• Від Уругваю-1932 до Катару-2022

Перший гол Едсона Арантіса ду Насіменту

Микола МОТОРНИЙ.

Шостий ЧС-1958 з футболу відбувся на стадіонах Швеції з 8 по 29 червня.

ЗАЦІКАВЛЕНІСТЬ у проведенні фінальної частини світу 1958 року висловлювали Аргентина, Чилі, Мексика та Швеція. ФІФА вирішила надати право провести турнір останній. Таким чином, удруге після світових першостей 1934-го і 1938 років два чемпіонати світу поспіль приймали європейські країни. ЧС-1958 першим транслювався по телебаченню.

Команда Швеції як господарка фінального турніру та збірна ФРН як чинний чемпіон світу автоматично отримали право змагатися у фінальній частині мондіалю. За решту 14 путівок змагалися 55 національних команд, розподілених за регіональною ознакою. Найбільшою (9 місць) була квота для європейських збірних, три місця відводилися представникам Південної Америки, по одному мали розіграти збірні Північної та Центральної Америки, Азії та Африки. Але у підсумку Азія та Африка залишилися взагалі без представника на цій світовій першості — технічну перемогу у відповідному відбірковому турнірі здобула збірна Ізраїлю через відмову усіх суперників грати проти неї. За правилами ФІФА довелося організовувати додатковий матч плей-оф, в якому ізраїльську команду, що на той час представляла Азію, здолала збірна Уельсу. Вперше на участь у світовому футбольному форумі подала заявку команда СРСР. Дебют виявився вдалим — радянські футболісти подолали відбірковий турнір. До речі, до складу збірної увійшли гравці, котрі виступали за українські клуби: Володимир Маслаченко, Леонід Островський, Володимир Єрохін, Юрій Войнов. Останній за підсумками ЧС-1958 ще й увійшов до складу символічної збірної світу. Водночас до фінальної частини змагання не пробилися дворазові чемпіони світу Італія та Уругвай.

Потенційним переможцем першої групи групового етапу вважалася збірна ФРН. До фаворитів відносили й збірну Аргентини — одного з лідерів південноамериканського футболу. Також у групі була збірна Чехо-словаччини, непростий суперник із багатими футбольними традиціями, та Північної Ірландії — новачок чемпіонатів світу, яка, однак, завадила титулованим італійцям здобути путівку на світову першість. Переможцями групи стали західнонімецькі футболісти, які не зазнали жодної поразки. Чехословаччина і Північна Ірландія набрали однакову кількість очок, тож довелося провести додатковий поєдинок, щоб визначити, хто продовжить боротьбу на турнірі. Перемогли ірландці (1:0). Головним розчаруванням групи стали аргентинці, які були розгромлені чехословаками з рахунком 6:1 і фінішували лише з однією перемогою в активі.

У другій групі не було явних фаворитів за попередніми турнірними досягненнями: три європейські команди — Франція, Шотландія, Югославія та південноамериканський Парагвай. При цьому змагання саме цих команд стали найрезультативнішими — у шести іграх було забито 31 гол. Понад третина з них на рахунку французів. До стадії плей-оф вийшли збірні Франції і Югославії.

Головним фаворитом третьої групи мала би вважатися збірна Угорщини — фіналіст попередньої світової першості, але після придушення угорської революції 1956 року багато сильних футболістів, зокрема зірки ЧС-1954 Шандор Кочиш і Ференц Пушкаш, залишили країну і, відповідно, національну команду. Ще одному донедавна лідеру атак угорців Нандору Хідегкуті виповнилося 36 років, і він вже не мав колишньої фізичної витривалості. Тож лідером у групі вважалася збірна Швеції, якій, окрім угорців, на цьому етапі протистояли ще один новачок світового турніру збірна Уельсу, а також команда Мексики, яка на той момент програла усі матчі на трьох чемпіонатах, в яких брала участь. Шведська команда впевнено вийшла у чвертьфінал, другу путівку до стадії плей-оф розіграли у додатковому матчі збірні Угорщини і Уельсу, які набрали по три очки. Сильнішою виявилася британська команда. Єдиним досягненням збірної Мексики стала нічия у матчі з валлійцями.

Щодо четвертої групи, то після досить невдалого виступу на попередньому чемпіонаті світу збірна Бразилії привезла до Швеції нове покоління гравців. Серед них був тоді ще нікому не відомий Пеле (повне ім’я — Едсон Арантіс ду Насіменту), який став наймолодшим голеадором у фіналах ЧС. Коли у чвертьфінальному поєдинку Бразилія — Уельс на 66-й хвилині Пеле забив єдиний у матчі гол, він мав від народження 17 років і 239 днів. Суперниками бразильців по груповому квартету були збірна СРСР, яка приїхала на турнір майже тим самим складом, яким двома роками раніше здобула «золото» Олімпіади-1956; бронзовий призер попередньої першості світу команда Австрії та традиційний лідер світового футболу збірна Англії. Перше місце в групі здобула Бразилія, втративши тільки одне очко, зігравши унічию проти Англії, і не пропустивши жодного гола у свої ворота. По три очки набрали англійці і збірна СРСР, які мали додаткову гру. Долю другої путівки вирішив єдиний гол, який у тому матчі забив радянський футболіст Анатолій Ільїн.

На стадії плей-оф у чвертьфіналі зустрілися: Бразилія — Уельс (1:0), Франція — П. Ірландія (4:0), Швеція — СРСР (2:0), ФРН — Югославія (1:0). У півфіналі Бразилія обіграла Францію (5:2), Швеція — ФРН (3:1). У матчі за третє місце французи перемогли німців — 6:3.

До фіналу потрапили Бразилія та Швеція. Шведи забили вже на четвертій хвилині, та бразильцям швидко вдалося зрівняти рахунок, а дублі Пеле і Вава поставили переможну крапку — 5:2. Гравці бразильської збірної вперше перемогли на чемпіонаті світу, а шведи вдруге програли у фіналі.

Найкращим бомбардиром турніру став французький нападник Жюст Фонтен. Його доробок — 13 голів. Загалом на ЧС-1958 було забито 126 голів, авторами яких стали 60 гравців, які представляли усі 16 команд-учасниць.

На фото: Пеле забиває переможний гол у фінальному матчі.