• Неоголошена війна

Контрнаступ: наслідки і перспективи

Михайло ВЕДМІДЬ.

Протягом минулого тижня наші війська розпочали серію наступів на різних фронтах: куп’янський напрямок на Харківщині, херсонський напрямок (правий берег Херсонської області), мелітопольський на Запоріжжі та вугледарський на Донеччині. Таким чином, для окупантів виникли численні одночасні загрози, розкидані на 500 км. Перед цим з боку Генштабу ЗСУ та офіційних осіб зберігалася так звана інформаційна тиша. Проте витоки щодо найближчих планів Українського війська зосередити всі сили на визволенні Херсонщини таки траплялися. Тому за якийсь час російське командування в це повірило і почало перекидати сили на південь, ослаблюючи позиції на Харківщині та Донеччині, яку, нагадаємо, планували повністю захопити до 15 вересня.

ТОЖ коли увага всіх була прикута до Херсонщини, наші підрозділи у вівторок, 6 вересня, розпочали наступ на Балаклію (Харківщина). Протягом дня вдалося визволити передмістя — село Вербівка, а затим і саме місто. А ще за кілька днів були деокуповані понад чотири десятки населених пунктів цієї області включно з Ізюмом та Куп’янськом. Загалом повернуто під контроль України понад 3000 квадратних кілометрів рідної землі.

Такого розвитку подій ніхто не чекав. Особливо у кремлі. 9 вересня путін скликав термінову нараду військово-політичного керівництва. Про що говорили і що ухвалили — не повідомлялось. Однак, оскільки приховати інформацію про неочікувано успішні дії ЗСУ і цілковиту, як виявилося, безпорадність і нефаховість російського командування не вдалось, у міноборони рф дали своє пояснення тому, що сталося. Мовляв, то не українці вибили нас із зайнятих територій, а ми самі їх залишили згідно із «плановим відведенням військ», аби не наражати останні на зайві втрати. Он як! Гуманісти… За цією логікою, мають добровільно вийти з усіх окупованих українських земель включно з Донбасом та Кримом. Отоді, може, хтось і повірить у їхній «гуманізм».

Одночасно з операціями на лінії Харків — Ізюм тривав і триває контрнаступ ЗСУ і на півдні, зокрема й у Херсонській області. Українські Сили оборони продовжували щодня атакувати російські понтонні та поромні переправи, бити по логістичних центрах, складах боєприпасів і скупченнях військ противника. На різних ділянках фронту на півдні Збройні сили України просунулися та відтіснили росіян на відстань від двох до кількох десятків кілометрів. На сході вийшли на околиці Лисичанська, який змушені були залишити на початку липня.

Внаслідок контрнаступу заплановані на 11 вересня так звані референдуми у «ЛНР», «ДНР», Херсонській, Запорізькій та Харківській областях були відстрочені на 4 листопада. За інформацією російських опозиційних журналістів, пов’язані з кремлем політтехнологи, які працювали над «референдумами» у Запорізькій та Харківській областях, уже повернулися в росію.

На дипломатичному фронті минулого тижня відбувались інформаційно-тактичні «бої». Багатьох здивувала, а то й розчарувала відповідь президента США Джо Байдена на запитання, чи варто визнати росію країною — спонсором тероризму. Він сказав однозначно: «Ні». У Байдена свої аргументи і розрахунки. По-перше, офіційний Вашингтон не хоче остаточно відрізати можливість домовитись із москвою, а по-друге, головним конкурентом, тобто противником, для США був і залишається Китай. Не кажучи вже про небезпеку розв’язання ядерної війни, чого не хоче будь-яка адекватна влада на Заході або Сході.

Тим часом російський міністр закордонних справ сергій лавров зробив неочікувану заяву, мовляв, рф готова до переговорів з Україною. Крапка. Тобто вже без якихось попередніх умов, як це було раніше, на кшталт: «Спочатку Україна має виконати всі наші вимоги», — фактично вимагаючи капітуляції нашої країни.

Відтепер ситуація змінилася. Причому настільки, що вже Київ ставить такі вимоги — спершу рф має вивести всі свої війська з усієї території України (включно з Донбасом і Кримом), а вже потім ми сідатимемо за стіл переговорів. А про що ж тоді домовлятися? Втім, питань багато. Хоча б про репарації, які країна-агресор має виплатити Україні.

Ще однією малоочікуваною, але показово-значущою стала подія, що відбулась у росії. Сім депутатів муніципального округу смольнінський у санкт-петербурзі звернулися до держдуми з пропозицією усунути путіна з посади через… державну зраду. «Його рішення про початок «спеціальної військової операції» призвело до загибелі російських військових та проблем у російській економіці», — йдеться в заяві. Зазначається, що рішення про «військову операцію» спричинило розширення кордонів НАТО у два рази. А Україна при цьому мілітаризується та отримала на боротьбу з росією озброєнь на 38 млрд доларів. «Все це наслідки рішення про початок СВО. Дії Путіна становлять загрозу безпеці Росії. Його треба відправити у відставку».

А наступного дня з подібною заявою виступила рада депутатів ломоносовського муніципального округу в москві. «У вас були хороші реформи у першому і частково другому терміні, але після цього все пішло якось навпаки: подвоєння ВВП не трапилося, мінімальна зарплата не зросла до планованих показників, з Росії масово їдуть розумні та працездатні люди, обіцяної стабільності немає й близько, — йдеться у зверненні до путіна. — …Росію знову почали боятись і ненавидіти, ми знову погрожуємо всьому світу ядерною зброєю… Ваші погляди, ваша модель управління безнадійно застаріли і перешкоджають розвитку Росії та її людського потенціалу».

Та чи дослухається російський правитель до цих депутатських звернень, питання риторичне.