Зенітка

Випуск «Зенітки» підготував Максим ГАРМАТНИЙ.

• Фейлетон

«Земля пухом!»

Гервасій ЛЮШНЯ.

Із Києво-Печерської — на лаври московські

Може, ще за царя Гороха, а можливо, за його спадкоємця Тимка, тоді, коли земля все ще була тонка, народився цей відомий вислів: «Земля пухом…».

Придумали, кажуть всезнайки, цей вислів язичники. Пізніше його підхопили спостережливі латиняни: «Sit tibi terra levis» — «Хай земля тобі буде пухом».

Освічені християни такого не бажають ні людям, ні собі. Пояснюють, що після смерті людини її душа не на землі окопується, а піднімається в небо. У рай чи пекло — то вже хто куди заслужив.

Напевне можна твердити, що оркам едем заказаний.

Як тільки ординці, схожі на людців із гострими вухами і великими іклами (словесний портрет роботи англійського письменника Джона Толкіна), переступають кордон з Україною, їхні душі автоматично стають безкрилими. Шлях для тих душ один: чорний пластиковий лантух — катафалк — земля «любімой родіни». І, як у давньому Римі приказували: «Sit tibi terra levis»!

Вислів «Хай земля буде пухом» став у ці дні на росії популярним побажанням. Надто тим, хто відправляється в Україну займатися національним російським промислом — мародерити.

Тему «легкої землі» порушив на початку останнього місяця зими «той, що у валізу ходить», він же «той, що спить у бункері». Порушення сталося у волгограді — на 80-річному ювілеї сталінградської битви.

«Того, що у валізу ходить» молоді місцеві патріоти засипали незапланованим запитанням: «Чи правда, що з України вже й чорнозем крадуть?..».

«Той, що в бункері спить» підскочив, мов ужалений: «И-и… мля-мля… Не знаю, хто і коли займався продажем родючої землі з України, але такі факти є…». І клацнув зубами, як його помічник замками на конфіденційній санітарній валізі.

Тим часом на москві з’явилося письмове підтвердження отому «мля-мля».

«Родючий український чорнозем тепер у магазинах росії... З радістю повідомляємо про початок продажу українського чорнозему в нашому торговому центрі «південний»…

У тому ж таки торговому центрі повідомили деякі подробиці: «Земля з України. Упаковка — 50-літрові мішки».

Дехто з покупців засумнівався: «А вона, ця «почва», не з-під чорнобильського реактора?..».

«Що ви, що ви! — замахали рекламними буклетами торгаші з «південного». — Ось, читайте: «Після проведення всіх досліджень можемо з упевненістю сказати: завдяки особливостям українського чорнозему ваші рослини будуть здоровими та швидкорослими».

Не знаю, як щодо агрономії, а от щодо мародерства рашисти переплюнули німецьких загарбників.

Дехто з «команди путіна» виправдовується: «А ви героя радянського союзу веніаміна грідіна читали? Це ж грідін розповідав: «Були вражені: німці вивозили не хліб у голодуючу Німеччину, а знаменитий український чорнозем!».

У того грідіна, видно, тоді щось із зором трапилося і тут же — з логікою. Чи не переплутав доблесний майор антрацит із чорноземом? І невже «голодуюча Німеччина» не мала що їсти, що рятувалася від голоду українським чорноземом?..

Була б, може, правда, якби не відгонила брехнею. Поважні історики, а не «очевидці»-пропагандисти, а з-поміж них кандидат історичних наук Сергій Громенко, запевняють: «Нацисти вели дуже скрупульозний підрахунок награбованого майна. І в жодному звіті земля як ресурс не значиться».

«Викопування, завантаження та транспортування землі — це надзвичайно трудомісткий процес, а сама земля, навіть найродючіша, не дає миттєвого економічного ефекту. Відповідно, обираючи між вивезенням марганцевої або залізної руди та чорноземом, нацисти схилялися на користь руди».

Представники мокшанських боліт пішли далі нацистів. Яка там у біса економіка! Рашисти чинять згідно з національним характером, просякнутим путінським сопухом «денаціоналізації»: цуплять з України не тільки те, що погано лежить, а й що добре копається.

«Земля пухом!» — від душі бажають один одному мародери.

«Не надірвіться!» — застерігають українці. І мають на те законні підстави.