• Від Уругваю-1932 до Катару-2022

Бернське побоїще

Микола МОТОРНИЙ.

П’ятий чемпіонат світу з футболу відбувся у Швейцарії з 16 червня по 4 липня 1954 року.

УПЕРШЕ за історію ЧС вибори країни-господаря обійшлися без скандалу. 1946 року на конгресі ФІФА визначалися одразу два організатори. ЧС-1950 дістався Бразилії, і, зважаючи на це, наступний ЧС-1954 мала приймати європейська країна. Вибір був очевидний: Швейцарію як нейтральну країну Друга світова війна обійшла стороною. Тож швейцарці мали аж вісім років на підготовку, і вони використали їх по-швейцарськи добротно — організація першості отримала високі оцінки як учасників, так і глядачів. Позмагатися за чемпіонський титул вирішили 45 команд. Відмовилися Польща і СРСР. До головного фіналу вийшли 16. Організатори ЧС-1954 змінили регламент, за яким відбувався попередній турнір у Бразилії-1950. Відмовилися від недолугого фіналу чотирьох і повернулися до традиційної системи плей-оф. Але утнули свою дурницю! У групах сіяні команди не грали між собою, а екзаменували несіяні збірні. Хоча для явних фаворитів це був великий плюс — обігруєш двох слабших і точно йдеш далі. Та без сенсацій на цьому етапі не обійшлося. Так, потужна Англія не змогла перемогти посередню Бельгію — 4:4! А швейцарці двічі здолали дворазових чемпіонів світу італійців — 2:1 в груповому турнірі і 4:1 в додатковому матчі. Варто відзначити і феєричну перемогу Угорщини над ФРН — 8:3! Підопічні Густава Шебеша і без того вважалися головними фаворитами ЧС (команда 4 роки і 32 матчі не програвала!), а після цього розгрому їх узагалі готові були достроково коронувати. Німцям же відводили роль «хлопчиків для биття», незважаючи на те, що вони грали напівдублюючим складом. У чвертьфінальному матчі Угорщина з боєм і бійнею вибила з турніру Бразилію — 4:2. Цей матч згодом назвали «Бернським побоїщем». Обидві команди не гребували грубими фолами, після одного з яких зав’язалася жорстка сутичка — двох найактивніших «боксерів» британський арбітр Артур Елліас вигнав з поля. Потім за ними пішов бразилець Тоцці — за хамський удар суперника по ногах. На той момент угорці вже вигравали 3:2 і не тільки зберегли рахунок, а й забили ще один м’яч за дві хвилини до фінального свистка, який став сигналом для справжнього побоїща. Бразилець Мауріньо вдарив у обличчя найрезультативнішого голеадора угорців Шандора Кочиша, за того заступилися партнери. І пішло-поїхало! Спочатку просто на полі, а потім у підтрибунному приміщенні біля роздягалень. Билися всі — учасники матчу, запасні гравці і навіть тренери: Шебеша хтось огрів по голові термосом (йому потім наклали чотири шви), а фото його колеги Морейри, який кидається на угорців з чиєюсь бутсою в руках, облетіло всі газети. Не відставали від футболістів і симпатики обох команд. Бразильські уболівальники вважали, що їхню команду відверто засудили, тому арбітру Еллісу довелося тікати з поля, а зі стадіону його вивезли на поліцейському автомобілі. Наступного дня бразильська преса писала: «Елліс, мабуть, — член Йоркширського відділення компартії Велико-британії, бо тільки комуніст міг так потурати брудній і грубій грі угорців…».

Запам’ятався чвертьфінал ЧС-1954 ще одним видовищним матчем: Австрія — Швейцарія — 7:5 (5:4 у першому таймі)! Донині цей голепад вважається найрезультативнішим поєдинком за історію чемпіонатів світу. Цікаво, що господарі турніру вже на 19-й хвилині вели 3:0, але гості відігралися протягом трьох хвилин (25, 26, 26). Прикметно також, що у цій зустрічі зафіксовано два хет-трики — відзначилися австрієць Вагнер і швейцарець Хюгі.

Два півфінали ЧС-1954 були зовсім несхожі: ФРН завдала нищівної поразки Австрії — 6:1 (!), а Угорщина тільки в додатковий час зламала опір Уругваю — 4:2. Ця поразка так гнітюче подіяла на чинних чемпіонів світу, що вони практично без боротьби програли «бронзовий» фінал австрійцям. Явно неправильно налаштованими виходили на фінальний матч і угорці. Мабуть, тримали в голові ті нищівні 8:3 з ФРН і те, що вже пройшли головних конкурентів — Бразилію та Уругвай. Це не могло не розхолоджувати. А тут іще й матч почався надзвичайно вдало — 2:0 вже на 8-й хвилині! Втім, німці виявили характер і ще до перерви відновили рівновагу. Потім вони дивом вистояли на початку другого тайму, коли угорці створили купу гольових моментів. А наприкінці зустрічі геніальний Хельмут Ран забив переможний гол — і ФРН вперше за історію стала чемпіоном світу! Щоправда, у деяких ЗМІ з’явилася інформація, що начебто німці напередодні фіналу простимулювали себе препаратом первітин, який підвищував активність і витривалість. Та ніяких доказів цього представлено не було, тож про дискваліфікацію навіть не йшлося.

Загалом команди-учасниці відзначилися 140 голами (включно із чотирма автоголами) 63 гравців. Найкращим бомбардиром ЧС-1954 став Шандор Кочиш (Угорщина) — 11 голів у п’яти поєдинках. Цей доробок «Золотої голови» (так називали Кочиша за вміння грати на «другому поверсі») до сьогодні є другим результатом за історію чемпіонатів світу. Взагалі другі місця стали для нього певною кармою. Окрім «срібла» на ЧС, в його активі також є срібна нагорода за фінал Кубка європейських чемпіонів-1960/1961 в складі «Барселони».