• Точка зору

Турбота про військових чи популізм?

Ростислав ШАПРАВСЬКИЙ.

rbc.ua

Проти вірусу популізму ще не винайшли вакцини. «Нещеплені» депутати пообіцяли повернути військовим надбавки, на які у бюджеті нема грошей. Про те, чи варто спекулювати на темах війни та потребах військових, — у матеріалі інформресурсу РБК-Україна.

«ВЕРХОВНА Рада повернула військовим щомісячні доплати в розмірі 30 тисяч гривень». Новини з такими заголовками заполонили інформаційний простір. Ексспікер ВР Дмитро Разумков першим повідомив про те, що парламент прийняв його поправку, яка нібито дасть змогу підвищити виплати.

Насправді ж усе набагато складніше. Нема сумнівів, що військові мають право та повинні заробляти більше. Неможливо оцінити в грошах те, що вони щохвилини роблять для країни, ризикуючи своїм життям і залишаючи в окопах здоров’я. Але історія, запущена з подачі Разумкова, не про це. Будуть надбавки чи ні — питання відкрите, проте піар останньому явно вдався.

Нагадаю, чому саме 30 тисяч. Саме таку суму щомісяця як надбавку отримували всі військові та співробітники МВС від початку російського вторгнення. Бойові дії йшли у багатьох регіонах, військові по всій країні перебували у режимі підвищеної готовності, тому такі «бонуси» були цілком виправданими.

Згодом фронт звужувався, війна затягувалася, до армії набирали дедалі більше людей. Кабміну стало складніше фінансувати додаткові виплати, тим паче що витрати на оборону (переважно зарплати військовим) і так становлять левову частку бюджету. «Зрівняйлівка» не подобалась і багатьом військовим.

Міноборони з лютого змінило порядок нарахування «бонусів», позбавивши військовослужбовців у тилових регіонах 30 тисяч. Їм залишили «голі» оклади, які відразу ж підвищили, аби «мінімалка» у ЗСУ, Нацгвардії та Держприкордонслужбі не була нижчою за 20,1 тисячі гривень, у ДСНС та Нацполіції — не нижче 17 тисяч. А доплату в сумі 30 тисяч залишили тим, хто служить у прифронтових зонах (або виконує бойові завдання), а також 100 тисяч гривень — для військових на передовій.

Д. Разумков ініціював повернення доплат, бо «рішення Міноборони урізати їх у тилу негативно впливає на бойовий дух армії та обороноздатність держави». Комітет з питань нацбезпеки та оборони поправку колишнього спікера відхилив, але у залі Ради вона зібрала 277 голосів «за».

Поки що питання вдалося відкласти на кілька тижнів, оскільки у парламенті заблокували підписання закону спікером: секретар бюджетного комітету Володимир Цабаль (фракція «Голос») вніс проєкт постанови про скасування рішення стосовно ухвалення закону. І поки її не розглянуть, Голова ВР Руслан Стефанчук не зможе підписати документ і передати його на розгляд Президентові.

Не під запис кілька співрозмовників у ВР визнають, що проголосована поправка неробоча, оскільки, по-перше, потрібно внести зміни до бюджету та бюджетного кодексу, а по-друге, власне, знайти гроші. Як виходити із ситуації, у Мінфіні поки що не дуже розуміють.

«Компенсатор», який запропонував Разумков, — обмежити стелю зарплат у держсекторі на рівні 67 тисяч гривень — покриє трохи більше ніж 2% витрат. Допомога від партнерів тут не врятує, оскільки Україна не може витрачати гроші на армію із західних грантів та кредитів. Подобається нам це чи ні, але така позиція союзників і фінансових організацій — Україна власним коштом утримує армію. Для країн Заходу важливо, аби гроші їхніх платників податків не йшли на військові потреби інших держав. За рахунок донорів уряд фінансує тільки гуманітарні витрати, зокрема пенсії, допомогу незаможним та зарплати бюджетникам.

Ще одне джерело коштів для армії — запуск «друкарського верстата». Не в останню чергу через це в Україні така висока інфляція та низький курс гривні. Базових законів економіки під час війни ніхто не скасовував: чим більше друкується грошей, тим швидше вони знецінюються. І якщо ця практика триватиме, це явно не влаштує самих же військових, які розраховують на збереження заощаджень, котрі вони накопичать за час війни.

Ідея підвищення податків навряд чи знайде підтримку в стінах Ради. Тим більше, депутати і так запланували з липня скасувати запроваджені на початку війни податкові преференції для бізнесу і повернути вищі податки на пальне. Чи можливо ще більше вичавити з бізнесу та з громадян — відповідь цілком очевидна.

* * *

В Україні жодній владі, а тим паче опозиції не вдалося виробити імунітету од «вірусу» популізму. Роздавати гроші, яких нема, — сильна спокуса, і її жертвою ставали всі уряди незалежно від політичних прапорів. Найчастіше напади бюджетної щедрості траплялися напередодні виборчих кампаній чи у моменти обвалів політичних рейтингів. Уже під час війни влада також ухвалила кілька неоднозначних рішень, наприклад, вирішивши роздати гроші ФОПам, не надто турбуючись про критерії відбору одержувачів допомоги.

Але історія з доплатами для військових набагато масштабніша для держскарбниці й має дещо інший характер — не економічний, а явно популістський. І питання тут не тільки в Разумкові, який явно не через дурість заварив усю цю історію.

Грати на проблемах та потребах українців у мирний час, певна річ, цинічно, але виправдано політичною традицією. Вчиняти ж так під час війни, відверто спекулювати та струшувати медійний простір — нічим не краще за мародерство, яке шкодить всій країні, відволікаючи від боротьби зі спільним ворогом.