• На зв’язку — Черкащина

Відроджують виробництво

Катерина ЗВОНАРЕНКО.

У СМІЛІ успішно працює швейна фабрика «ВИД», яка місяць тому переїхала до міста із Херсона. За словами директора мережі підприємств цієї марки Ярослава Скрипника, всі їхні фабрики опинились на окупованій території. Протягом року власникам вдалося відновити виробництва на новостворених потужностях. Нині мають три фабрики на Черкащині, у Світловодську на Кіровоградщині та відновили роботу свого підприємства у деокупованій Снігурівці. Смілянська філія добре набирає оберти. Тут створили понад 60 робочих місць, є гарні умови для працівників, гідна платня.

Міськрада й надалі запрошує до Сміли підприємства, які шукають нові місця для продовження своєї роботи. Це вигідно для смілянської громади: збільшуються надходження в бюджет, можливість працевлаштування для місцевих та внутрішньо переміщених осіб. Загалом до регіону з територій, де тривають бойові дії, перемістилась 41 компанія. Місцева влада максимально сприяє, щоб їхні рестарти були успішними.

Цінуйте їхній подвиг

МАТИ полеглого в боях за Маріуполь «азовця» Володимира Ходаківського Наталія подарувала книгу «Очі Маріуполя. Українські супергерої. Азовсталь» Черкаському національному університету імені Богдана Хмельницького. Її син був випускником цієї альма-матер. У виданні зібрані історії, світлини, повідомлення, які передавали захисники з оточеного заводу. Воїни, про яких розповідає книжка, тримали оборону Батьківщини від «другої армії світу» так довго, наскільки це було можливо, не зрадили побратимів, не відступили від присяги. Серед них, окрім Володимира, було ще три випускники Черкаського національного. Студент ННІ української філології та соціальних комунікацій Олександр Коцуконь загинув, двоє (їхніх імен не називають із міркувань безпеки) досі перебувають у полоні.

Передаючи книжку до музею історії університету, Наталія Ходаківська залишила на першій сторінці пам’ятний напис: «Цінуйте їхній подвиг! Шануйте полеглих! Борітеся за тих, хто в полоні! Слава Україні! Героям слава!».

Висока вода — велика біда

РЕГІОН оговтується від сильного водопілля. У селі Хрещатик Мошнівської ОТГ, що за пів сотні кілометрів од Черкас, річка Рось повільно відходить від житлових будинків до звичного русла. За словами місцевої жительки Ольги Крафт, у її дворі вже можна ходити у високих чоботах, а ще кілька тижнів тому порога хати можна було дістатися тільки човном. «Ми приставляли драбину до вікна другого поверху, а човен під нею, щоб, якщо піде велика хвиля, вмить у нього вскочити, — розповідає жінка. — Люди машини свої прив’язували, бо вони плавали, їх зносило течією». На обійсті загинули квіти, ягідні кущі, молоді ялинки, у будинку вода залишила після себе плісняву на стінах та накоїла втрат на десятки тисяч гривень. Як тільки Рось остаточно відійде, треба починати ремонтні роботи і всередині, і ззовні, доведеться, бідкається пані Ольга, купляти чимало нових меблів та побутової техніки.

За словами голови ОТГ Богдана Шкарбути, створено комісію, яка оцінюватиме завдані водопіллям збитки. «Наш бюджет, звісно, не потягне повноцінного їх відшкодування. Тож ми звернулися по допомогу до обласної влади», — прокоментував ситуацію очільник громади.

Добре мати роботящі руки

У СЕЛІ Мар’янівка Шполянської громади теслярі комунального підприємства «Благоустрій» та сільські умільці проклали 120-метровий місток через місцевий ставок. Тож тепер жителям кількох кутків населеного пункту не потрібно долати п’ятикілометрову відстань, аби обійти водойму й потрапити до сільської ради чи крамниць. А туристи, які заїжджають у Мар’янівку, щоб сфотографуватися біля пам’ятного знака «Географічний центр України» та помилуватися тутешніми мальовничими краєвидами, віднині матимуть можливість ще й прогулятися романтичним містком.

Вступники на старті

ЦЬОГО року 8957 черкаських вступників створили персональні кабінети для участі в національному мультипредметному тесті. Про це повідомили в пресслужбі Черкаської ОДА. Обираючи предмет додаткового блоку, майже п’ять тисяч вступників надали перевагу історії України, а понад дві тисячі обрали англійську мову.

Нічого святого

ІЗ МУЗЕЮ старожитностей «Бабусина хатка», що в селі Ліпляве однойменної ОТГ, зникли речі побуту та одяг. Авторка цього культурного проєкту Анна Сухобрус не приховує гіркоти й болю: «Думаю, що це вчинили люди, які розуміються на старих речах і знали, де що лежить. Бо не залишили після себе безладу: взяли найцінніше і пішли. Я максимально хотіла створити місце довіри, ми ні від кого нічого не ховали. Все зберігали в хатинці, у скрині, яку я показувала гостям. Вкрали саме те, що можна дорого продати на аукціонах та через сайти колекціонерів старожитностей». Анна все ж сподівається на повернення експонатів, із яких найдорожчими для неї є ті, які вишивала її бабуся.

Iнвалідність за три тисячі «зелених»

ЗОЛОТОНІСЬКА окружна прокуратура повідомила про підозру лікарці. Слідством встановлено, що 49-річна жителька міста Золотоноша, працюючи директором однієї з приватних клінік, отримала від військовослужбовця три тисячі доларів США за надання державній комісії «встановленого» нею фіктивного діагнозу, який давав право на присвоєння групи інвалідності. Це мало стати підставою для звільнення від служби в ЗСУ та надавало можливість виїзду за кордон. Підозрюваній обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Досудове розслідування триває.