|
Версія для друку На головну Бажання і можливості є! Аби не заважали Віталій НАЗАРЕНКО. Чернігівська область. «Наймолодший»
торфозавод України та Чернігівщини, чиї справи постійно висвітлюють «Сільські
вісті», відсвяткував 35-річний ювілей. В історії підприємства траплялися різні
періоди, однак нині воно попри всі перипетії життя торфогалузі залишається
одним із п’яти працюючих у країні. Колектив заводу відзначає два дні народження
— заснування та момент другого запуску після кількарічного простою, що почавсь
у 2015 році. Ресурсний потенціал величезний ІСТОРІЯ підприємства сягає 80-х років минулого століття
— саме тоді вичерпувалися торф’яні ресурси на Мньовському масиві й настала
потреба переходити на іншу площу та будувати завод. Спершу планували спорудити
його біля села Авдіївка Сосницького району Чернігівщини. Але тамтешній голова
колгоспу — ніби ні собі, ні людям — не дозволив спеціалістам обробляти
колгоспне болото. У Смолині ґрунт для взаєморозуміння виявився більш тривким,
тут глибоко розуміли значення і державну важливість виробництва паливних
ресурсів. Отже,
будувати так будувати: 31 грудня 1983 року міністерство місцевої промисловості
видало наказ розпочати роботу. Головна причина розташувати виробництво саме у
Смолині — Гнилуське болото, родовище з величезним ресурсним потенціалом (за
сучасними даними, тільки розвіданих запасів торфу за умови інтенсивного
видобутку вистачить щонайменше на 80 років). А назване
воно так через близькість до села Гнилуші Козелецького району. Цей населений
пункт тепер уже йменується Лебедівкою, а родовище так і залишилось зі старою
назвою. Знаходиться воно на землях колишніх Максимської сільради Козелецького
району і Смолинської сільради Чернігівського району. Через неповних
чотири роки після наказу профільного міністерства, а саме 27 вересня 1987 року,
на Смолинському торфозаводі вийшла перша партія продукції. Асортимент був
різноманітний — від брикету до торф’яних горщиків для садівників і дачників.
Завод проєктували на два преси. Їхня загальна потужність — понад 30 тисяч тонн
брикету на рік. Таких обсягів вистачило б, аби забезпечити доступним паливом,
без перебільшення, всі громади краю. Особливо важливо це нині, коли питання
дешевої альтернативи газу взагалі гостре як ніколи. Завдання влади — дослухатись людей ЗА СЛОВАМИ торф’яників,
сьогодні підприємство працює на одному пресі, оскільки другий уже своє віджив.
І недалекий той час, коли й це обладнання остаточно вийде з ладу. Держава ж, як
відомо, гроші вкладати в галузь не збирається, а навпаки — прагне продати
завод. Кому? Тим самим хапугам, від яких шахтарі відбиваються з 2015 року.
Змінюються президенти, уряди, відбувся Майдан, а такі люди завше на плаву. От і
цього разу замислили виставити торфозавод на приватизацію. «Хто ж
продає курку, яка несе золоті яйця?» — подумали спочатку в Гончарівській ОТГ,
до якої належить село Смолин, а потім і в Чернігівській облраді. Відтак
звернулися до уряду та до військової адміністрації з черговим проханням віддати
підприємство у власність громади — туди, де торфозаводи спершу й були, доки
донецькі вугільні олігархи не забрали їх у Міненерго й не розпочали планомірне
централізоване знищення. Твердо
відстоює інтереси смолинців голова профспілки ДП «Чернігівторф» Андрій Страхов.
Він закликав керівництво Чернігівської ОВА наслідувати приклад колег із
Рівненщини, де керманичі області докладають титанічних зусиль, щоб повернути ДП
«Рівнеторф» у комунальну власність громади. На його думку, приватизація заводів
призведе до остаточної руйнації галузі, в чому безпосередньо зацікавлені росія
та білорусь. Адже в цих ворожих до нас країнах торфовидобуток активно
розвивається і є серйозною експортною складовою. З тривогою
та невпевненістю зустрічають заводчани свій 35-річний ювілей. Але твердо
заявляють, що боротимуться за підприємство до останнього. Ці героїчні люди не
самі. Десятки громад та сотні депутатів різних рівнів із Чернігівщини заявили
про свою підтримку смолинців, готовність інвестувати, аби господарювати
власними силами — без вугільних олігархів, скоробагатьків і проросійських
маріонеток. Ринок диктує попит, тож популярність торф’яної продукції лише
зростатиме. Тому завдання влади — дослухатись людей праці, а вони, як і всі ці
роки, подбають про енергетичну безпеку регіону. Версія для друку На головну |
- З повідомлень інформагентств
Держбюджет-2023: суцільні рекорди ЧитатиГОЛОВНИЙ кошторис країни на наступний рік
ухвалено в другому читанні 3 листопада. «За» проголосували 295 депутатів
Верховної Ради України. У фінальному варіанті проєкту документа було
скореговано прогнози зростання ВВП — 3,2% замість 4,6% та ріст інфляції — 28%
замість 30%; збільшено видатки на Секретаріат Уповноваженого ВРУ з прав людини
(на 116 млн грн), фінансування політичних партій (на 519,4 млн грн), діяльність
телеканалу «Рада» та газети «Голос України» (на 120 млн грн), Спеціалізованої
антикорупційної прокуратури (на 63 млн) тощо. «Це рекорд із найбільш завчасного
прийняття бюджету за історію України. Тепер сподіваємося, що міжнародні партнери
оцінять нашу пунктуальність і повністю профінансують закладений — теж рекордний
— дефіцит у розмірі 38 млрд дол.», — підсумував депутат від фракції «Голос» Я.
Железняк.
Велике «відмивання» ЧитатиПІСЛЯ початку повномасштабної війни у
суспільстві встановився такий собі «мораторій» на політичні скандали. Втім,
причини для їх виникнення не зникли. Журналісти «Української правди» та «Схем»
за результатами розслідування стверджують, що компанія «Будінвест Інжиніринг»,
співвласницею якої є 34-річна фітнес-тренерка Яна Хланта, подруга голови ОВА В.
Різниченка, від часу вторгнення рф одержала 1,5 млрд грн на утримання доріг на
Дніпропетровщині. Торік основними замовниками цієї фірми стали профільні служби
області. А під час великої війни компанія опинилась у грошових лідерах
«дорожніх» підрядників. При цьому експерти галузі, до яких зверталися
журналісти, певні, що вказана сума перевищує потреби утримання автошляхів
області. Після оприлюднення розслідування Спеціалізована антикорупційна
прокуратура зареєструвала провадження за статтями про зловживання владою та
відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом, досудове розслідування вестиме
НАБУ.
Жнива тривають ЧитатиЯК ІНФОРМУЄ Мінагрополітики, станом на 4
листопада зібрано 32,6 мільйона тонн зерна. Аграрії вже впорались із пшеницею
(намолочено 19,4 млн тонн, середня врожайність 41,2 ц/га), ячменем (5,6 млн
тонн, 35,1 ц/га), горохом (261 тис. тонн, 23,4 ц/га) та ріпаком (3,2 млн тонн,
28,9 ц/га). Завершується збір гречки — 95% площ (111 тис. га, на яких уродило
151 тис. т за врожайності 13,6 ц/га); проса — 95% (42,6 тис. га, 98 тис. т,
23,1 ц/га); соняшнику — 87% (4,1 млн га, 9 млн т, 22 ц/га); сої — 85% (1,3 млн
га, 3,1 млн тонн, 23,9 ц/га). Цукрових буряків накопали 6,4 млн тонн із 131,4
тис. га (73% площ, 488 ц/га). Найвищою врожайністю хваляться аграрії
Хмельниччини — 62,2 ц/га, найбільше гречки зібрали землероби Житомирщини — 29,6
тис. тонн (а найвища її врожайність на Полтавщині — 19,1 ц/га). На буряки
найбагатша Вінниччина — 1,9 млн тонн. Одещина відзначилася найвищим урожаєм
ячменю — 833 тис. т, Кіровоградщина — соняшнику (1,3 млн т), Хмельниччина — сої
(380 тис. тонн). Аграрії Дніпропетровщини та Одещини намолотили по більш ніж
2,7 млн тонн збіжжя, Вінниччини, Кіровоградщини, Київщини та Хмельниччини —
понад 2 млн т кожна.
Iндекс борщового набору ЧитатиСЕЗОННІ овочі традиційно почали дешевшати.
Наприклад, картопля вроздріб коштує 9-12 грн/кг і, за прогнозами, ціна
знизиться до 7-9 грн. Дефіциту «другого хліба», переконують в уряді, не буде
попри зменшення площ на 36%, крім того, ще й імпорту не потребуватимемо.
Капуста нині коштує 17,34 грн/кг (менше на 12,2% після стрибка вартості),
буряки — 17,77 грн/кг (мінус 5%). Гуртова ціна цибулі становить 14-25
грн/кг: попит нині знизився, а високоякісні зимові сорти фермери бережуть на
потім. При цьому все ж борщовий набір подорожчав порівняно з минулим роком
удвічі: позначилася втрата через рашистську окупацію промислового центру
вирощування овочів — Херсонщини.
Жертви звірств окупанта ЧитатиПОЛІЦІЯ Київщини повідомила, що в області
станом на сьогодні залишаються невпізнаними тіла 200 убитих рашистами людей. У
визволених населених пунктах Харківщини, Донеччини та Херсонщини, за даними
Нацполіції, виявлено 868 загиблих цивільних, із них 24 — діти. Лише в місті
Ізюм на Харківщині на місці чи не наймасовішого поховання знайдено майже пів
сотні тіл. А скільки ще страшних знахідок приховують поки що окуповані
території…
Повертаються до життя ЧитатиОСІНЬ порадувала українців хорошими
новинами у військовій сфері — результатами контрнаступу та поверненням
захисників із російського полону. Днями вдалось обміняти 107 військовослужбовців,
серед яких чимало тяжкопоранених із Маріуполя, бійців з ампутаціями, опіками,
іншими ушкодженнями, також є поранений унаслідок теракту в Оленівській колонії.
Загалом від 24 лютого було повернуто додому понад тисячу воїнів. Уряд днями
перерозподілив 107,5 млн гривень із держбюджету, аби здійснити виплати
визволеним із полону та родинам незаконно ув’язнених українців.
|