Архів
Вівторок,
23 травня 2023 року

№ 21 (20013)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька
  Версія для друку          На головну
  • В окупації

Понад рік знущань

Анастасія РОКИТНА.

www.rbc.ua

Російські метастази розповзлися територією України, утворивши велику окупаційну пухлину. Сьогодні під рашистським терором живуть тисячі українців, які залишилися в рідних містах та селах і чекають на визволення.

Змушують брати паспорт

Андрій мешкає в окупованому Енергодарі, поблизу якого розташована Запорізька атомна електростанція. Він знає, що таке жити на «пороховій бочці». І загроза йде не лише від станції, позбавленої через окупацію належного обслуговування. Українці, які залишаються в Енергодарі, існують під прицілом російського автомата.

Рашистський режим дедалі сильніше закручує гайки. «Обстріли міста тривають. Військові почали жорсткіше ставитися до жителів, які не отримали російського паспорта. І виїхати з міста ми не можемо, бо запровадили спеціальні перепустки», — розповів хлопець. За його словами, місяць тому окупанти оштрафували всі магазини, які приймали гривні, та конфіскували у власників товар. «Люди, яких забирали «на підвал» і типу «депортували», так і не повернулися. Подейкують, що бачили, як вони працювали під автоматами десь у Василівці», — описує Андрій свавілля зайд.

Хлопець говорить, що побутові умови у місті стерпні, хоча світло часто вимикають. «До нас у місто електрика йде з Криму. А чому світло вимикають, ніхто правди не напише... Рашисти ніколи не визнають, що в них щось іде не так як треба», — вважає хлопець. У місцевих, за його словами, настрої різні: ті, що налаштовані проросійськи, радіють, але більшість чекає на ЗСУ.

Окупанти поводяться все нахабніше

З ТОРІШНЬОГО березня жителі Херсонської області перебувають під окупацією. Село у Скадовському районі, в якому живе пані Олена, швидко захопили рашисти. «Нині вони поводяться ще нахабніше: ходять по хатах, зривають замки з дверей, перекидають усе в кімнатах. Лазять у телефонах, перевіряють, у кого є українські SIM-карти, видаляють додатки «ПриватБанку» та «Ощадбанку». Також стали красти в людей автомобілі, генератори, взагалі всю техніку в тих, хто вже виїхав із села», — розповіла жінка. Росіяни перевіряють молодих хлопців, чи служили вони. Люди від страху навіть попалили армійські фотографії своїх синів.

Окупантів не хвилює, що це вони прийшли зі зброєю. У їхніх головах панує якась викривлена логіка. Попри пропаганду про «братерство» вони зживають українців зі світу. Якось односелець Олени сказав російським солдатам, що він громадянин вільної країни і має свободу слова. Нелюди забрали його «на підвал», де катували, допитували, а потім примусили рити окопи. З часом відпустили додому ледь живого.

Води в селі пані Олени не було 10 місяців, бо тривали ремонтні роботи. Росіяни привозять вугілля, сказали, що можна користуватися ним безкоштовно. Ці подачки поділили населення на дві частини. Одній байдуже, «який прапор», вона радіє безплатному вугіллю. Друга вірно чекає на визволення від окупації. «Найбільше боїмося того, що не зможемо побачити своїх рідних найближчим часом. Ми сподіваємося на якнайшвидше звільнення. Бо терпіти вже немає сил», — біль у голосі жінки видає справжню розпуку.

Обстрілюють самі себе

У Рубіжному на Луганщині точилися чи не найважчі бої за час повномасштабної війни. З першого ж дня ворог безперервно обстрілював українські позиції, авіація скидала бомби на цистерни з азотом, від вибуху яких стиралися з лиця землі великі будинки...

Сьогодні Рубіжне під окупацією. Місцеві жителі, з якими вдалося вийти на зв’язок, розповідають, що в місті потроху розбирають завали, відновлюють комунікації. Хоча населений пункт після приходу росіян усе одно має жахливий вигляд. «У Сєверодонецьку відновлення «кипить». Роблять дахи будинків, вікна, балкони, як і в Рубіжному. Начебто безкоштовно, але точно не знаю. А взагалі... Руїни, розбита техніка. Така собі романтика, — повідав співрозмовник. — Неодноразово був свідком того, як росіяни самі б’ють по своїх позиціях. Бачив, як з артилерії гатили кудись на схід. Після чого надходили повідомлення, що нібито їх обстріляли».

За його словами, дуже скрутно з медичною допомогою, бо більшість лікарів виїхала. Чув, як жінки скаржились, що в місті нема педіатра. Заробити ніде. Торік восени давали роботу на кшталт охорони закладів чи прибирання вулиць. За це платили 25 тисяч рублів на місяць. Пенсіонери почали отримувати від окупантів по 10 тисяч рублів. Росіяни видають гуманітарку — тушонку, крупи, борошно, макарони. У магазинах товари є, але небагато і дорого. «Загалом солдати поводяться нейтрально, місцевих не чіпають. Але можуть відібрати якісь речі, які їм сподобаються», — розповів хлопець.

Російські військові, каже він, іноді показово пригощають дітей шоколадками або дарують шеврони. Але це, певен хлопець, усе одно не змінить ставлення до загарбників, які принесли стільки горя в Рубіжне.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Вибори поки що неможливі
Читати
Ненадовго продовжили
Читати
Корупція — внутрішній ворог №1
Читати
Попри збитки тримаються
Читати
Сільське господарство найстійкіше
Читати
На лікування раку
Читати
Героїв треба визволити
Читати
Повернули кровинок
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове