Наша пошта

До «Сільських вістей» — як на сповідь

БІЛЬШІСТЬ листів, що надходить на адресу «Сільських вістей», — сповідального характеру. Сповідальність у крові нашого народу. Виллєш комусь, навіть незнайомим людям, душу — легше стає від того, що хоч хтось вислухає тебе, розрає, підкаже, допоможе…

Сьогоднішні листи перейняті насущним — тривожними буднями війни, непростою (через заміновані вгіддя) посівною, соціальною несправедливістю з боку твердолобих…

«Сільські вісті» — газета захисту інтересів селян України. І цими інтересами перейнята наша редакційна політика. Так було, так є і так буде, які б достойники не возсідали у високих державних кріслах. Якщо ці інтереси суголосні з нашими — підтримуємо, ідуть врозріз — дістаємо шаблі…

Шаблі доводиться гострити, і не раз: надто твердоголовий він, сьогочасний український бюрократизм!

Як було раніше? З’явився бодай десятирядковий критичний виступ у пресі щодо недоліків чи бюрократизму — винуватця тут же викликали «на килим». Нерідко при тих розбірках боси пропонували винуватцям не снодійне, як тепер, а проносне: «Партійний квиток на стіл!»

А чиновник без такого квитка — хто він? Птаха без крил. Щоправда, в умовах нинішньої багатопартійності чиновні «орли» і без крил літають. Від партії до партії, від депутатства до депутатства, прикриваючи свою «трудову» біографію фіговим листком опозиційності.

Може, як вітер на круги своя, повернеться колись і непорушна демократична норма — неодмінно відповідати на критичні виступи у засобах масової інформації. Нині ж під личиною демократії між людьми і владою ведеться затяжна «гра без правил».

Проте критика має бути конструктивною. Її метою, нагадаємо, є не приниження критикованої особи чи злоба, а бажання домогтися справедливості чи позитивних змін навіть нині.

 26-27 січня поточного року компанія Active Group провела соціологічне опитування. Мета дослідження — з’ясувати, чи можна критикувати владу під час війни.

Половина опитаних вважає, що рішення влади, які стосуються воєнних дій, не можна критикувати. Протилежної думки дотримуються 16,4% респондентів. 20,5% українців вважають неприпустимою критику влади у міжнародній політиці, а 13,9% певні, що це буде корисним.

Проте українці загалом згодні з тим, що в інших сферах (антикорупційна діяльність, державні витрати, кадрові рішення, економіка, соціальна політика) критика рішень влади є корисною і під час дії воєнного стану.

На долю українців випало всього по вінця. Але такий волелюбний народ, як наш, вистраждав усе, вистраждає і Перемогу. «Разом нас багато, нас не подолати!» — певні наші читачі. Про цю вроджену нездоланність — і короткі замітки, і кореспонденції, і вірші.

Частина із кореспонденції відображається на газетних сторінках. А цих сторінок із причин воєнного часу і незацікавленості влади у підтримці державотворчої преси набагато менше, ніж раніше. Вітчизняні можновладці таку пресу ще з часів Кучми не шанують. Інша річ — телеящик. Тут достойники — що півні на плотах!

…Попри всесилля Інтернету і похмурі прогнози українці не зраджують давній звичці писати листи. Забитою трудовими мозолями рукою, при нерівному світлі спасенного за зникнення електрики каганця, на коліні, натрудженому на землі… І це більше, ніж традиція, давня і… непояснима. Та чи така вже непояснима?..

Видатна українська поетеса Ліна Костенко зі свого боку звертається до співвітчизників: «Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх ждуть далекі адресати, коли є час, коли немає часу, і коли навіть ні про що писати. Пишіть про те, що ви живі-здорові, не говоріть, чого ви так мовчали. Не треба слів, навіщо бандеролі? Ау! — і все, крізь роки і печалі».

Стосовно листів на адресу редакції, то у нас до вас, шановні читачі, прохання чітко вказувати ваші адреси, прізвища, імена, по батькові, за бажання — номери телефонів. Це прискорить розгляд кореспонденції.

Усіх гараздів вам і вашим родинам! Разом — до перемоги Добра над злом!