Добрий господар

Чому треба розкислити ґрунт

КИСЛІ ґрунти непридатні для вирощування овочів. На таких ділянках рослини погано засвоюють поживні речовини, внаслідок чого повноцінно не ростуть і не родять. Підвищена кислотність спричиняє низку захворювань деяких культур. Земля із підвищеною кислотністю навесні довго не просихає і в ній неналежним чином розвиваються корисні мікроорганізми. Внесені добрива на кислих ґрунтах недоступні для засвоєння рослинами. Особливо це стосується фосфорних сполук.

Кислотність позначають величиною рН. При рН 3-4 ґрунт вважається кислим, 5-6 — слабокислим, 6-7 — нейтральним (найкращим для більшості культур), 7-8 — лужним, 8-9 — сильнолужним. Нейтралізувати кислотність можна способом вапнування. Це варто робити при рН менше 5.

Визначити кислотність ділянки допоможуть рослини, які ростуть на ній. На площах із підвищеною кислотністю розкошують хвощ, кінський щавель, подорожник, вереск.

На слабокислих та нейтральних ділянках господарюють березка польова, пирій повзучий, мати-й-мачуха.

Наявність кропиви, конюшини червоної, лободи свідчить про те, що ґрунт має ней­тральну реакцію.

Серед овочів найчутливіші до підвищеної кислотності ґрунту буряки, капуста, цибуля, часник та шпинат. Вони потребують нейтральної або слабокислої реакції. Менш вимогливі кукурудза, цвітна капуста, горох, огірки, квасоля. А морква, редиска, кабачки, гарбузи зовсім не вимогливі щодо кислотності ґрунту. Добре переносять підвищену кислотність картопля, помідори, щавель, ревінь.

На слабокислих ґрунтах комфортно почуваються яблуня, груша, малина, аґрус та суниця. Слива та вишня тяжіють до більш лужних площ, чорна смородина ліпше росте на нейтральних ділянках.

Основними матеріалами для вапнування є мелений вапняк, доломітове борошно, гашене вапно, подрібнені крейда, черепашник, мергель. Частково поліпшують кислотність ґрунту деревний попіл та яєчна шкаралупа, яку перед внесенням потрібно добряче подрібнювати.

Городи вапнують зазвичай восени, але можна робити це і рано навесні. При цьому неодмінно слід дотримуватися таких рекомендацій: весною використовують тільки мелений вапняк або доломітове борошно, позаяк вони не обпалюють коріння; дозу зменшують до чверті від стандартної норми, яку вносять восени; вапнувати треба на глибину 4-6 см (замість 20 см восени).

Піщані землі доцільно поліпшувати доломітовим борошном або меленим вапняком. Тоді як суглинки і глинисті ґрунти правильніше вапнувати вапном-пушонкою: воно швидше входить у потрібну реакцію, — і робити це наприкінці сезону, після збору врожаю.

Можна просто розкидати необхідну кількість доломітового борошна по грядках, а потім розпушити все граблями. Такий спосіб в умілих руках дає хороші результати.

Бажано проводити вапнування не раніше ніж за три тижні до садіння рослин. Цей термін необхідний, аби вапно вступило в реакцію і змінило рH у потрібний бік.

Внесення кількості вапнувального матеріалу залежить не лише від рН ґрунту, а й від кількості опадів (дощі вимивають із землі кальцій) та розміру його часточок. Чим менші часточки, тим швидше поліпшиться якість ґрунту. Правильно виконаного вапнування вистачає на п’ять-вісім років.

Увага: будь-які добрива, а також основні біологічно активні добавки вносять на ділянку лише після вапнування.