• Борітеся — поборете!

Гуртом добиваються справедливості

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Події, які відбуваються нині у відомій на Дніпропетровщині Кулебівці — давньому гордому козацькому селі, беруть початок із кінця минулого століття, коли населений пункт мікрорайоном доточили до міста Новомосковськ. Так от, трохи більш ніж тридцять років тому тут почали споруджувати нове приміщення 13-ї школи (нині гімназія), бо наявне, віком понад сто років, стало затісне. Однак входин не відсвяткували й досі, що спонукало місцевих жителів урешті домагатися завершення робіт.

ШКОЛА мала бути просто чудова: простора, на три поверхи, аби задовольнити всі потреби, зокрема й для позакласної роботи. Останнє стало головним аргументом для людей, котрі з боєм добивалися будівництва. Річ у тім, що Кулебівку хоч і прив’язали до Новомосковська, із селян містян зробили, а про інтереси і потреби їхніх дітей забули. Спортивні секції, творчі студії, різні гуртки — в центрі Новомосковська, а в Кулебівці — як на безлюдному острові. «Тож закономірно напросилася потреба звести тут школу, яка набула б масштабів цілої країни знань і захоплень для місцевих школярів», — стверджує Юрій Костриця, у ті часи головний архітектор Новомосковська і член міськвиконкому.

Проте актив тодішньої міськради повним складом був проти «викидати гроші на село». Тож і Юрій Іванович, і директор школи Валерій Охотніков разом із педколективом, батьківським комітетом та численною небайдужою громадськістю мікрорайону горою відстоювали будівництво. Старання виявилися немарними: навесні 1991 року заклали фундамент майбутньої школи.

От лише ніхто не міг подумати, що незабаром усе обернеться зовсім не так, як гадалося. В  Новомосковську швидко «прозріли»: а навіщо на виселку споруджувати нове приміщення, та ще й таке, якому рівного не знайдеться в центрі? І новобудову заморозили. Ще й настільки квапились, що не законсервували належним чином. Отак німим докором три десятки років і стриміла «коробка», світила ребрами і блимала вибитими очима. Що пусткою була, пів біди. Але ж правила «центральним» смітником для всього міста.

Аж торік у листопаді з’явилися тут «світлі» голови, які немов схаменулися: скільки недобудована школа ще мозолитиме очі? Скликається сесія міськради і дружно вирішує… демонтувати її, а на тому місці облаштувати зону відпочинку за кошти від продажу отриманих будматеріалів. Чим це рішення приголомшило людей, так тим, що міським депутатам достеменно відомо: тридцять років «коробка» бовваніє посеред Кулебівки, і всі ці десятиліття її мешканці домагалися завершення будівництва. Свого часу навіть була ухвалена урядова постанова, за якою до переліку об’єктів, що фінансуються за рахунок субвенції з держбюджету, потрапила і школа №13. Через рік чи два чомусь знадобився офіційний дозвіл на продовження будівництва, причому ще й із «проєктуванням плавального басейну». Він був одержаний. Однак минув час, і про будову знову надовго забули.

Заклики наполегливих жителів мікрорайону почув земляк і воднораз народний депутат Анатолій Волковський, який зголосився допомогти, в тому числі й за власні кошти. Завіз цемент, столярні вироби та покрівельний матеріал, ще дещо вагонними нормами. Більше того, згодом найняв у Києві бригаду, яка за новітньою на ті часи технологією змонтувала мембранну покрівлю. Вона досі, між іншим, як нова. Заметушився й тогочасний мер Віктор Літвіщенко: треба ж і собі долучитися. Проте куди згодом пропало все, що завіз Волковський, очільник міста так і не зміг до пуття пояснити. Не вдалося знайти й «кінців» субвенції з держбюджету, яка буцімто до скарбниці Новомосковська не дійшла. У 2018 році обіцяв допомогти зі школою нардеп Вадим Нестеренко. Під його слово готували звіт із технічного обстеження, у висновку якого йшлося, що завершити будівництво цілком реально, лиш потрібно розробити проєкт з уточненням обсягів попередніх робіт і привести конструкції до належного стану. І такий документ разом із кошторисом підготував інститут «Будремпроєкт». Та обіцянка Нестеренка виявилася цяцянкою.

ПОВЕРНЕМОСЯ до демонтажу. Депутати міськради затвердили експертний висновок технічного стану «коробки», котрий, як виявиться пізніше, на спецзамовлення готував спеціаліст Юрій Логуш. Він і благословив знесення будівлі, визнавши її аварійною. Що неймовірно обурило і, як результат, мобілізувало кулебівців. Вони негайно створили громадську організацію «Статус: маю право», щоб чинити опір несправедливому рішенню міських депутатів.

В Україні існує Асоціація експертів будівельної галузі, єдина структура, котра відповідає за кваліфікацію і діяльність спеціалістів цього профілю. Актив руху «Статус: маю право» звернувся до дніпропетровського її осередку з проханням провести перевірку висновків Логуша. І дістав результат: експертиза за всіма пунктами «недійсна і неправомірна». Більше того, і Київ затребував пояснень від Юрія Логуша, на підставі яких фактів він дав добро на знесення будови, і жодного його аргументу не прийняв.

Обласний осередок асоціації зажадав позбавити Логуша кваліфікації експерта, місцева прокуратура за фактом фальсифікації ним висновку порушила кримінальне провадження, а поліція вже розпочала слідство. Але ж тут виникає запитання: чому або як «прокололися» депутати міськради, коли затверджували експертний висновок Логуша і особливо коли голосували за знесення довгобуду? Може, ненароком поквапилися? Та подальший перебіг засвідчив, що нічого подібного. Адже на вимогу письмової петиції трьохсот жителів Кулебівки знову скликали позачергову сесію міськради. На ній надали слово і архітектору Юрію Костриці. Він доповів про нові обставини, зокрема про те, що спеціалісти обласного рівня провели незалежне інженерно-технічне обстеження, висновок якого — добудувати школу можна і треба. Це підтвердив і директор вищезазначеного інституту «Будкомплекс» Юрій Вакуленко. Кулебівський актив попросив депутатів скасувати рішення про демонтаж. Гадаєте, дослухалися? Де там! Зате не приховували роздратування, що посміли йти проти них...

Це ще дужче збурило протест­ний рух, який сьогодні активно підтримують понад три тисячі чоловік. Але депутати, і не тільки вони, а й міські посадовці, відверто зневажають волю виборців. Міркуйте самі: в колективному зверненні чорним по білому читаємо, що людям невтямки, «чому пан Рєзнік, який не є експертом, а просто мер, відмовився приймати висновки спеців будівельної справи, котрі засвідчили задовільний стан зведених конструкцій?» Міський голова спершу відмовчувався, потім прибув на зустріч із мешканцями мікрорайону, на якій намагався переконати — потреби в новій школі, мовляв, нема.

СЛІД додати ще й таке. Сьогодні всі жителі Новомосковська об’єднані в одну міську громаду. Однак окремо взяте колись самостійне й велике селище Кулебівка за площею займає 40 відсотків території міста, і в ньому мешкає третина його жителів. Чиї інтереси і раніше не були в належній пошані, а тепер і поготів на задвірках. Наприклад, за узаконеним проєктом на масиві спорудили двоповерхову амбулаторію. В ній планувалося надавати місцевому населенню повний спектр медичних послуг. Проте керівництву міста раптом видалося того забагато. Недовго думаючи, другий поверх узяли й розібрали… Щоб «дармові» будівельні матеріали продати.

Тут і пригадайте, що демонтувати школу №13 міські депутати вирішили задля облаштування на її місці зони відпочинку за рахунок залишкової вартості все тих же будматеріалів. Ви повірите, що в Кулебівці справді з’явиться диво-парк? Люди так не думають. Найбільш вірогідний сценарій: «продадуть залізобетонні блоки, колони і перекриття, а гроші поділять». Адже за теперішніми цінами їх набереться приблизно на 59 мільйонів гривень.

Отож громадський рух кулебівців вийшов за межі питання спорудження нової школи. Люди в колективних зверненнях, у запитах і скаргах заявляють і про «інші суміжні неправедні дії міської влади». Це вже місцева традиція — щось заходжуватися будувати, а потім зносити і розпродувати. Так сталося з цілим майбутнім мікрорайоном Самарський. Читаємо в колективному зверненні на ім’я Сергія Рєзніка: «Ділянка під мікрорайон… знищена, розграбована. Це котельня, інженерно-технічні мережі і комунікації та трубопроводи, навіть вивозили намитий там пісок».

Юристи організації «Статус: маю право» в один голос твердять, що з правової точки зору намір демонтувати будівлю школи №13 треба кваліфікувати як затіяне групою міських посадовців на чолі з мером правопорушення з використанням сфабрикованої технічної експертизи про начебто незадовільний стан уже зведеної споруди. На їхню думку, це зловживання службовим становищем, змова задля присвоєння будівельних матеріалів на велику суму.

Кулебівці, нащадки сміливих козаків, конче налаштовані домагатися правди. Бо інакше не бачать можливості теперішній гімназії №13 справити нарешті новосілля в новому і просторому приміщенні. Хай і значно пізніше, ніж сподівалися, однак це краще, ніж ніколи.