• Неоголошена війна

«Акти чистого терору»

Михайло ВЕДМІДЬ.

МИНУЛИЙ тиждень, як і перед тим, розпочався 17 жовтня масованою ракетною атакою росіян по Києву та ще по 25 населених пунктах України. І це незважаючи на те, що кількома днями раніше, 14 жовтня, сам путін сказав, що після масштабного ракетного нападу, вчиненого 10 жовтня, нових подібних ударів по енергетичній інфра-структурі України найближчим часом не буде. І?..

Коментуючи цю заяву кремлівського вожака, у попередньому номері газети ми зауважили: «Нібито ніхто не знає, скільки разів він брехав і чого насправді варті його слова». І путін укотре це підтвердив. Що тут іще додати?

Втім, попри таку його підступність на самій росії дії найвищого керівника дедалі частіше піддаються критиці. Зокрема, з боку представників націоналістично налаштованої частини суспільства. Вони незадоволені «м’якістю і нерішучістю» путіна, мовляв, треба діяти рішучіше й жорстокіше проти України. На цьому, серед інших, наполягає один із поплічників кремлівського керманича олігарх євген пригожин, який фінансує загони приватної компанії «вагнер» і закликає та організовує тамтешніх злочинців до участі в бойових діях проти ЗСУ за отримання в подальшому амністії. Якщо виживуть, певна річ.

Прославився на цьому терені й колишній «міністр оборони ДНР» ігор гіркін (стрєлков), який методично критикував військово-політичне керівництво рф. Та чи то докритикувався, чи ще щось, але раптово замовк. І нібито був відправлений на війну. В Україні відреагували: активісти призначили за його взяття у полон грошову винагороду в сумі 10 тис. доларів, яка протягом тижня не без участі Головного розвідуправління ЗСУ поступово збільшилась до 150 тис. зелених баксів.

Ну а на фронті тим часом тривають бойові дії. Найгарячіше нині на сході, де мужні воїни відбивають штурмові атаки противника, а подекуди й ведуть успішні контрнаступальні дії. Зокрема на Харківщині, Луганщині та Донеччині. Причому нерідко про успіхи наших бійців офіційні джерела включно з Генштабом ЗСУ інформувати не поспішають з військово-тактичних причин («щоб не наврочити», жартує мій сусіда).

Та повернімося до ракетних атак країни-агресора, які засудили представники і лідери багатьох країн, в тому числі Євросоюзу та США. Узагальнююче визначення того, що сталося 10-го, 17-го та 22 жовтня, дала президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн: «Цілеспрямовані атаки на цивільну інфраструктуру з чіткою метою відключити чоловіків, жінок, дітей від води, електроенергії та опалення з приходом зими — це акти чистого терору. І ми маємо це так називати».

Не більше й не менше. І звучить це як вирок.

Тим часом неординарна ситуація склалася на Півдні України. В Інституті вивчення війни (ISW) наголошують, що росія розпочала виводити війська із західної частини Херсонської області. Окупанти, як прогнозують аналітики Інституту, ймовірно, мають намір продовжити виведення протягом наступних кількох тижнів, але при цьому можуть постати перед труднощами, якщо Українська армія вирішить атакувати. Також аналітики вважають, що російські загарбники зроблять спробу підриву дамби Каховської гідроелектростанції (ГЕС), аби прикрити свій відхід і не дозволити нашим підрозділам переслідувати себе в глиб Херсонської області. При цьому, за оцінкою інституту, окупанти майже напевно звинуватять Україну в підриві. Проте після руйнування цієї гідроспоруди може затопити 80 населених пунктів, що примусить до переміщення сотні тисяч людей, не кажучи вже про шкоду й без того проблемному електропостачанню. До речі, на Херсонщині Українське військо вже деокупувало 88 населених пунктів.

Крім того, аналітики заявляють, що володимир путін створює умови для продовження росією довготривалої високоінтенсивної війни в Україні, а не переговорного врегулювання чи виходу з неї.

Подібної думки дотримується й держсекретар США Ентоні Блінкен, який заявив: «Коли йдеться про дипломатію для припинення війни, це повністю залежить від того, чи росія дійде до того місця, де вона дійсно буде зацікавлена у припиненні агресії, яку вона розпочала, і ми не бачимо жодних доказів цього на даний момент».

Навпаки, за його словами, рф подвоює і потроює свою агресію, що дається взнаки у мобілізації сотень тисяч росіян, фіктивних референдумах та незаконній анексії, бомбардуваннях цивільної інфраструктури. «Отже, все вказує на те, що президент путін, далекий від бажання займатися змістовною дипломатією, продовжує діяти у протилежному напрямку… Українці борються за свою країну, за свою землю, за своє майбутнє. Росія — ні. Чим швидше президент путін зрозуміє це і дійде цього висновку, тим швидше ми зможемо закінчити цю війну», — наголосив Блінкен.

Натомість президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган заявив, що не втрачає надії організувати зустріч президентів України і росії для завершення війни. За словами Ердогана, «путін зараз набагато м’якший і відкритіший до переговорів, ніж раніше», а під час нещодавніх переговорів із Зеленським він відчув, що «в нього теж немає такого блокування і що він теж виступає за подолання цього питання». «Ми сподіваємося, що ми продовжимо шлях до миру, об’єднавши двох лідерів. Тому що обидві сторони зазнають серйозних втрат. Я вірю, що з миром не буде тих, хто програв», — сказав Ердоган.

У суботу, 22 жовтня, Президент України Володимир Зеленський щодо цього заявив: «Вони можуть повернути нам назад нашу територію, якщо вони хочуть перемовин. Вони повинні вийти з нашої землі, з території нашої держави, залишити нам нашу землю в міжнародно визнаних кордонах від 1991 року. І тоді ми скажемо, в якому форматі і з ким ми готові говорити».