Втекли з ганьбою і вимагають... компенсацію

Віталій НАЗАРЕНКО.

Активні бойові дії в Чернігові закінчились, але почалось інше протистояння. Так, медики-герої з військового госпіталю, які не зрадили присязі і рятували життя людей під постійними обстрілами, опинилися в тісних лещатах Чернігівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері. Четверо працівників закладу, вже колишніх, бо виїхали з обласного центру, покинувши місце служби, намагаються повернутися на роботу з повною реабілітацією та грошовою компенсацією. Справа не проста, адже чоловіком однієї з позивачок є керівник тієї самої прокуратури. До речі, його теж не було в місті, коли велись активні бої.

_{Підвела у найскрутнішу годину}

НЕЩОДАВНО в Деснянському суді Чернігова розглядали справу за позовом до військового госпіталю лікаря-кардіолога Альони Барановської. Жінка була звільнена з роботи, через те що під час російського наступу залишила робоче місце. Згодом, повернувшись у місто, вона стала вимагати поновлення та компенсації. На судове засідання Барановська не з’явилась, а її представниця обґрунтувала позов тим, що жінка була відсутня на роботі в найтяжчі дні з поважної причини — вивозила дітей. Розглянувши всі матеріали справи, суддя відмовила в задоволенні позову.

Начальник Чернігівського військового госпіталю (самовідданій роботі цього закладу була присвячена стаття «Янголи війни», див. номер за 9 серпня) Герой України полковник Олександр Слєсаренко наголосив, що медзаклад є військовою структурою, а єдиний лікар-кардіолог при бойових діях не мала права залишати поранених. Проти колишньої колеги одностайно виступили і працівники, які вважають такий вчинок негідним професії.

О. Слєсаренко переконаний, що позов Альони Барановської пов’язаний із впливом її чоловіка Дмитра Барановського. Останній обіймає посаду керівника Чернігівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері. Медиків найбільше обурює той факт, що Барановський, як і його дружина, теж залишив місце служби, а нині намагається чинити негласний тиск на слідство та «розвалювати» справи, за їхнім твердженням, дезертирів.

_{Військовий статут — не для «військового» прокурора}

ПРО ТЕ, що Дмитро Барановський, який до того ж має звання полковника запасу, покинув місце роботи, представники шпиталю письмово повідомили безпосереднього його керівника тоді генпрокурора Ірину Венедіктову. А та відповіла: «У період ведення в області бойових дій через відсутність можливості доступу до автоматизованих електронних систем у місці розташування Чернігівської військової прокуратури у військовій та оборонній сфері... вжито заходів щодо віддаленої організації роботи».

Тобто в час, коли інваліди, пенсіонери, жінки без будь-якого бойового досвіду стали на захист Чернігова, Венедіктова фактично виправдала залишення місця служби прокурором, додатково зазначивши, що полковник запасу Дмитро Барановський не є військовим, на нього не поширюється статут ЗСУ, а отже — нема і відповідальності. Сам керівник установи так прокоментував виїзд із Чернігова: «…Робота в приміщенні прокуратури була неможлива (хто знає, той розуміє, навіть військові не ризикнули там перебувати). У зв’язку з цим за погодженням із моїм безпосереднім керівником було прийнято рішення змінити місце перебування з дислокацією в іншому регіоні. (…) На наступний день після відновлення сполучення з містом Чернігів я прибув та продовжив виконання обов’язків».

Водночас ані Офіс генпрокурора, ані Дмитро Барановський не надали жодної копії письмового наказу про залишення безпосереднього місця роботи. Варто розуміти, що він, найімовірніше, був усним. Прокоментував керівник спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері і свій статус: «Я цивільний громадянин, що працює на умовах трудового договору… Я звільнений із військової служби в березні 2021 року».

_{Анонсовано чистку лав}

ЗВІСНО, статус полковника запасу Дмитра Барановського ні до чого не зобов’язує. Однак як пояснити таке: коли одні прокурори втікають од війни, інші йдуть на неї? 25 лютого на Ріпкинському напрямку поблизу села Полуботки загинув співробітник Чернігівської обласної прокуратури Дмитро Розенко. З першого дня війни він не виїхав із міста, а записався до лав територіальної оброни і з честю виконав свій чоловічий обов’язок, загинув як справжній воїн…

Після звільнення Ірини Венедіктової новопризначений генпрокурор Андрій Костін публічно анонсував «чистку лав» усіх силових та правоохоронних структур. Він підписав наказ про проведення розслідування стосовно працівників прифронтових регіонів: хто де знаходивсь і як захищав приміщення прокуратури. У Чернігівському військовому госпіталі сподіваються, що цього разу розслідування щодо Дмитра Барановського буде повним, неупередженим і об’єктивним, а справа про самовільне залишення його дружиною військової частини (адже госпіталь має саме такий статус) дістане хід.

Р.S. Подаємо уривки зі звернення Героя України полковника медичної служби начальника Чернігівського військового госпіталю Олександра Слєсаренка до генпрокурора Андрія Костіна. Сподіваємося, він виконає обіцянку, дану при вступі на службу, і справедливість буде встановлена.

Шановний Андрію Євгеновичу!

Звертаємося до Вас вдруге, а загалом до Генеральної прокуратури вже 6-й місяць підряд із проханням і вимогою захистити бойовий Чернігівський військовий госпіталь від знущань та свавілля керівника спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Барановського Д. А. Ми зрозуміли, що наше перше звернення до Вас, від 08.08.2022 р., «не дійшло», враховуючи факти продовження тиску на колектив шпиталю, який чинить, використовуючи службове становище, Барановський.

Ініційований ним суд над колективом медзакладу відбувся з приводу вимоги поновлення його дружини на роботі та виплати їй компенсації і зміни формулювання в трудовій книжці про звільнення за прогул. Альона Барановська втекла разом зі своїм чоловіком, будучи єдиним лікарем-кардіологом та військовозобов’язаним молодшим лейтенантом запасу.

Справа набула широкого розголосу у ЗМІ, люди нас підтримали, і ми знову просили громадськість донести до Вас цю інформацію. Якби наше звернення не приховали учасники кругової поруки, цієї ганьби можна було б уникнути. Бо фактично судилася та більшість громадян, які билися до останнього в оточеному Чернігові, з тією невеликою частиною населення, яке просто в той час зникло. З боку захисників міста і України були представники військового госпіталю, тероборони і всі ЗМІ, які гідно тримали позиції і не відступили.

Загалом ситуація лежить у руслі виконання Вашого наказу про очищення рядів прокуратури і закріплюється визначенням Президента Володимира Зеленського, яке прозвучало в його промові до Дня Незалежності України. Далі дослівно: «24 лютого (…) фактично відбувся другий Всеукраїнський референдум. Ми змінилися всі. Хтось народився вдруге як людина, особистість, громадянин, патріот, просто як Українець. Хтось зник! Не загинув, не помер, але розчинився як людина, як особистість, як громадянин, як Українець. Ми зробили вибір. Для когось це Маріуполь, для когось Монако…»

Цим сказано, на нашу думку, все. Керівник Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері полковник запасу Барановський Дмитро Анатолійович «зник, розчинився як громадянин, як Українець…» Він зробив вибір. Для нас це були бої в оточеному Чернігові, для нього — евакуація. Барановський втратив репутацію через свою втечу, яку він сам пояснює дослівно: «Робота в таких умовах була фактично паралізована»… А як тоді пояснити безперервну діяльність військово-цивільної адміністрації, обленерго, Чернігівгазу, ТЕЦ, героїзм військових та сил оборони, простих чернігівців, які записувалися в ТрО? Їм усім теж треба було втікати й залишити Чернігів, здавши ворогу??? А нас ще і вбивали. Люди гинули на позиціях, у будинках, гинули цивільні водії, підвозячи людям питну воду…

Барановський Д. А., повернувшись з евакуації в середині квітня, войовничо вирішив реабілітувати себе, свою дружину — лікаря-кардіолога молодшого лейтенанта запасу Барановську О. М. і трьох дезертирів — військовослужбовців госпіталю Мазурук Н. В., Влащик О. П., Колісниченко В. М., які самовільно залишили місце служби в госпіталі, наказу про евакуацію якого не було.

Так, він, чинячи свій вплив, уже розвалив справу молодшого сержанта Колісниченко В. М., якій держава буде виплачувати 244 784 грн. А загалом, окрім знущання з тих, хто стояв до кінця, три воєнні дезертири та дружина Барановського можуть завдати збитків державі на суму від 947 243 до 1 273 393 грн. А потім, як погрожує прокурор, вони всі разом, як «невинно» ображені, посадять на лаву підсудних тих, хто стояв до останнього, обороняючи Чернігів і Україну.

Така особа не може бути керівником спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері!