|
Версія для друку На головну Держава князя потьомкіна Віталій ПОРТНИКОВ. З
легкої руки російських пропагандистів князь григорій потьомкін став одним із
учасників «референдумів» щодо приєднання до російської федерації окупованих
українських територій. Вбраний у камзол актор, якому було доручено зображати
«найсвітлішого», тинявся по абсолютно порожній виборчій дільниці — треба визнати, що з таким комфортом не
голосував жоден з учасників фейкових «референдумів» — і говорив про те, що окуповані території завжди були у складі
«росії-матінки». ЯКБИ українським журналістам необхідно було шукати докази, які б
підкреслювали неправомірність російських претензій — навіть не лише з погляду
міжнародного права, а з погляду історії, — то образ князя потьомкіна був би,
мабуть, найкращою ілюстрацією такої неправомірності. Російські пропагандисти
провели справжній сеанс самовикриття. Тому що навіть у російській свідомості,
навіть у людей, які не дуже цікавляться історією, потьомкін — це «потьомкінські
села». Тобто декорації, які князь вибудовував на шляху кортежу імператриці
катерини другої у південних областях імперії — якраз у зоні анексійних
інтересів володимира путіна. І виходить, що одутлий російський правитель своїм
декоративним «референдумом» повторює винахід підстаркуватого катерининського
жиголо. Всі знають
про те, що саме бачили катерина та її супутники під час своєї подорожі: просто
бідні села, прикрашені й «покращені» підручними князя, — або справжнісінькі
«картонні» декорації, самодіяльний театр, який переміщався разом з імператрицею
степом та загинув од голоду і злиднів після закінчення подорожі. Значно менше
цікавить істориків — і російських, і західних — питання, навіщо взагалі потьомкіну
знадобилися подібні декорації, чому виникла така потреба. А відповідь
на це запитання тим часом є досить простою. Територія, якою переміщалась
імператриця, не мала жодного реального стосунку до її держави та самого
російського народу. Це була територія анексії: катерина друга знищила Кримське
ханство та захопила його землі як на півострові, так і на материку. На
материку, як ми добре знаємо, сучасна територія була ареною непростого симбіозу
й боротьби інтересів Кримського ханства та Запорозької Січі. Ви
запитаєте, до чого тут росіяни? Та ні до чого. Росіяни у цій історії — жорстокі
загарбники чужих земель, убивці та ґвалтівники. Вони знищували й виганяли
населення, грабували палаци й хатини, палили книжки… Їхня поведінка нічим не
відрізнялася від поведінки сучасних загарбників у Бучі та Ізюмі. Чи були на
боці загарбників також і пращури українців? Ясна річ, були, як і тепер, — був
би агресор, а колабораціоніст завжди знайдеться. Важливим є
інше. Після знищення Кримського ханства та Запорозької Січі катерина друга
потрапила на захоплених землях у справжнісіньку порожнечу. Але російські
чиновники — не тільки вбивці та грабіжники. Вони ще й корупціонери. Потьомкін
вирішив продемонструвати катерині чудову декорацію, для того щоб мати змогу
витрачати державні гроші для «розвитку» порожнечі — тобто класти їх собі до
кишені. Промовисто, що ніхто з учасників подорожі — а серед них було чимало
людей, які бачили справжню картину того, що відбувається, — правди катерині
другій так і не відкрив. Увесь чиновницький апарат був зацікавлений у брехні та
крадіжці. Але й сама катерина теж була зацікавлена в тому, щоб вірити у брехню.
Ця провінційна німецька княжна, яка заради влади та багатства перетворила
власну спальню на бордель для варварів, яких вона зневажала, хизувалась своєю
«цивілізованістю» та листуванням із Вольтером. Їй не хотілося зізнаватися собі,
що окупація Криму перетворила на пустелю тисячі квадратних кілометрів, якими
пересувався її кортеж. Їй потрібні були «потьомкінські села». За чверть
століття перебування на російському престолі катерина друга сама стала
росіянкою. Тепер ми
бачимо повторення цієї історії у нових інтер’єрах. Генерали та чиновники
брешуть пітерському босяку, який уявив себе російським імператором. Але й сам
путін потребує цієї брехні — і, зрозуміло, радіє будь-якому «князю потьомкіну»
на виборчій дільниці. А в його оточення вже перехоплює дух від перспектив
розкрадання державних коштів на «розвиток новоросії». За два з
половиною століття в росії мало що змінилося. Хіба з’явилася бомба. Версія для друку На головну |
- З повідомлень інформагентств
Нагороди достойним ЧитатиНА 14 ЖОВТНЯ припадає одразу кілька
знаменних свят — Покрова Богородиці, День захисників України, День українського
козацтва і День заснування УПА. Усіх їх об’єднує один віковічний ворог, із яким
нині точиться запекла боротьба. Отож 14 жовтня Президент В. Зеленський присвоїв
звання Героя України захисникам державності минулих часів і сучасності:
сотенному УПА М. Симчичу, командувачу Повітряних сил ЗСУ М. Олещуку,
військовослужбовцям О. Гончаруку, Є. Курашу, В. Падителю, І. Скибюку, Д.
Завадському, Р. Козію і С. Побережцю, Є. Соловйову, Б. Харчуку, посмертно —
майору Національного антикорупційного бюро І. Гвоздєву. Також 138-й
радіотехнічній бригаді Повітряних сил ЗСУ присвоєно почесне найменування
«Наддніпрянська», 156-му зенітному ракетному полку — «імені Максима Кривоноса»
та 11-му ЗРП — «Шепетівський».
Довірили керувати ЧитатиВІДНОСИНИ України та МВФ і Світового банку
налічують три десятиліття. І ось уперше за весь час співпраці головою Ради
керуючих обох цих організацій на наступний рік обрано представника нашої
держави — очільника Мінфіну С. Марченка. «Це велика честь представляти Україну
на міжнародній фінансовій арені. Новий статус дозволить збільшити ефективність
співпраці з міжнародними фінансовими організаціями», — заявив урядовець.
На внутрішні потреби вистачить ЧитатиЦІНИ на харчі останнім часом шокують.
Люди з тривогою думають, аби до холоду не додався ще й голод. Проте заступник
глави Мінагрополітики М. Дмитрасевич запевняє, що дефіциту соняшникової олії,
цукру та яєць не буде, ба навіть очікується певна стабілізація цін уже в
листопаді. З його слів, аграрії вже зібрали 2,6 млн тонн насіння соняшнику із
прогнозованих 9,5 млн т, а з урожаю буряків має вийти 1 млн тонн цукру, а отже,
«наші внутрішні потреби ми точно задовольнимо повністю».
Опалення ввімкнуть незабаром ЧитатиМІНІСТР розвитку громад та територій О.
Чернишов повідомив, що опалювальний сезон у більшості областей розпочнеться
наприкінці жовтня. У дев’яти регіонах уже подали тепло в соціальні заклади
(насамперед у лікарні та пологові). Втім, у разі похолодання опалювати житловий
фонд розпочнуть раніше. Нагадаємо, тепло мають подавати, якщо середньодобова
температура протягом трьох днів триматиметься на рівні нижче +8 °C.
Експорт знизився ЧитатиЯК ІНФОРМУЄ Держстат, протягом
січня-серпня Україна здійснювала зовнішньоторговельні операції з 227 країнами.
Проте через війну експорт упав на 30,8% порівняно з торішнім періодом, імпорт —
на 21,5%. Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі зросло в 2,9 разу, сягнувши 5,421
млрд дол. (1,895 млрд дол. торік).
Попри все — щасливі ЧитатиБАГАТО випробувань випало на долю
українців. Але наша нація сповнена любові до життя. Так, згідно зі свіжим
соцопитуванням, станом на вересень 68% респондентів вважали себе щасливими.
Прикметно, що за тривожні місяці війни цей показник не набагато знизився проти
«мирного» торішнього грудня, коли він дорівнював 71%. Навпаки, показник
нещасливих українців зменшився — 13% проти 15%. Найбільше щасливих респондентів
на заході — 77%. У центрі таких людей 68% (15% не вважають себе щасливими); на півдні
— 62% (проти 15%); на сході — 59% проти 22%. Внутрішні переселенці також не
вдаються в тугу: серед опитаних щасливими почуваються 64% проти 17%.
Повернули додому ЧитатиСТАНОМ на 13 жовтня 8140 українських дітей
вважаються депортованими рашистами. Вдалося повернути наразі 96 неповнолітніх.
Зокрема, втішною новиною стало возз’єднання із сім’ями 37 дітей, яких окупанти
влітку незаконно вивезли із захопленої території Харківщини до російського смт
Кабардінка (біля Геленджика). «Процес повернення був важким, але завершився
успішно. Щоб забрати своїх дітей, батьки проїхали довгий шлях кількома країнами
Європи», — зазначили в Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Дію правил подовжено ЧитатиЄВРОКОМІСІЯ продовжить іще на рік
чинність правил прийому українських біженців і надання їм захисту. Як відомо,
нашим співвітчизниками, які шукають безпеки в країнах ЄС, не потрібно проходити
тривалу процедуру одержання притулку, крім того, вони мають прямі права на
соцвиплати, освіту, житло та дозвіл на роботу. За словами єврокомісара із
внутрішніх справ Ілви Йоханссон, під тимчасовим захистом перебувають близько
4,2 мільйона українців. Тим біженцям, які хочуть повернутися додому, не треба
відмовлятися від статусу тимчасового захисту в ЄС. Потрібно лиш повідомити про від’їзд
місцеву владу. Якщо ж з’явиться бажання повернутися, українцям завжди будуть
раді, запевнила І. Йоханссон.
Санкції проти «папєрєдніків» ЧитатиПРЕЗИДЕНТ В. Зеленський увів у дію рішення
РНБО від 12 жовтня про запровадження обмежувальних заходів, а саме блокування
активів, терміном на 10 років на С. Курченка, В. Януковича, російського
олігарха О. Дерипаски і міністра оборони часів В. Януковича П. Лебедєва. За словами
заступника керівника Офісу президента А. Смирнова, вже незабаром буде
запроваджено новий пакет санкцій: «Рішення велике, підготовча робота над ним
триває. В роботі 83 кілограми документів, більше 3,5 тисячі суб’єктів».
Уряд підтримав «реорганізацію» ЧитатиНАВКОЛО «Довженко-Центру» (державний
фільмофонд України, який із 1994 року займається збереженням, дослідженням та
популяризацією української кіноспадщини) вже кілька років точаться суперечки. А
в серпні Держкіно видало наказ про його «реорганізацію» шляхом створення трьох
установ. Спадщину центру мали передати одній із них. Працівники та культурна
спільнота вважають такий крок ліквідацією національного кіноархіву. Була
створена петиція щодо скасування рішення Держкіно, вона набрала необхідну
кількість голосів, і днями уряд відреагував на неї. У відповіді йдеться, що
«Довженко-Центр» не є кіноархівом, а його діяльність буцімто збиткова, отож
реорганізація вважається доцільною. Представники установи назвали це «відвертим
і цинічним плювком в обличчя українській громадськості, кіноспільноті»,
звинуватили Держкіно за час його прямого управління центром у відсутності
підтримки і переконані, що «кричуща некомпетентність межує зі зрадою
національних інтересів під час російської агресії».
|