Наша пошта

Знущання з передплатників

Микола ЮРЧИШИН.

НЕ ПРИПИНЯЮТЬСЯ скарги наших читачів на недбале чи й зовсім безвідповідальне ставлення деяких поштовиків, особливо з пересувних відділень зв’язку, до своїх обов’язків. Найбільше їх нині з Полтавщини.

Ось тривожний лист від Григорія Михайловича Синенка з Клепачів Лубенського району: «Наше село велике. Ще не так давно «Сільські вісті» передплачували майже у кожному дворі. А що ж нині? Чимало людей відмовилися від передплати. І не тому, що це пов’язано з війною, фінансовою скрутою. А через безглузде реформування Укрпошти гендиректором цього відомства Ігорем Смілянським. Повірте, шановні журналісти, нашими вустами говорить істина. Листонош усіх поскорочували, запровадили так звану пересувну пошту. Хіба це мислимо, що раз на тиждень, у суботу, кволі, немічні дідусі та бабусі повинні шкутильгати у спеку, чи то в негоду, чи брьохати по снігу за 2-3 кілометри до будинку культури, аби одержати передплачене видання або пенсію? Ганьба такому реформуванню! Мій односелець Іван Якович Михайленко, котрий, як і я, є постійним читачем улюбленої «Селяночки», просить газетярів і надалі добиватися від керівництва Укрпошти, аби те повернулося обличчям до передплатників. Кому подобається одержувати газету із запізненням на 18 днів після її виходу? А до нашого села її так і доставляють. Я, скажімо, одержав «СВ» за 12 липня аж 30-го числа. Це при тому, що кожної суботи ходив до сільського клубу. Що це означає? Гадаю, всім зрозуміло. Йде тотальне свідоме знищення друкованого слова, позбавлення людей правдивої інформації! І підпряглися до цього горе-реформатори з Укрпошти».

Висловили своє обурення у телефонній розмові з кореспондентом «СВ» стосовно нехлюйства і безтолковості працівників ПВЗ передплатники газети з Кременчуцького району.

Володимир Сергійович Жванко, с. Довге Високовакулівської громади: «Донедавна сумлінно працював у нас листоношею Василь Володимирович Перепелиця. Він знав кожну людину, вчасно доставляв періодичні видання за будь-якої погоди передплатникам нашого села, а також сусідньої Мар’янівки. Чиновники Укрпошти скоротили його. Натомість на так зване ПВЗ взяли чужих людей. І почалось: газети кудись безслідно зникають. Так, у серпні я одержав лише один номер за друге число. Решту ніби корова язиком злизала. Тому просимо керівництво Укрпошти повернути нам листоношу Перепелицю».

Ганна Олександрівна Баглай, с. Петрівка: «Щось неймовірне коїться з працівниками пересувної пошти — вони по дорозі гублять екземпляри «Сільських вістей». У серпні мені недодали номер за 9-те число. І нічого в них добитися не можна. Хай поштові чиновники повернуть нам листоношу Світлану Михайлівну Пузяк, котра гідно виконувала свої обов’язки. А її ні за що ні про що скоротили».

Любов Петрівна Карналь, м. Козельщина: «Я людина з інвалідністю, прикута до ліжка. Єдина розрада і вікно у світ для мене — «Сільські вісті», але останнім часом їх доставляють на десятий-дванадцятий день після виходу. Допоможіть!»

Незадоволений доставкою газети працівниками пересувної пошти наш давній передплатник із Курилівки Конотопського району Сумщини Михайло Дмитрович Коновалов. Ще наприкінці червня він оформив передплату «СВ» в Конотопському відділенні зв’язку із серпня до кінця року. А отримав лише один номер — за 16-те число. «Де решта?» — слушно запитує чоловік у поштових чиновників.

Обурена поведінкою зв’язківців Ніна Михайлівна Мизюк із Горопаїв Житомирського району Житомирщини. Вони гірко поглумилися з листоноші Оксани Степанівни Штепи, безпідставно скоротивши її і залишивши без засобів для існування. І це при тому, що її чоловік, син і два зяті воюють нині проти рашистських окупантів. А вона ж сумлінно доставляла періодику та пенсію людям. Тепер цього нема. Працівники пересувної пошти відмовляють у передплаті газет людям, мотивуючи тим, що їм за це не доплачують.

Бідкається постійна шанувальниця «СВ» із Самгородка Білоцерківського району Київщини Галина Іванівна Бабенко: «Донедавна я працювала листоношею, аж поки не потрапила в автомобільну аварію. Жодна людина не скаржилася на мене, що невчасно доставляю пресу. І я раділа з того. А ось тепер виступаю в ролі скаржниці: чому мені й досі не доставили 27-го номера «СВ»? Для мене це дуже важливо. По-перше, я заплатила гроші за передплату, а по-друге, де ваша професійна відповідальність, шановні мої колеги?»

Не добирає лайливих слів на адресу поштовиків 214-го відділення зв’язку м. Києва Тетяна Михайлівна Кузнецова, що проживає на вулиці Героїв Дніпра. Чому в столиці «Сільські вісті» приносять їй на тиждень пізніше після їх виходу?

Ось так. А що вже говорити про регіони! Однак ми не мовчатимемо. І будемо далі боротися, допоки Укрпошта належним чином не налагодить свою роботу.