Наша пошта

До передплатників — зі зневагою

Микола ЮРЧИШИН.

ТЕ, ЩО витворяють деякі зв’язківці на Полтавщині, особливо ті, що працюють на так званій пересувній пошті, не вкладається в рамки здорового глузду. Про це свідчать три тривожні сигнали з цієї області.

Телефонує давня шанувальниця «СВ» зоотехнік Ганна Олександрівна Баглай із Петрівки донедавна Глобинського, а тепер Кременчуцького району: «П’ятдесят другий рік я є постійною передплатницею моєї улюбленої «Селяночки», а такого зневажливого ставлення до своїх клієнтів, як від працівників новоствореного відділення пересувного зв’язку, ще не зустрічала. Постійних наших листонош, котрі вчасно доставляли людям періодику, поскорочували, натомість понабирали таких, для яких виконання своїх обов’язків — ніщо, порожнє місце. Вони не просто по-хамськи поводяться з передплатниками, а ще й цинічно кепкують з них. І жодної управи на таких горе-поштовиків нема. Розвантажує кореспонденцію пересувна пошта у центрі села. Той, хто живе ближче, може забрати свої газети, а той, хто далі й не спромігся вчасно прийти, одержує, вибачте, дулю з маком. Річ у тому, що нині чимало курців у нашому селі вирощують тютюн, бо сигарети досить дорогі. А папір на самокрутки десь потрібно брати. Я сама була свідком того, як зв’язківці віддали кілька номерів «Сільських вістей» трьом чоловікам на куриво, а районну газету — на розпал грубки. На моє зауваження відреагували різко: «Ви газету одержали, то йдіть далі своєю дорогою і не морочте нам голову». Я розцінюю це як глум над людьми, які за свої гроші хочуть отримувати бажану газету. Ба більше: це злочин, адже фактично працівники пошти здійснили крадіжку. Гидко мати справу із такими людьми».

Від імені передплатників «Сільських вістей» звернулася до редакції жителька Паніванівки цього ж Кременчуцького району (в недалекому минулому Семенівського) Валентина Григорівна Артикульна: «Люди просять генерального директора АТ «Укрпошта» Ігоря Смілянського допомогти їм повернути листоношу, яку безпідставно скоротили, Віру Стромець, котра сумлінно виконувала свої обов’язки, вчасно доставляла кореспонденцію до кожного двору. Тепер її перекинули у Великий Поділ, люди там задоволені нею, а ми залишилися без листоноші.

Так звана пересувна пошта доставляє періодику в наше село двічі на тиждень — у вівторок і п’ятницю, скидає їх гамузом у клубі та їде далі. А старенькі немічні люди, які не в змозі пересуватися, залишаються без улюбленої газети, за доставку якої заплатили чималі гроші. Хіба це не здирництво поштовиків з простого люду? Відреагуйте негайно на наше прохання, пане Смілянський, годі дискредитувати Українську пошту!»

Не добирає лайливих слів на адресу працівників пересувного відділення зв’язку давній передплатник «СВ» із села Сушки цього ж Кременчуцького району Андрій Степанович Тригубенко. Ще на початку жовтня хотів передплатити «Сільські вісті» на листопад та грудень нинішнього року, а йому відмовили. Сказали, що газета ці два місяці вже виходити не буде. Цікаво, хто розпорядився на такий саботаж народної газети?

В такій же ситуації опинилася Наталя Андріївна Кологреєва із Новоіванівки Богодухівського, а донедавна Коломацького району Харківщини. Попросила листоношу Тамару Іванівну Євтушенко передплатити їй «Сільські вісті» на листопад та грудень. Та люб’язно погодилась. А через кілька днів із сумом повідомила: «На пошті сказали, що така газета вже у ці місяці виходити не буде, вона не значиться у базі даних у комп’ютері».

Отакі, як кажуть, пироги. Інакше, як огидною зневагою до людей, ці факти не назвеш. Чекаємо реакції на них керівництва поштового відомства.