Добрий господар

Виноград біля стіни будівлі

ЛОЗА, яка обплітає будинок, надає особливої ошатності всьому подвір’ю. З культурних сортів винограду «на стіні» ще й одержують непогані врожаї ягід.

Вибираючи форму кущів, необхідно враховувати природні умови місцевості, можливості вирощування (укривна чи неукривна культура), силу росту сортів. У районах, де виноград на зиму вкривають, беруть зазвичай безштамбові формування; де не вкривають, це можуть бути штамби різної висоти. У північних місцевостях України для пристінної культури, а також альтанок, огорож, високих опор використовують сорти з підвищеною зимостійкістю, зокрема Пленітель, Ізабеллу, Вільдер, Ельсинбург.

Біля стін будинків мікроклімат для винограду сприятливий, адже вони захищають рослини од вітрів, віддають їм акумульоване протягом дня тепло.

З якого ж боку будівель лоза почуватиметься комфортно? Найкращим вважається західний. З цього боку й рекомендують висаджувати вибагливі, високоякісні сорти. Придатний також південний бік. Утім, недоліком використання південної стіни для винограду є те, що за різких коливань температури можливе підмерзання навесні бруньок і пагонів.

Зимостійкіші сорти — Лідію, Ізабеллу, Ельсинбург вирощують біля східних стін, де бувають і різкі коливання температури повітря, й сильні вітри.

Зовсім непридатні для культурних сортів стіни з північного боку.

Лозу направляють по спеціально розташованій шпалері.

Під штамбовий виноград споруджують каркас із дерев’яних стояків і водопровідних труб, з’єднаних дротом (ліпше оцинкованим). Стояки варто пофарбувати у зелений колір.

Найчастіше виноград висаджують навесні. Викопують ями або канаву. Вносять перегній чи компост — по 5-10 кг на яму або 1 м канави, калійне добриво.

Оптимальні строки посадки залежать від погодних умов і типу кореневої системи саджанця. Відкрита коренева система дозволяє висаджувати саджанці винограду досить рано навесні. У кожному регіоні — свій період садіння, який залежить від загального обов’язкового правила: стійка температура повітря в межах плюс 10-15 градусів, а ґрунту — плюс 8-10 градусів. Закрита коренева система передбачає посадку саджанців пізніше, в другій половині травня.

Саджанці мають бути щеплені на філоксеростійких підщепах завдовжки 40-50 см. Перед садінням у них залишають коріння тільки на нижньому вузлі, на верхніх видаляють. Під час цієї обрізки перевіряють якість саджанців. У придатних до посадки луб пагонів на зрізах має бути яскраво-зеленого, смарагдового кольору, а коріння — білого. Підготовлені саджанці ставлять на одну добу у воду, а в день посадки опускають у відро, до половини наповнене рідкою глиною, що нагадує сметану. В цьому відрі їх підносять до місця посадки.

Розміщують саджанці на відстані 2 м один від одного і на 1,5 м від стіни. Корені винограду можуть проникати на глибину до 10 м, а в горизонтальному напрямку віддалятися від стовбура на 4-6 м.

На канаві по шнуру намічають місця посадки кілочками. Викопують яму, глибина якої має бути дещо більшою, ніж довжина саджанця. На дно ями, заправленої збагаченою сумішшю, насипають горбок родючої землі, на якому розміщують саджанець. Необхідно акуратно розправити коріння по дну таким чином, щоб воно не було загнуте і спрямоване строго вниз; засипають коріння і заповнюють яму до країв тільки родючим ґрунтом, можна додати невелику кількість перегною. У щепленого саджанця місце щеплення не заглиблюють. Втоптану землю навколо розпушують сапою.

Догляд за молодими насадженнями протягом першого року має бути спрямований головним чином на те, щоб забезпечити гарне вкорінення молодих кущиків.

Розпушування роблять вкрай обережно, щоб не пошкодити пагінців, які пробиваються на поверхню.

Земля навколо молодого кущика має бути постійно вологою на глибину не менш ніж 80 сантиметрів. Якщо зволожений тільки верхній шар, а нижні висушені, то верхнє коріння росте добре, а глибинне розвивається погано. А тим часом для життя виноградного куща глибинне коріння має особливо важливе значення. Тому у посушливе літо треба в червні-серпні поливати кущики.

У неукривній зоні виноград формують у правильній (у вигляді вертикальних і горизонтальних кордонів) та у вільній (віялоподібній) формі. Там, де кущі вкривають, їх формують так, щоб можна було знімати, згинати й захищати від холоду.

Віялоподібна форма характерна тим, що на кущі замість одного залишають два-три стовбури, розміщуючи їх уздовж стіни. На другий рік після висаджування залишають чотири-п’ять зелених пагонів, які вільно розвиваються і сприяють посиленню куща, на третій — три-чотири найбільш розвинені гілки розміщують рівномірно по стіні. Після розпускання бруньок пагони між ярусами (дротами) видаляють, але лишають по два-три біля кожної лінії дроту. Пагони, які з’явилися зі сплячих бруньок, виламують. Із вертикально підв’язаних лоз формують молоді стовбури, а з пагонів біля дроту — рукави. На четвертий рік навесні на стовбурах на рівні кожної лінії дроту та на верхівках залишають по одному найбільш розвиненому пагонові, решту видаляють. Залишені пагони підв’язують до дроту горизонтально, а пагін для продовження стовбура — вертикально.

Догляд за «пристінним» виноградом полягає в систематичному виламуванні непотрібних пагонів на стовбурах і розгалуженнях. Протягом вегетаційного періоду пасинки кілька разів прищипують за другим листком. Неодмінно треба підв’язувати лози до шпалер, щоб не пошкодити їх.

Слід регулярно проводити боротьбу зі шкідниками та хворобами винограду. Заходи ті самі, що й за виноградом інших формувань.