Круте інфляційне піке

Олена КОЩЕНКО.

Уже шостий місяць вітчизняна економіка працює зі скрипом в умовах воєнного стану. Тим часом інфляція в країні стрімко набирає обертів, а купівельна спроможність пенсій і зарплат українців тане буквально на очах. Найважче виживати сьогодні малозахищеним верствам населення. Чого чекати далі?

_{Ціни продовжують зліт}

ДЕРЖСТАТ повідомив про те, що у серпні споживчі ціни зросли порівняно з відповідним місяцем 2021 року на 22%. Чи не найвище вони стрибнули на харчі, які минулого місяця подорожчали майже на 30%. Саме тому, зауважують економісти, офіційну інфляцію можна сміливо вимірювати за продуктовим кошиком як максимально близьку до реальної.

І справді, вартість овочів та фруктів у крамницях і на базарах нерідко просто зашкалює. Так, морква, цибуля, огірки, помідори, солодкий перець проти торішнього серпня додали в ціні аж 88,8%. Водночас гречка, «стратегічні» народні крупи, подорожчала майже на 50%, хлібобулочні вироби — на 35%, макарони, вершкове масло — на 30%, риба і рибопродукти — на 29%, цукор — на 26%, молоко і м’ясо — на 21%...

Якщо глянути на список складеного урядом продовольчого кошика українця, то втішити можуть хіба що ціни на яйця, які за час війни навіть трохи подешевшали. Та ще на олію, на цінниках до якої додалось «всього» 7%. Але пов’язано це аж ніяк не з мудрим управлінням можновладцями цими сегментами продовольчого ринку. Просто на яйця й олію різко впав попит у країні і водночас у рази зменшились обсяги їхнього експорту за кордон.

Так само умовним позитивом можна назвати і фіксацію комунальних тарифів. Тішитись особливо не варто, адже рано чи пізно вартість комунальних послуг «вистрілить» і надолужить «згаяне».

Що стосується непродовольчих товарів, таких, як одяг, взуття, побутова техніка, будматеріали, меблі тощо, то їхнє подорожчання прискорилося до 9,7%.

Водночас на 15% зросла вартість усіляких послуг. Починаючи з ремонту житла і закінчуючи цінами в салонах краси…

_{«Цеглини» в піраміді}

ЗАГАЛОМ же інфляція в Україні за підсумками поточного року перевищить 35%, прогнозує Мінфін. А як воно буде насправді, побачимо. При цьому НБУ так само зберігає песимістичний настрій і заявляє, що інфляційні очікування продовжують погіршуватися.

Серед головних чинників, які штовхають ціни на зліт, називають не тільки бойові дії в Україні, а й глобальну кон’юнктуру, як-от зростання вартості енергоносіїв, сировини, матеріалів та робочої сили, а також назрівання кризи продовольства у світі.

Приміром, якщо взяти ситуацію на світовому нафтовому ринку, то, порівнюючи з довоєнним ціновим рівнем, і бензин, і дизпальне, і зріджений газ подорожчали майже вдвічі. І годі сподіватись на стабілізацію вартості нафти. Принаймні у найближчому майбутньому.

Щодо продовольства, то загальносвітові ціни на нього тримаються на історичних максимумах. Але це поки що не допомагає Україні стримувати інфляцію. Наша держава, яка належить до основних дистриб’юторів продукції АПК у світі, наразі остаточно не вирішила питання з блокуванням портів. І страждають від цього не лише країни — імпортери українського зерна, м’яса тощо, а й споживачі в Україні, яким доводиться з власної кишені дотувати збитки аграріїв. Адже останні і їх закладають у кінцеву вартість продуктів.

Однією з «цеглин» у піраміді інфляції називають і курс гривні щодо основних іноземних валют (передусім до долара), який прописують у контрактах імпортери. Він значно вищий за ринковий. Зокрема, в угодах нерідко вже вказують 45 гривень за долар. А це означає: ще буде інфляційна хвиля, спричинена перерахунком курсу та зростанням вартості імпорту.

Разом із тим навіть не «цеглиною», а «залізобетонним блоком» у піраміді інфляції можна назвати приховану емісію, яку запустив Нацбанк. Від початку вторгнення російської армії НБУ підтримав держбюджет на понад 250 млрд грн, збільшуючи обсяг свіжонадрукованої гривні в економіці. Проти чого, до речі, виступає… голова все того ж Національного банку України Кирило Шевченко. Зокрема, він попередив — держава дуже скоро може скотитися в інфляційно-девальваційну спіраль, подібну до тієї, що була на початку 1990-х (тоді, у 1992-1994 роках, інфляція вимірювалася тисячами відсотків) або у 2014-2015-му.

Такі заяви свідчать про те, що НБУ не є самостійною фінансовою державною інституцією, а керується з Банкової — у ручному політичному режимі. На жаль. Хоча, може, й варто було б дослухатись думки банкірів. Або взяти до уваги досвід інших країн, які свого часу пережили війну. «Однією з найуспішніших вважається стабілізаційна програма Ізраїлю, яка дала змогу протягом 1985-1986 років знизити з 480% до 18% річну інфляцію, спричинену воєнними діями, попередньою популістською політикою уряду та монетарним фінансуванням дефіциту державного бюджету», — вважає НБУ. Хорватія подібними заходами змогла сповільнити інфляцію з 1839% у жовтні 1993 року до 4% у жовтні 1994-го.

_{Зменшити соціальні виплати — така пропозиція уряду}

СЬОГОДНІ надходження до державного бюджету (майже 83 млрд грн, з яких 73 млрд грн — це податки, а 9,5 млрд грн — митні платежі) ледь покривають третину його потреб. Скоротити цей карколомний розрив, наголошують фахівці, могли б кошти іноземних кредиторів, які постійно обіцяють надати підтримку. Станом на сьогодні їхня допомога у гривневому еквіваленті орієнтовно дорівнює 150 млрд. Але цієї суми нашій країні вистачить, аби пережити тільки один місяць війни.

Щоправда, днями з’явилась інформація про підписання угоди зі США, за якою держава отримає грант у розмірі 4,5 мільярда доларів. Але їх, як уже оголосив міністр фінансів Сергій Марченко, буде спрямовано не на підтримку економіки (читай: не на стабілізацію цін і зміцнення гривні), а на банальне «проїдання» — різні соціальні виплати. Втім, незабаром і ці поки що захищені статті видатків із держ­скарбниці можуть «пустити під ніж»…

Керманичі країни, вочевидь, уже мають стратегію виходу з патової економічної ситуації. Ініціативу влади оприлюднила перша віцепрем’єр-міністерка — міністерка економіки Юлія Свириденко, яка в липні представила програму уряду, в якій передбачається «досягнення оптимального економічного розвитку держави», в тому числі за рахунок «великої реформи соціальних виплат» та запровадження більшої кількості платних послуг у медицині та освіті. Зокрема, вона заявила: «Вважаю, що, незважаючи на війну, вже з 1 січня 2023 року ми маємо скоротити фіскальний відсоток ВВП в Україні з нинішніх 45 до 30%, а далі протягом 10 років впевнено рухатися до його подальшого скорочення та досягти 20% у 2032 році».

Сказане змушує насторожитися. Адже «фіскальний відсоток ВВП» — це все, що держава накопичує податками та зборами, а далі — витрачає. Якраз витрати і хочуть урізати, насамперед за рахунок соціальних програм.

Якщо урядовці почнуть утілювати в життя свою нову економічну стратегію, то вже наступного року на нас очікує скорочення фіскального відсотка ВВП на 15%. Виникає запитання: а за рахунок чого будуть урізатися витрати держави? В уряді бачать вихід у зменшенні соціальних виплат, які й так невеликі. Наразі ті, хто займатиметься реформою, анонсованою Свириденко, помовкують, на урізання яких саме соціальних виплат націлились у Кабміні. Але можна припустити, що відбудеться скорочення і субсидій, і пенсій.

Наводити лад у соціальних виплатах, звичайно, необхідно. Проте чи розумно робити це під час війни, до того ж семимильними кроками, відразу зменшивши витрати держави на 15%?

_{Замість післямови}

ТИМ часом, поки в уряді обмірковують чергову реформу задля «покращання» життя народу, в грудні планується чергове підвищення прожиткового мінімуму, а разом із ним — і прив’язаних до нього соцвиплат. Однак чи треба казати, що одержувачі допомоги можуть не відчути зростання через усе те ж круте інфляційне піке гривні. Що прямо підтвердила міністерка соціальної політики Оксана Жолнович: «У рамках державного бюджету всі виплати передбачені та затверджені… Але, звісно, це не той розмір, який перекриває інфляцію».

Ще б пак! За розрахунками, до кінця року ціни на харчові продукти зростуть у півтора-два рази, на транспортні послуги — на 20-30%...