• Неоголошена війна

Україна має право на «хитрощі»

Михайло ВЕДМІДЬ.

У ЦЕНТРІ уваги минулого тижня так само, як і раніше, перебував Бахмут, тобто бойові дії, які велись у самому місті та на його околицях. Тільки цього разу новини звідти були набагато приємнішими, бо йшлося не лише про втрати з боку окупантів, а й про атаки українських сил та визволення кількох квадратних кілометрів нашої території. У деяких російських медіа навіть заговорили про початок давно анонсованого й довгоочікуваного широкомасштабного контрнаступу ЗСУ, причому там, де його зовсім не очікували, тобто на Сході України. Але вони, мабуть, помилилися.

«Остаточний план (контрнаступу. — Ред.) ще не затверджений, у нас є кілька варіантів, і всі вони в роботі, — відгукнувся на ситуацію секретар РНБО Олексій Данілов і пояснив: — Я не використовую термін «контрнаступ». Це — військові дії. Наші військові знають, що їм робити та де їм робити, в який час їм робити. У кабінеті Верховного головнокомандувача ЗСУ, Президента нашої країни, будуть ухвалюватись остаточні рішення відносно термінів та напрямків. І коли хтось починає про щось говорити навіть з поважних інституцій на Заході, повірте, на сьогодні людей, які знають точно всі наші плани, не існує».

Своєю чергою в інтерв’ю західним ЗМІ Глава держави Володимир Зеленський сказав, що нам потрібно більше часу, аби підготуватися до початку довгоочікуваного контрнаступу проти російських загарбників, тому що українські захисники все ще потребують обіцяної західними партнерами і союзниками допомоги. «З тим, що ми маємо, ми можемо йти вперед і бути успішними. Але ми втратили б багато людей. Я вважаю, що це неприйнятно. Тож нам потрібно почекати. Нам ще потрібно трохи часу», — резюмував Президент.

За його словами, Українська армія все ще потребує «деяких речей», включаючи бронетехніку, яка «надходить партіями». До речі, знамениті американські «Абрамси» мають надійти, за деякими даними, лише ближче до осені… От і воюй, як хочеш. Чи можеш.

Хтось може побачити у словах Зеленського невпевненість вищого військово-політичного керівництва України у власних силах і спроможностях, хтось — прихований докір країнам Заходу за надто повільне і недостатнє надання військово-технічної допомоги нашій країні.

Можливо, саме ці слова Глави держави стали приводом до висновку, зробленого російськими військовими блогерами про те, що Україна взагалі відмовилася від проведення великого контрнаступу.

Між іншим, очільник європейської дипломатії Жозеф Боррель на неформальній зустрічі з міністрами закордонних справ країн Європейського Союзу у п’ятницю, 12 травня, заявив, що ЄС від початку війни в лютому минулого року надав Україні тисячу ракет, і тут же визнав, що цього замало.

Хай там як, але така начебто непевна, заплутана і вкрай невизначена ситуація навколо проведення/непроведення українського контрнаступу сама по собі може бути свідомою дезінформацією противника і введення його у стан невпевненості та розгубленості. Тобто є одним з елементів інформаційної боротьби, яка є важливою складовою війни.

Те ж саме стосується і нібито «витоку» цілком таємної інформації, опублікованої виданням The Washington Post, про те, що Зеленський буцімто пропонував окупувати російські населені пункти на прикордонні і підірвати нафтопровід «Дружба», щоб «надати Києву важелі впливу на переговори з москвою». Було таке? Не було? Сам Зеленський спростував цей «факт», але при цьому додав, що Україна як жертва агресії має право на «будь-які хитрощі». От нехай і ламають голови окупанти. І тримають якомога більше військ на своїх кордонах, а не відправляють їх в Україну.

До речі, в суботу, 13 травня, у прикордонній з Україною брянській області рф зазнали аварії три гелікоптери Мі-8 та два літаки: Су-34 і Су-35. За попередніми даними, їх могли збити зенітними ракетами. У гвинтокрилах загинули всі члени екіпажу — це шестеро людей. Винищувач Су-34 впав у селищі нижня — там згоріли два пілоти літака. Іще один пілот загинув у Су-35. Російські ЗМІ пишуть, що в області введено план «перехоплення» із пошуку диверсантів, котрі могли вчинити цю атаку. Втім, за словами спікера Повітряних сил ЗСУ Юрія Ігната, до цього причетна російська ППО.

Та то окремі епізоди війни, які хоч і важливі, проте вирішального впливу на розвиток подій не мають. Усе, найімовірніше, вирішуватиметься на фронті політико-дипломатичному. Саме тому Зеленський і відправився у закордонний вояж, зокрема до Італії, Ватикану та Німеччини. Саме тому на початок цього тижня було заплановано подібне турне спецпредставника Китаю Лі Хуея, який має поспілкуватися з найвищим керівництвом України, Польщі, Франції, Німеччини та росії. Заявлена мета — знайти взаємоприйнятні шляхи до відновлення миру, щоб покласти край цій війні, аби вона не перетворилася на Третю світову. Тож найцікавіші й головні новини — попереду.

Тут важливо, щоб у результаті всіх цих зусиль Україна мала повне право сказати, що це — Перемога. Ну а що вважати Перемогою? Питання дискусійне, адже чи не в кожного про це власне уявлення. Проте є особистості, чия думка щодо цього є особливо вагомою, незалежно від того, чи поділяють її інші люди. Серед таких, безумовно, головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. В інтерв’ю у спецпроєкті Дмитра Комарова «Рік. За кадром» він пояснив: «Наша перемога — це однозначно звільнення всієї окупованої території України. Уся територія має бути звільнена. Але цього замало. Україна, як держава, має зробити все, щоб усе, що сталося і почалося 24 лютого 2022 року, ніколи в житті не повторилося. Має бути відбудована така військова інституція, яка ніколи не дасть можливості росіянам повторити все. Тобто перемога для нас — звільнена територія і потужні, надсучасні та, напевно, навіть великі Збройні сили України, боєздатні, які не дадуть змоги рф повторити те, що сталось і що відбувається зараз».