Травень

Cторінку підготував Микола ЮРЧИШИН.

Наш найцінніший скарб

Микола ЮРЧИШИН.

ЦЕ — про Сонце. Воно являє собою гігантську плазмову кулю, розташовану від нас на відстані майже 150 млн км, усередині якої відбуваються термоядерні реакції. Сонце постійно випромінює електромагнітні хвилі — від рентгенівських i ультрафіолетових променів до радіохвиль. Воно є для нашої планети найпотужнішим джерелом космічної енергії, дає нам світло і тепло, вкрай необхідні не тільки людям, а й тваринам і рослинам. Без нього у нас не буде повітря і води: перше перетвориться на рідкий азотний океан, а друге замерзне. Наша планета виникла біля Сонця, і життя на ній зародилося завдяки йому.

Ця яскрава зірка випромінює ультрафіолет, якому притаманні антисептичні властивості. Його можна використовувати для дезінфекції води і різних предметів. Це випромінювання викликає засмагу на шкірі людини, а також має деякі інші біологічні ефекти — наприклад, сприяє виробленню в організмі вітаміну D. Фахівці стверджують, що сонячне світло виробляє гормон щастя. Негативний вплив ультрафіолету послаблюється озоновим шаром у земній атмосфері. На жаль, останніми роками погіршення екології на планеті призводить до витончення озонового шару і утворення так званих озонових дір.

— Сонце перебуває стосовно Землі найближче з усіх зірок Всесвіту, — розповів кореспондентові «СВ» завідувач кафедри астрономії Одеського національного університету імені І. І. Мечникова професор Сергій Михайлович Андрієвський. — Скажімо, найближча до нас (після Сонця) зірка Проксіма із сузір’я Альфа Центавра розташована у 2500 разів далі. Діаметр нашого світила неймовірно перевищує діаметр Землі: якби можна було всередині Сонця щось розташувати, то наша планета умістилася б там понад… мільйон разів. Сонце перебуває на відстані у 400 разів більшій, аніж Місяць, а втім, із Землі обидва виглядають ніби однакового розміру. Наша планета розташована на оптимальній віддалі від світила: воно її обігріває, але не спалює. Уявляєте: якби відстань збільшилася лише на 1 відсоток, Земля б застигла, а якби зменшилася на 5 відсотків — усе б на ній згоріло.

Людство віддавна побожно ставилося до Сонця. У давніх українців було аж чотири боги, які уособлювали світило.

Хорс — зимове, або ж «вовче», Сонце — зображувався з мечем, символізував стриманість, холоднокровність, витримку та був покровителем воїнів і юнаків.

Ярило — бог пристрасного, буйного весняного Сонця, під чиїм поглядом розвивається зело, сходить насіння, зароджується кохання і зачинається плід.

Дажбог — бог літнього Сонця — уявлявся верхи або в колісниці, ошатно вбраним, у золотих обладунках, із вогненним щитом (сонячне проміння влітку — це відбиток сяйва божественного щита). Дажбог був статечним, благородним і вважався богом над усіма богами.

Сварог — бог осіннього Сонця, що віддалилося від землі й майже не гріє. Цей небесний коваль, а під час війни — воїн з мечем, вбачався нашими пращурами старшим чоловіком, мудрим і поважним, тим, хто створив Всесвіт. Не випадково у давньоукраїнській міфології Сварогом називали Космос…

3 травня 1994 року Європейське відділення Міжнародного товариства сонячної енергії на добровільній основі започаткувало День Сонця. Це нагода для екологічних організацій, експертів та громадськості вкотре показати можливості сонячної енергетики, привернути суспільну увагу до поновлюваних джерел енергії. Адже енергія Сонця чиста, без токсичних чи радіоактивних відходів, не засмічує атмосфери жодними викидами. Вона дешева, дозволяє уникнути видобування і спалювання палива. Сьогодні виробляється велика кількість різних товарів, що працюють на сонячних батареях.

Аби продемонструвати, як вигідно застосовувати енергію Сонця для людських потреб, власники енергоефективних будинків цього дня відчиняють двері своїх осель для відвідування. Відбуваються виставки, пробіги «сонячних» автівок. Щороку в заходах до Дня Сонця бере участь близько 20 країн, і їхня кількість постійно зростає.