• Від Уругваю-1930 до Катару-2022

Надії і розчарування збірної СРСР

Микола МОТОРНИЙ.

Атакує Сергій Балтача.

12-й чемпіонат світу з футболу відбувався з 13 червня по 11 липня 1982 року в Іспанії.

ЦЕ БУВ перший чемпіонат світу, кількість учасників фінальної частини якого було збільшено до 24. До головного турніру не пробилися фіналісти двох попередніх світових першостей (1974-го і 1978-го) нідерландці, а команди Бельгії, Чехословаччини, Сальвадору, Англії, СРСР повернулися на чемпіонат світу після 12-річної відсутності.

Збірна СРСР не потрапила на попередній чемпіонат Європи 1980 року, гучно провалившись та посівши останнє місце у своїй аж ніяк не найсильнішій відбірковій групі. Мабуть, то був найганебніший відбірковий цикл радянської збірної за історію. Домашня Олімпіада-1980 також не стала тріумфальною — олімпійська збірна СРСР змушена була задовольнитися у Москві лише бронзовими медалями. Усі ці провали були дивними на тлі успіху київського «Динамо» 1975 року, яке здобуло Кубок володарів кубків та Суперкубок Європи.

Посеред відбору до континентальної першості з посади головного тренера збірної Радянського Союзу було звільнено Микиту Симоняна. Йому на заміну поставили Костянтина Бєскова, який, утім, не врятував збірну від провалу в тому відборі, але залишився працювати до ЧС-1982.

На відбірковому етапі ЧС-1982 суперниками збірної СРСР були Чехословаччина, Вельс, Туреччина та Ісландія. Підопічні Бєскова виграли всі чотири домашні поєдинки, не пропустивши в них жодного м’яча. На виїзді були дві перемоги та дві нічиї, що в підсумку завчасно забезпечило збірній СРСР перше місце та дозволило знову повернутися до кола футбольних лідерів світу.

У матчах цього відбору брали безпосередню участь вісім динамівців Києва — захисники Сергій Балтача (6 матчів), Анатолій Дем’яненко (4 матчі, 1 гол), Володимир Лозинський (2 матчі) та Андрій Баль (1 матч); півзахисники Леонід Буряк (7 матчів) та Володимир Безсонов (6 матчів, 1 гол); нападники Олег Блохін (7 матчів, 5 голів) та Вадим Євтушенко (1 матч). Ще одному київському динамівцю, Віктору Чанову, була відведена роль запасного воротаря, оскільки в усіх восьми матчах ворота захищав Ринат Дасаєв із московського «Спартака».

На жаль, перед фінальною частиною мундіалю у матчі з харківським «Металістом» отримав травму Леонід Буряк. «У середині першого тайму, коли я володів м’ячем, у мене в’їхав Берніков, — згадує Леонід Йосипович. — Я відчув гострий біль у лівій нозі, аж в очах потемніло. Поїхали до Віталія Миколайовича Левенця — знаменитого фахівця-травматолога. Він подивився знімок: «Перелом клиноподібної кістки в трьох місцях». «Зможу відновитися до чемпіонату світу?» — питаю. «Та який чемпіонат, синку? — відповідає лікар. — Загіпсуємо, а за місяць-півтора подивимося». Гіпс зняли раніше, потроху почав тренуватися. Проте вже напередодні мундіалю знов ушкодив ногу — на цьому першість для мене як гравця завершилася».

Після успіху у відбірковій стадії у Радянському Союзі був великий оптимізм щодо шансів збірної на чемпіонаті світу в Іспанії. На першому етапі команда потрапила до шостої групи разом із Бразилією, Шотландією та Новою Зеландією.

Стартовим був матч із фаворитами квартету, «чаклунами м’яча» з Бразилії. У грі брали участь п’ятеро динамівців — Дем’яненко, Балтача, Безсонов, Блохін, Баль. Саме останній відкрив рахунок у матчі на 34-й хвилині. Радянська збірна втримувала переможний результат до 75-ї хвилини, але в підсумку поступилася — 1:2. Потім була впевнена перемога (3:0) над Новою Зеландією. Два м’ячі з трьох також забили кияни — Блохін і Балтача.

Перше місце Бразилії у групі вже не викликало сумнівів. Другу путівку в очному протистоянні розіграли СРСР та Шотландія, причому команду Бєскова завдяки кращій різниці м’ячів влаштовувала й нічия. Гра завершилася сприятливим для СРСР результатом — нічиєю 2:2. Київське «Динамо» в цьому матчі представила незмінна п’ятірка.

У другому раунді СРСР потрапила до групи разом із Бельгією та Польщею. У стартовій грі групи поляки розгромили бельгійців (3:0). Збірна СРСР здолала Бельгію менш упевнено (1:0). Дем’яненко, Балтача, Безсонов та Блохін провели повний матч, Баль був замінений за три хвилини до фінального свистка.

У матчі зі збірною Польщі збірну СРСР не влаштовувала нічия. Потрібно було обов’язково перемагати. Проте гра завершилася безгольовою нічиєю й радянські футболісти розпрощалися з мрією про медалі цього мундіалю.

Згадуючи те протистояння з поляками, Анатолій Дем’яненко розповідав: «За кількістю забитих м’ячів перевага була у збірної Польщі. Тоді в них дуже хороша команда була з лідерами — Збігнєвом Бонеком та Гжегожем Лято. Захист, півзахист — усе в них було на високому рівні. Недарма вони потрапили до призерів...».

Виступ збірної в Радянському Союзі розкритикували та назвали провальним. «Критика почалася ще в Іспанії. Першим гостро негативну публічну оцінку виступам національної збірної дав спортивний коментатор Микола Озеров. А потім підхопили й інші, — повертається в минуле Леонід Буряк. — Футбольне керівництво фактично відвернулося від команди. Ми змушені були самостійно займатися питанням повернення додому… Я був в Іспанії разом із командою, жив тими ж емоціями, що й партнери. Кожен матч — свої пристрасті. Перед матчем, скажімо, з поляками наставляли грати обережно, після нього — звинуватили, що не атакували... Не стверджую, що могли стати чемпіонами, але медалі збірній СРСР були до снаги. І це не лише моя думка, так нас оцінювали суперники, преса».

А фінальний матч ЧС-1982 відбувся 11 липня на мадридському стадіоні «Сантьяго Бернабеу». Зустрілися збірні Італії та ФРН. Перемогли італійці з рахунком 3:1, які здобули свій третій чемпіонський титул.

Найкращим бомбардиром ЧС-1982 став італієць Паоло Россі — 6 м’ячів. На другому місці німець Карл-Гайнц Румменігге — 5 голів. По чотири голи на рахунку бразильця Зіко і поляка Збігнєва Бонека.