Вересень

 Cторінку підготував Микола ЮРЧИШИН.

Врятувати озоновий шар

Микола ЮРЧИШИН.

1994 РОКУ Генеральна Асамблея ООН проголосила 16 вересня Міжнародним днем охорони озонового шару. День встановлено на згадку про підписання Монреальського протоколу. 1987-го 36 країн, у тому числі й СРСР, підписали документ, згідно з яким країни-учасниці повинні були обмежити і повністю припинити виробництво озоноруйнівних речовин.

Озоновий шар простягається над землею величезною шапкою, що йде в космос. Ця хімічна сполука спостерігається на висоті 100 кілометрів. Він, особливо у верхніх шарах атмосфери, захищає Землю від небезпечних випромінювань. Якщо цей шар коли-небудь зруйнується, це становитиме небезпеку для всієї біосфери, для всього живого. Від потрапляння потужних ультрафіолетових променів у людини можуть виникнути рак шкіри, сліпота та інші захворювання.

У 80-ті роки минулого століття вчені зробили відкриття: в районі Антарктиди загальний уміст озону зменшився вдвічі. Саме тоді з’явилася назва «озонова діра». На виснаження озону впливає окис хлору. Він є продуктом заводів, підприємств промисловості. Людство не в змозі запобігти появі озонових дірок, однак зберегти озон хоча б на прийнятному рівні йому до снаги.

У рамках Монреальського протоколу вдалося заборонити виробництво і вжиток 100 видів хімікатів, що руйнують озоновий шар. Чимало з цих речовин спричинюють глобальне потепління. Загалом світовий вжиток таких з’єднань скоротився більш ніж на 95 відсотків.

Світові потрібно вчитися обходитись без найпоширеніших і найоптимальніших з точки зору термодинамічних параметрів холодоагентів, які, на жаль, мають величезну озоноруйнівну спроможність та високий коефіцієнт глобального потепління, а також термін життя в атмосфері близько 100 років.

Втрата озонового шару стратосфери, який захищає усе живе на планеті від згубної дії ультрафіолетового випромінювання Сонця, вважається однією з основних глобальних екологічних проблем, з якими світова спільнота ввійшла у нове тисячоліття. Щоб зберегти озон, людству потрібно відмовитися від використання озоноруйнівних речовин, які застосовуються для охолодження і кондиціонування повітря, спінювачів, розчинників та охолоджувачів, зменшити використання на побутовому рівні аерозольних балончиків (освіжувачів повітря, різноманітних лаків, фарб тощо), не спалювати листя, траву, гілки дерев, будь-які побутові відходи (поліетилен, гуму, пластмасу тощо), а також вивозити на спеціалізовані об’єкти утилізації сміття, яке не має здатності швидкого природного перегнивання. Такі заходи не тільки сприятимуть охороні озонового шару в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, а й роблять великий внесок у вирішення проблеми глобальної зміни клімату.

Історія вивчення озону сягає далекого 1785 року, коли голландський фізик Ван Марум уперше його виявив. Тривалі дослідження відкрили корисні та шкідливі для людини властивості цього газу, масштабне вивчення яких дали можливість виділити атмосферний тропосферний та стратосферний озон. Перший концентрується в приземному шарі і є забруднювачем, чинячи за умов підвищеної концентрації загальнотоксичний, подразнювальний, канцерогенний і мутагенний вплив на організми. Останній, будучи продуктом впливу сонячного випромінювання на атмосферний кисень, і утворює у стратосфері на висоті 20-50 кілометрів над поверхнею Землі захисний озоновий шар.

Вирішення глобальної проблеми його збереження можливе лише на планетарному рівні. За висновками дослідників, які проводили роботи під егідою Програми ООН з довкілля, озоновий шар Землі починає повільно відновлюватися. Вчені підрахували: якщо країни, які підписали протокол, і надалі його дотримуватимуться, можна сподіватися, що озоновий шар відновиться до 2050 року.