Ринок праці: виклики і прогнози

Олена КОЩЕНКО.

Повномасштабне вторгнення росії спричинило найбільшу за всі роки кризу на ринку праці України, залишивши мільйони людей без роботи. Як змінюється ситуація, чи допомагає держава безробітним та що на нас очікує після завершення бойових дій?

_{На одну вакансію — 12 претендентів}

НИНІ ДЕРЖСТАТ не оприлюднює інформації щодо кількості безробітних. Точні дані неможливо зібрати, доступні лише непрямі оцінки числа незайнятих із різних джерел.

Так, за відомостями Нацбанку, рівень безробіття в країні сягнув 35%, майже у чотири рази перевищивши показник кінця 2021 року (9,8%). Роботу втратили щонайменше 8 мільйонів українців, левова частка яких виїхала за кордон. При цьому експерти стверджують, що якби всі залишилися тут, безробіття мало б ще більші масштаби. Великою мірою стримує його і мобілізація до лав захисників України.

Про гостроту проблеми свідчать дані Державної служби зайнятості: пересічно на національному ринку праці на одне робоче місце претендують 12 чоловік. Тоді як у Харківській області — 19 кандидатів на місце, у Запорізькій — 18, в Одеській — 15, у Київській — 14, у столиці — дев’ять. Найменша конкуренція — в західних областях, куди евакуювалися 870 підприємств із територій, обпалених війною.

І все ж працевлаштування залежить і від професії, роду занять людини. Так, найшвидше знаходять роботу програмісти, продавці, фармацевти, кухарі, бухгалтери, водії, монтажники, вантажники, робітники з інструментом, аграрії, кур’єри, пакувальники, логісти та будівельники. Водночас найважче знайти роботу у сферах нерухомості, туризму, фінансів, страхування, юриспруденції, а також у готельно-ресторанному бізнесі та в царині освіти. А ще у металургії, більшість заводів якої зруйновано.

_{Зусилля держави з подолання безробіття}

ПІД ЧАС війни Держслужба зайнятості стала більш гнучкою. Наприклад, запустила телеграм-канал, де щодня публікує вакансії з усієї України. Нещодавно вона також почала співпрацювати з найбільшими вітчизняними сайтами з пошуку роботи: work.ua, robota.ua, grc.ua, novarobota.ua та pidbir.com. Це дало змогу створити єдину базу вакансій. На облік у Державному центрі зайнятості тепер можна стати дистанційно.

Ще торік у квітні парламент ухвалив закон, який дозволяє набути статусу безробітного тим, хто втратив на війні документи. Це особливо актуально для внутрішніх переселенців.

Була запроваджена програма компенсації роботодавцям витрат на оплату праці внутрішньо переміщеним особам, яка передбачає нарахування першим 6,5 тис. грн за кожну таку працевлаштовану людину. За даними Мінекономіки, найактивніше до неї долучилися роботодавці Полтавщини, Львівщини та Дніпропетровщини.

Із законодавчих ініціатив можна виокремити можливість одержання через Державну службу зайнятості ваучера на перепідготовку та опанування нових професій. Ним можуть скористатися особи віком від 45 років, страховий стаж у яких становить не менше ніж 15 років і які ще не досягли пенсійного віку. У списку є 70 робітничих професій, як-от водій автокрана, екстрений медичний технік, коваль, тракторист, ізолювальник, монтажник, слюсар, токар, електрогазозварник, закрійник. Є спеціальності з ІТ-сфери, а також пов’язані з цивільною інженерією, ветеринарною медициною, геодезією, землеустроєм тощо. Але масштаби розрекламованої урядом ваучеризації мізерні. Наприклад, на Івано-Франківщині торік ваучером скористались «аж» 17 краян, на Львівщині — вісім.

Для того щоб стимулювати громадян відкривати свою справу, Кабмін розпочав реалізацію проєкту з безповоротної підтримки, який дістав назву «єРобота». На розвиток мікробізнесів планується видати 20 тис. безповоротних позик на суму від 50 тис. до 250 тис. грн кожна. В аграрній сфері передбачені проєкти «Свій сад» та «Своя теплиця».

Водночас Прем’єр-міністр Денис Шмигаль повідомив про ряд соціальних виплат уразливим верствам населення. Втім, аналітики наголошують, що більшість українців хоче сталої роботи, а не соціальної допомоги. Бо прагнуть забезпечити собі майбутнє, бажають працювати, виховувати дітей в Україні. Тому насамперед чекають від уряду дій, спрямованих на відновлення підприємств і робочих місць.

_{«Вікове працевлаштування» на узбіччі}

ЛЮДЯМ середнього віку (за класифікацією ВООЗ, це чоловіки і жінки 44-60 років) нерідко буває вкрай важко знайти роботу. Дискримінація людини на підставі її віку, поширена в багатьох країнах, навіть має міжнародну усталену назву — ейджизм (від англійського «age» — вік).

Хтось скаже — надумана проблема. Аж ніяк, про що свідчать численні дописи-сповіді наших співвітчизників «середнього віку» в соціальних мережах. Змінити ситуацію допомогли б комплексні державні програми. Тим паче, з урахуванням майбутнього відновлення країни, коли буде потрібна допомога кожного громадянина.

Висока конкуренція на ринку праці та стереотипи — не тільки ці проблеми існують для людей після 50 років. Пенсійна реформа призвела до відстрочення виходу громадян на заслужений відпочинок. Ці новації слід було б супроводжувати політикою зайнятості, щоб люди мали більше можливостей довше працювати.

Ще однією трудністю експерти називають наслідки війни, які загострять і так велику проблему працевлаштування старших українців. «У нас багато молодих людей покликані до армії, до різного роду силових структур, допоміжних підрозділів. І коли закінчиться війна, цих громадян потрібно буде повертати до цивільного життя, на ринок праці. Це буде складна проблема, оскільки ця цільова група становитиме кількісно не один мільйон осіб. І є високий ризик того, що люди старшого віку просто залишаться на узбіччі ринку праці», — вважає провідна наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи Лідія Ткаченко.

_{Про найболючіше}

ЗГІДНО зі звітом Держстату, торік середня зарплата по Україні трималася на рівні 15 тис. грн. При цьому найбільшу платили в Київській області — 17,5 тис. грн. Нинішнього ж року у першому кварталі розрахунковий показник пересічної зарплати по країні у місячному вимірі становить 16,2 тис. грн. В цілому ж серед усіх великих українських міст найвищі зарплати зафіксовані в Києві — 18,5 тис. грн, у Львові — 16,5 тис. грн, Дніпрі, Одесі та Ужгороді — по 16 тис. грн. Як бачимо, проти попередніх років середня зарплата зросла. Однак, зважаючи на шалені темпи інфляції, можна констатувати, що реальні доходи суттєво скоротилися.

Що стосується сфер занять, то найбільшу зарплату на рекрутингових порталах пропонують програмістам (у столиці нещодавно була вакансія із зарплатою 110 тис. грн); керівникам відділу продажу — 50 тис. грн; водіям-міжнародникам, автомалярам і дизелістам (42,5 тис. грн), токарям найвищого розряду — 32,5 тис. грн. А найменшу зазвичай пропонують прибиральникам та посудомийникам (від 7,7 тис. до 8,2 тис. грн).

Цікаво дізнатися, а хто сьогодні найбільше заробляє на аграрному ринку. Незважаючи на труднощі воєнного і найбільш економічно кризового 2022 року, виробники зерна отримали найбільший чистий прибуток серед усіх сегментів АПК — 85,4 млрд грн. За даними Держстату, оптова торгівля необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин принесли 8,2 млрд грн, виробництво олії та тваринних жирів — 6 млрд грн, переробка молока — 2,8 млрд грн, виробництво цукру — 2,6 млрд грн, розведення свиней — 1,8 млрд грн, ВРХ молочних порід — 1,5 млрд грн…

А тим часом серед показників ООН, якими опосередковано вимірюють економічний добробут нації, є такий: скільки років знадобиться пересічному мешканцю країни, аби заробити 1 млн доларів. В основу розрахунку береться середня зарплата по країні. У відповідному рейтингу зі 102 держав наша посідає 86-те місце: в українця на це піде 215 років і 10 місяців. Найшвидше заробити мільйон доларів за середньостатистичної зарплати можна у Швейцарії — 14 років і 3 місяці, Сінгапурі — 16 років і 11 місяців, Люксембурзі — 17 років і 4 місяці, США — 19 років і 10 місяців…

_{Зазираючи в майбутнє}

ПІСЛЯ війни, попереджають науковці, українське суспільство може накрити гостра демографічна криза, адже за кордон виїхали мільйони громадян працездатного віку. Як свідчить досвід інших країн, чим довше триває війна, тим менше біженців повертаються додому. Скажімо, у Боснії та Герцеговині воєнні дії тривали з 1992-го по 1995 рік. За цей час домівки покинули 2,2 мільйона людей. Через п’ять років після війни 500 тис. з них (або 23%, майже кожний четвертий) залишилися жити за кордоном.

Якщо найбільш песимістичні прогнози демографів справдяться, то наше суспільство чекає величезне соціальне потрясіння — крах солідарної пенсійної системи. Адже вже через якихось 5-7 років пенсіонерів в Україні буде в три рази більше, ніж працездатного населення…

Загалом після війни в економіці та на ринку праці відбудеться значний перерозподіл ресурсів: попит на деякі професії суттєво скоротиться, тоді як інші, приміром, у царинах енергетики, будівництва та архітектури, в освіті, медицині, психології, будуть у дефіциті.

Україна сьогодні живе в надскладних умовах, і для того щоб забезпечити себе і свою родину, треба докласти дуже великих зусиль. Тимчасово безробітним варто розглядати різні пропозиції, можливо, у не характерних для себе галузях. Зціпити зуби і працювати для наближення перемоги та мирного життя.