Вербиченька

Cторінку підготувала Устина ГРЕЧАНЮК.

• Поради психолога

Батьки — найкращий взірець

«Я все роблю для доньки. Але хіба тепер настарчиш грошей на модний одяг? От і чую від неї: «Ти мене не любиш...».

Ганна С.

Житомирська область.

«Кажу синові: «Полагодь у хліві загорожу». Забувся. «Нарви кролям трави». Не встиг. Люблю сина, лаяти не хочу, але ж як робити, щоб слухався...».

Валентина К.

Київська область

ПОКАЗАЛА ці листи кандидатові психологічних наук Ользі Григорівні Городецькій.

— У листах ідеться про любов до дітей. У чому «секрети» цієї любові, Ольго Григорівно? Жінки не шкодують зусиль, щоб...

— …щоб нагодувати дітей, одягти, перевірити уроки, щось дістати для них таке, чого в інших немає... Однак істинна материнська і батьківська любов виявляється не тільки в цьому. Насамперед — у спілкуванні з дітьми. Дитина щодня відкриває світ, і в ньому для неї чимало незрозумілого й такого, що лякає, тримає в напруженні. Коли в сім’ї дитина не знаходитиме «розрядки», спокійної розмови, коли вдома теж буде напруженість, вона не відчуватиме вашої любові.

Батьки повинні навчитися слухати дитину. Про свої почуття, сумніви, вагання вона намагається вам розповісти, чи не так? Підтримайте її, не кваплячись, не перебиваючи. Вислухайте до кінця. Отож подумайте і дайте самі собі відповідь: як ви поводитесь, коли син чи дочка щось хоче розказати? Вам нетерпеливиться? Вам ніколи і вас дратує те, що починає розповідати дитина? Якщо так, не сподівайтеся на зворотну любов.

Навчіться говорити з дітьми. Як найчастіше звертаються мати й батько до дитини (це видно і з наведеного вище листа): «не забудь», «зроби», «побіжи», «візьми». Або ж гримають: «знову забувся, не зробив, не приніс» і т. д. Змініть манеру звертання, говоріть м’яко, з любов’ю і повагою, ніби радячись. Висловлюйте не наказ, а прохання, тоді діти не будуть неслухняними.

— А як бути з покаранням? Неслухняні все-таки є.

— У тому, як мати, батько карають дитину, чи не найліпше виявляється їхня любов. Дитина повинна відчувати, що її люблять завжди, навіть коли вона щось скоїла недобре. Не можна зневажливо ставитись чи докоряти їй, казати: ти мені не потрібний (не потрібна), ти ледащо, нероба тощо. Треба казати дитині, що її люблять і тому впевнені, що вона зла більше не робитиме. Головне — врівноваженість, спокійний тон. Діти дуже вразливі, вони схильні когось наслідувати. Ви — найкращий для них взірець. Тож станьте ним.

Розмову вела
Лариса ПИЛИПЕНКО.