Наша пошта

Що таке щастя?

Поліна МІНЯЙЛО,
десятикласниця.

м. Черкаси.

ЩЕ ЗАДОВГО до 24 лютого неодноразово доводилось чути нарікання від дорослих, та й навіть однолітків на так зване «погане» життя. Бо в когось мала зарплата, негаразди в сім’ї, в інших нема друзів, вони не знайшли кохання, втомились од навчання і подібне. Таке враження, що люди за поточними проблемами просто не помічали своїх успіхів і щоденних радощів. Вони стали злими, роздратованими, перестали цінувати життя і розпізнавати в ньому щастя. Та й у більшості «реалістів» щастя криється аж ніяк не в моральних цінностях.

Прикро, але вважаю за потрібне сказати, що війна всім нам дала шанс переосмислити сенс життя, значущість деяких речей і термінів. Вона змінила принципи і стереотипи, навіяні суспільством і душевним болем. По однолітках бачу, що вони вже сміливо можуть першими написати такі прості, але важливі слова: «Як ти?», «я сумую за тобою», «з нетерпінням чекаю нашої зустрічі». Радіють телефонним розмовам, яких раніше терпіти не могли. З дня на день усе більше усміхаються світлинам, які отримують, адже тільки в такий спосіб можна побачитися. Тепер усі ми чекаємо, надіємось і впевнені у благополучному майбутті, як ніколи!

На жаль, мудрі думки приходять після втрат. І щастя ховалося в недопитій чашці чаю, у метушні зранку, коли збирався до школи чи на роботу, було добре з друзями і їхніми божевільними планами. Тихий вечір у невеликій компанії... Краще і не придумаєш.

Вже ніколи ми не будемо такими, як колись. У донедавна квітучій душі з’явилася частка грубості, нещадності й тривоги. Можливо, все це колись і загоїться на серці, але назавше залишиться в нашій пам’яті.

І настане час — як прокинемось уранці, не буде чути сирен і пострілів, блакитне небо розкинеться над Україною. Все це буде тоді. А нині просто цінуймо кожну мить і кожну близьку людину, будьмо взаємоввічливими, кохаймо і всміхаймося!