• З інших видань

Вловили суспільний запит

Мілан ЛЄЛІЧ,

Уляна Безпалько.

rbc.ua

Про те, чому у владі почалась хвиля кадрових перестановок, кого і чому звільнили, як команда Зеленського намагається вловити суспільний запит — докладно у матеріалі РБК-Україна.

УЖЕ РІВНО 11 місяців, із повномасштабного вторгнення росії, як внутрішня політика в Україні фактично стала на паузу. Різко зменшилась і кількість скандалів у владі, і кадрових перестановок як неодмінних супутників політичного процесу.

Головна причина очевидна — вся увага суспільства, зокрема й розслідувачів-антикорупціонерів, прикута до протидії російській агресії. Різні внутрішні розбірки загалом на паузі, інформаційний простір країни перетворився на більш однорідний, олігархи втратили колишню вагу.

Наприкінці минулого року співрозмовники РБК-Україна на Банковій розповідали, що до закінчення війни серйозних змін персон в основі владної команди очікувати не варто. «Після перемоги вже зробимо аудит, зокрема, відмотаємо час назад і згадаємо, хто чим займався відразу після 24 лютого», — говорив один із них.

«Точкові» кадрові перестановки, звичайно, час від часу траплялися — наприклад, звільнення голови СБУ Івана Баканова та генпрокурора Ірини Венедіктової, ротації окремих глав регіонів.

Але поточна хвиля звільнень однозначно стала найбільшою за останній час — нехай і була оформлена як «звільнення за власним бажанням» або «за згодою сторін».

Чутки про відставку окремих персон у центральній чи місцевій владі ходили давно, невдоволення теж накопичувалося кілька місяців. Поштовхом явно стали численні гучні скандали останніх днів: навколо закупівель харчування Міноборони, закупівель генераторів Мінтериторій (заступника міністра Василя Лозинського затримали на хабарі у сумі 400 тисяч доларів), поїздки заступника генпрокурора на тривалий сімейний відпочинок до іспанського міста Марбелья.

Очевидно, вже на рівні Президента Володимира Зеленського дозріло рішення про те, що війна не все спише, а скандали, в які потрапляють чиновники високого рангу, не можна залишати без реакції, нехай навіть ці чиновники є корисними для Банкової.

У «сухому залишку» — станом на вечір 24 січня своєї посади позбувся заступник голови ОП Кирило Тимошенко, п’ятеро голів облдержадміністрацій (один із них, голова Київської обласної адміністрації Олексій Кулеба, посів місце Тимошенка), кілька заступників міністрів (зокрема фігуранти останніх скандалів) та заступник голови Офісу генпрокурора Олексій Симоненко, який потрапив у скандал з відпочинком в Іспанії.

Найбільше галасу наробило, мабуть, звільнення заступника голови ОП Тимошенка. Його періодично «відправляли» у відставку протягом кількох останніх місяців, але до ухвалення рішення діло так і не доходило. Буквально за кілька днів до звільнення, реагуючи на нову хвилю таких чуток, Тимошенко назвав їх «мареннями з Telegram-каналів».

Тимошенко не вирізнявся «стерильною» біографією — йому не раз приписували причетність до якихось схем заробітку «на стороні». Ці розмови так і не перетікали в конкретні кримінальні справи, підозри чи звинувачення. Проте низка гучних історій з його участю викликала аж надто великий резонанс.

Скажімо, використання одного з автомобілів, які компанія GeneraMotors передала Україні для гуманітарних місій та евакуації людей із зони бойових дій. Далі такі історії почали «налипати» на нього самі по собі... Поїздки на дорогому Porsche Taycan невідомого походження. Переїзд до елітного заміського маєтку, котрий, як зробили припущення журналісти, він орендує за заниженою вартістю. Обговорення дорогого посуду, який помітили на знімку, викладеному Тимошенком у соцмережах.

Замість Тимошенка до Офісу президента призначили Олексія Кулебу, який вважався, принаймні донедавна, лояльним до Андрія Єрмака. Раніше він очолював Київську обласну адміністрацію, а до цього його приставили заступником Кличка у КМДА.

Зміни зачепили ще чотири регіони — Сумську, Дніпропетровську, Запорізьку та Херсонську області. Принаймні стосовно перших трьох співрозмовники зазначають таку причину — «фінансово-матеріальні питання». Чиновників Запорізької ОДА під керівництвом Олександра Старуха правоохоронці запідозрили у розкраданні гуманітарки.

Голова Дніпропетровської ОДА Валентин Резніченко сам подав заяву про звільнення, але у грудні він потрапив у поле зору правоохоронців через скандал із виділенням коштів на ремонт доріг в області.

На голову Херсонської ОДА Ярослава Янушевича критика обрушилась буквально з моменту його призначення. Йому пригадали роботу на високих посадах за президентства Януковича.

«До Сумської ОДА також було багато питань. Наші депутати з області виявляли велике незадоволення станом справ у регіоні, причому ще від початку війни», — пояснив один із представників «малої фракції».

Джерела видання у команді Зеленського прогнозують, що на цьому перестановки у владі не завершаться і, можливо, наступним на черзі може стати Кабмін. За словами джерел, кадрові перестановки в уряді, ймовірно, винесуть на голосування в парламентську залу вже на початку лютого.

Крім суто кадрових, влада ухвалила ще одне резонансне рішення: заборонити виїзд за кордон фактично всім топ-чиновникам — не лише з центральної виконавчої влади, а й нардепам, прокурорам, суддям, керівництву місцевих органів влади та іншим представникам еліти. Єдина підстава для виїзду — офіційне відрядження.

Логіка цих обмежень у тому, в чому полягає і сенс численних кадрових перестановок. Очевидно, технологи Банкової, які завше були відомі чутливістю до суспільних настроїв, вловили запит громадян на справедливість, що різко зріс.

Після початку широкомасштабної війни больовий поріг суспільства щодо цього помітно знизився. Раніше історія про купівлю чиновником дорогої машини (за умови, що він має для цього легальні кошти) була б хіба що темою нетривалих обговорень у соцмережах. Тепер це вже повноцінний гучний скандал, про який довго не забудуть. Адже тисячі й тисячі українців продовжують скидатися на допомогу фронту, віддаючи далеко не зайві гроші зі скромних сімейних бюджетів. А сама Україна перебуває в режимі перманентного пошуку коштів по всьому світу, без яких економіка та соціальна сфера вже давно зруйнувалися б повністю.

Те саме стосується і поїздок представників різноманітної еліти за кордон, найчастіше під явно надуманими приводами чи й без них. Такі історії відомі якщо не з перших-других рук, то, як мінімум, із медіа. І вони дуже контрастують із неможливістю виїхати за кордон військовозобов’язаним чоловікам — бодай для того, аби побачитись із сім’ями, що перебувають в еміграції. Хоча з початком повномасштабної війни рівень суспільної довіри до держінститутів як таких безпрецедентно зріс, чиновників як клас звичайні громадяни все одно не полюбили. Особливо якщо ці чиновники користуються такими явними привілеями.

У Зеленського цей суспільний запит добре відчули й вирішили на ньому зіграти. Судячи з останніх новин та заяв Заходу, варіант затягування війни довше 2023 року цілком можливий. Отже, і у внутрішній політиці владі все ж таки доводиться зважати на настрої громадян, не списуючи все на війну.