Наша пошта

Її покликання — служити людям

Валерій МАРЦЕНЮК.

Хмельницька область.

Фото автора.

МАРГАРИТА Медведюк родом із села Глинники, що в Шепетівському районі Хмельниччини. Після закінчення Київського технологічного інституту харчової промисловості працювала за фахом на Ганнопільському спиртозаводі, затим інспектором економічного аналізу і планування Славутського райфінвідділу, головою Ганнопільської сільради. А 2013-го чуйній, дбайливій, ініціативній, цілеспрямованій, наполегливій і досвідченій керівниці жителі Ганнополя та ще шести сільрад (загалом 16 населених пунктів) земляки довірили пост голови територіальної громади.

Попервах, хоч і досвід був за плечима, згадує Маргарита Іванівна, велося нелегко. Але попри труднощі вона зуміла об’єднати навколо себе колектив однодумців. І ОТГ запрацювала, почала оновлюватись і відбудовуватись. Насамперед було відремонтовано школу і дитячий садок, ФАП, будинок культури, адмінприміщення сільради. Всі доріжки, що ведуть до цих соціальних об’єктів та навколо них, засаджені неймовірної краси клумбами, декоративними кущами, газонами. Перед адмінприміщенням великий напис: «Я люблю Ганнопільську громаду», виконаний руками місцевого художника, а навпроти селяни висадили живу карту своєї громади. Йдеш, милуєшся, і гордість бере людей, що власними силами змогли все відремонтувати та облагородити!

Маргарита Медведюк і надалі вболіває, щоб діти навчались у просторих і теплих класах, аби було все необхідне у фельдшерсько-акушерському пункті, підтримує заклади культури, дбає про розвиток інфраструктури. А з початком повномасштабної російсько-української війни ганнопільці активно допомагають українським воїнам: придбано 50 розгрузок та сім бронежилетів, шкільний автобус переданий на потреби ЗСУ. Громада прихистила й забезпечила житлом та всім необхідним близько 700 переселенців. Їхні дітки долучилися до освітнього процесу в місцевій школі.

А ще ганнопільці взяли під опіку Іванківську селищну територіальну громаду Київської області, яка 35 днів пробула в окупації. Співчутливі хмельничани не раз долали страшну довгу дорогу з підірваними мостами, розбитою військовою технікою обабіч, аби порадувати позбавлених не лише звичного життя людей Іванківської ОТГ, а й усього нажитого, хоча б найпотрібнішими їм речами.

— Наші люди добросердечні, щедрі та не байдужі до чужого горя, хоча ми не можемо назвати війну чужим горем — це наш спільний ворог, проти якого повстала вся Україна, — каже Маргарита Медведюк. — Хтось обороняє наш спокій, хтось віддає життя, інші розділяють нажите з потребуючими, допомагають, підтримують, забезпечують їжею, «гігієнкою», вимолюють захист воїнам та мир Україні. Разом до Перемоги!