На терезах державних запозичень

Олена КОЩЕНКО.

За рік із лишком повномасштабного вторгнення рф держборг України стрімко зріс: із 43,3% довоєнного показника ВВП до 78,5%. Поза сумнівом, у часи, коли є колосальна потреба в оборонних витратах, а власних надходжень держави не вистачає навіть на соціальну сферу і медицину, то можливість позичати гроші — це порятунок. Проте на терезах державних запозичень є і друга шалька. На ній — наше суспільство вже після перемоги над ворогом, коли настане мир. Чим тоді може стати для нас тягар колосальних виплатних зобов’язань? Який вихід із ситуації проглядається?

_{Кому і скільки винні}

ЗГІДНО з даними Мінфіну, станом на травень державний та гарантований державою борг України дорівнював 119 мільярдів доларів, або 4,6 трильйона гривень. Це астрономічна цифра для й без того гостродефіцитної держскарбниці на 2023 рік, доходи якої очікуються на рівні 1,3 трлн грн, а видатки — 2,6 трлн грн. Сума впритул наближається до показника номінального валового внутрішнього продукту (тобто вартості всіх вироблених у країні товарів і послуг), який поточного року прогнозується в розмірі 6,27 трлн грн. Давайте розбиратись, скільки і кому винна Україна.

Передовсім держава позичає гроші на внутрішньому ринку. Міністерство фінансів випускає цінні папери, як-от облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). Населення та різні фінансові організації купують ОВДП через банки. Вартість однієї — 1000 грошових одиниць тієї валюти, у якій вона номінована (гривня, долар або євро). Нині загальна сума випущених облігацій становить 41,4 млрд доларів. Міністерство фінансів поки що у строк і в повному обсязі погашає випуски ОВДП. Останнє за часом погашення відбулося 1 березня 2023 року — виплатили 27 млрд грн за облігаціями, розміщеними під 11% річних 1 березня 2022-го.

Однак левова сума державних боргів, а точніше, 77,6 млрд доларів, — це зовнішні, позичені по світах. Основними кредиторами України є Міжнародний валютний фонд (13,8 млрд доларів), Європейський Союз (17,5 млрд дол), уряди деяких країн (6,8 млрд дол), іноземні банки (2,7 млрд дол). Також у нас іще є зовнішній комерційний борг. Україна випускала єврооблігації, які розміщувала на світових фондових ринках (сукупно на 26,9 млрд дол). Між іншим, 2024 року минає строк попередньо укладеної угоди про заморожування платежів щодо єврооблігацій України. Якщо на той час війна не закінчиться, борги доведеться реструктуризувати, вже на жорстких умовах інвесторів.

Ясна річ, всі ці запозичення мають свою ціну. Кредитори не позичали нашій державі гроші «просто так», а дали в борг під відсотки. Приміром, Міжнародний валютний фонд кредитує Україну під 6-7% річних.

Так само й наші банки дали у борг державі, купивши облігації внутрішньої державної позики, дохідність яких для них залежно від строку розміщення пересічно становить 11-19% річних. Багато це чи мало? Якщо порівняти з нинішніми банківськими ставками на гривневі депозити, то справа вигідна. Однак проти темпів інфляції — мало.

_{Скільки боргів може накопичити держава?}

ДЕРЖБОРГ України невпинно збільшується. У зв’язку з цим виникає запитання: а скільки загалом боргів може безпечно накопичити держава? Що каже світовий досвід?

На думку економістів, коли говорять про боргове навантаження країни, зазвичай його не поділяють на зовнішнє та внутрішнє. Також звертають увагу не стільки на величину державного боргу, скільки на його співвідношення до валового внутрішнього продукту. За даними дослідження Світового банку, якщо держборг перевищує 77% ВВП, це вже свідчить про великі економічні проблеми країни. У державах Євросоюзу ліміт держборгу до ВВП встановлено на рівні 60%. Саме цей поріг вважається критичним. Хоча… Держборг США роками стабільно перевищує 100% ВВП, але всі розуміють: країна, яка сама друкує найбільш затребувану на сьогодні світову валюту — долари, завжди зможе розплатитися зі своїми кредиторами, достатньо ввімкнути грошовий друкарський верстат.

Цікаво, що в Україні ще наприкінці 2009-го співвідношення держборг/ВВП було чи не найнижчим у Європі — 35%. Потім, в умовах війни на Донбасі, до 2016 року воно досягло 81%, але наприкінці 2021-го знизилося до 49%. На завершення 2022-го це співвідношення становило приблизно 87%, нині, як уже зазначалося на початку матеріалу, — 78,5%. І, нагадаємо, експерти оцінюють, що за підсумками нинішнього року сума держборгу навіть може сягнути 6,4 трлн грн, що перевищить номінальний ВВП України.

То що тоді — дефолт? Якщо провести аналогію зі США, то принаймні за внутрішнім держборгом дефолт Україні напевно не загрожує. Бо переважну його частину номіновано в національній валюті. Насамкінець, уряд так само може запустити друкарський верстат і просто надрукувати необхідну суму грошей. Що, до речі, регулярно й робиться задля підвищення соціальних виплат, чим провокуються хвилі інфляції.

_{Зазираючи в день завтрашній}

ОЧЕВИДНО, що після перемоги у війні з росією життя в Україні вже не буде таким, як раніше. Влада запевняє: після того, як ЗСУ визволять окуповані території, до нас вишикуються в чергу інвестори, і країна почне активно відновлюватися, стане своєрідною Меккою для великих міжнародних проєктів. Така собі суціль щаслива перспектива. Однак усе аж ніяк не так райдужно. Велика війна — велика трагедія, оговтатись від якої буде вкрай важко ще впродовж десятиліть. І після її закінчення на наше суспільство чекають серйозні економічні й соціальні потрясіння.

Звичайно, міжнародні партнери продовжать нас кредитувати. Проте цілком може статися так, що величезна сума зовнішніх запозичень, яка є «рятівним кругом» у воєнне лихоліття, ляже непосильним тягарем нових боргових державних зобов’язань на народ. Адже все те, що дадуть нам донори після війни, доведеться витратити на повернення попередніх боргів. Що, зрештою, загрожує фатальним розбалансуванням державних фінансів, остаточним знекровленням економіки, провокуванням не баченої досі гіперінфляції.

Такий ось день завтрашній вимальовується. На що, питається, житимемо, якщо після закінчення війни країна виявиться банкрутом?

Останнім часом предметом жвавих дискусій у вітчизняному експертному середовищі стала тема списання офіційною міжнародною спільнотою наших державних боргів на підставі факту класичного геополітичного форс-мажору — війни. На думку фахівців, боргове навантаження України має бути знижено принаймні до 50% ВВП, тобто до 70 млрд дол. в еквіваленті.

І це було б справедливо. Адже, по правді, за цей «форс-мажор» повинні платити не тільки українці, а й світова система безпеки, яка не виконала своїх зобов’язань, зокрема за Будапештським меморандумом, про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Ця міжнародна угода була укладена 5 грудня 1994 року між Україною, росією, Великою Британією та США через набуття першою без’ядерного статусу. У що для нас вилилися «гарантії», ми всі добре знаємо.

Практика списання боргів країнам-позичальникам діє давно. Так, у різні часи гроші пробачили Греції (2012 р. було списано —107 млрд, що становило 50% загальних запозичень); Аргентині (2005-2010 рр. — $65 млрд, 75%); Польщі (1991 р. — $25 млрд, 75%); Іраку (2004-2008 рр. — $26 млрд, 80%); Нігерії (2005 р. — $18 млрд, 60%); Ліберії (2010 р. — $5 млрд, 97%); Кот-д’Івуару (2012 р. — $4,4 млрд, 70%)... Україні ж ніхто з міжнародних кредиторів ніколи не пробачав боргів. Нині маємо унікальну ситуацію, щоб виступити ініціатором ухвалення на міжнародному рівні нового «київського протоколу» стосовно списання боргів країнам, які постраждали від війни. Якщо, звісно, ми не хочемо, щоб наші онуки і правнуки їх успадкували.

«Вікно таких можливостей для України зараз є, але воно закриється у 2024 році, оскільки на той час МВФ прогнозує початок економічного відновлення нашої країни. А замок на це «вікно» остаточно повісять 2025-го, коли, за оцінками Фонду, темп приросту ВВП в Україні перевищить 5%. Чому саме так? Для цього є просте пояснення: ще не було жодного випадку списання боргів країні, ВВП якої зростає на рівні понад 5%. Тож списувати борги потрібно на фазі гострої кризи, а не тоді, коли починається відновлення. Тоді вже різні переговорні позиції», — таку думку висловив фінансовий експерт Олексій Кущ.

_{А лічильник крутиться...}

МІНФІН тим часом назвав суму виплат за державним боргом України поточного року: 658,4 млрд грн, або $18 млрд за нинішнім курсом. При цьому із загальної суми, призначеної на виплати за зовнішнім боргом, 28,2 млрд грн припадає на обслуговування і 94,2 млрд грн — на погашення. За чинними на сьогодні угодами країна має перерахувати кредиторам 2024 року 649,9 млрд грн, або $17,8 млрд. У 2025 році, за прогнозом, — 508,2 млрд грн…

Така тепер «ціна питання» виживання нації. Та попри невтішні цифри дуже хочеться вірити, що нам вдасться ввійти у світову історію не лише як волелюбна мужня нація, а і як країна, котрій вдалося здійснити потужне економічне відновлення після кровопролитної і виснажливої війни.