівництво ухвалило рішення про поступове відновлення діяльності.
Станом на сьогодні розконсервовано 48 тепловозів для перевезення вантажів.
Укрзалізниця пообіцяла металургам допомогу в пошуку альтернативних шляхів постачання
сировини і відвантаження готової продукції.
Крадуть метал ЧитатиУ МАРІУПОЛЬСЬКОМУ порту, зі слів його
директора І. Барського, станом на 23 лютого було близько 200 тис. тонн металу
та чавуну вартістю 170 млн дол. Зруйнувавши місто, окупанти взялися красти все,
до чого можуть дотягнутися. Для цього намагаються відновити роботу порту. 28
травня в його акваторію зайшло російське вантажне судно типу «річка — море»
(порт приписки — Ростов-на-Дону), на яке стали вантажити метал. У групі
«Метінвест», якій належать судна та продукція, заявили, що шлях краденого
орієнтовно проляже до портів у Ростові, Таганрозі, Новоросійську, Туапсе та
окупованому Севастополі. Це фактично піратство та порушення законів і звичаїв
війни, що є тяжкими міжнародними злочинами.
Новий порядок вступу ЧитатиЦЬОГОРІЧНИХ випускників шкіл звільнили
від проходження державної підсумкової атестації у формі ЗНО, натомість вони
складатимуть національний мультипредметний тест (українська мова, математика та
історія України). Затверджено особливий порядок вступу до закладів вищої
освіти. Абітурієнти можуть подавати не більше п’яти заяв на «бюджет» та до 20
на «контракт». Також для медичних спеціальностей під час війни не діють
підвищені вимоги до мінімальної кількості балів зі вступних випробувань: кожний
університет самостійно визначатиме прохідний конкурсний бал.
Металургам — митне спрощення ЧитатиСПОЛУЧЕНІ Штати Америки на рік скасували
додаткові мита для імпорту української сталі у розмірі 25% (запроваджені за
президентства Д. Трампа). Американський лідер Д. Байден заявив, що металургійна
промисловість історично важлива для України, і вона повинна стати «економічним
рятівним кругом, поки країна відновлюється». Зміни почали діяти з 1 червня за
східним літнім часом. Утім, 2021 року частка України в імпорті сталі США
становила лиш 1%.
Триває освітній геноцид ЧитатиРОСІЯ чинить не тільки фізичні звірства
(руйнування і численні смерті через обстріли, викрадення та катування людей
тощо), а й знищує об’єкти культурної спадщини, школи. Освітньому омбудсменові
С. Горбачову надходить величезна кількість звернень від людей, що перебувають в
окупації. За його словами, там відбувається справжній «освітній геноцид». Так,
загарбники примушують учителів переходити на російську програму і викладання
російською мовою — іноді в прямому сенсі під дулом автоматів. На деяких
територіях дітей ціле літо деукраїнізовуватимуть, аби підготувати до нового
окупантського навчального року. Також рашисти знищують українські книжки,
запроваджують нові предмети на кшталт «История отечества», під час яких
провадять пропаганду. С. Горбачов вважає, що педагогам, котрі перебувають на
окупованих територіях, потрібна держпідтримка, щоб вижити і не зрадити України.
Смертей — тисячі ЧитатиГЕНПРОКУРОР І. Венедіктова повідомила,
що число підтверджених жертв війни серед мирного населення сягнуло 4600, з них
232 дитини. Ці дані не враховують тимчасово окупованих територій. «Проте що ми
можемо спостерігати за супутниковими знімками та іншими джерелами, то ситуація
там катастрофічна… багато міст та селищ зруйновані вщент», — констатувала І.
Венедіктова. За неофіційними відомостями, тільки в Маріуполі вбито більш як 20
тисяч жителів.
Евакуюватися, щоб працювати ЧитатиУ МІНЕКОНОМІКИ повідомили, що переїхало у
безпечніше місце 601 підприємство. 390 з них уже відновили роботу, ще 87 перебувають
на різних стадіях транспортування. Найпопулярнішими областями для релокації є
Закарпатська, Львівська та Чернівецька, а також Тернопільська,
Івано-Франківська, Вінницька. Тим часом через війну на Луганщині зупинилися
3408 підприємств, зокрема 479 промислових. Загальний розмір збитків, яких вони
зазнали, — понад 3 мільярди гривень.
|