Будівництво, якого немає

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Фото автора.

Поблизу села Шестовиця Киїнської громади на 18 гектарах приватизованої землі сільгосппризначення повним ходом іде масштабна підготовка: робітники зрізують верхні шари ґрунту, загортають урвища, перегородили дорогу загального користування, пробили свердловину й навіть поставили мінізавод із виробництва бетонних сумішей... Місцевим жителям, яких досі не покликали на громадські слухання, ніхто навіть не повідомив, що збираються будувати.

_{«Староста наш уже втьок»}

ШЕСТОВИЦЬКИЙ археологічний комплекс вважаться унікальним: він має неабияку цінність не лише для нашої держави, а й для Європи, адже визнаний істориками України і Норвегії «одним із найбільших поселень вікінгів». Тож землі, прилеглі до сучасного села Шестовиця, є, по суті, багатющою спадщиною з давніми посадами, курганами, городищами різних часів та епох. Воно й не дивно: поблизу річок, зокрема Десни, споконвіку селились люди. Тутешні місця дотепер залишаються мальовничими, тільки похмура дійсність дещо згущує фарби.

Була надія на децентралізацію, але вона не реалізувалася. Відтоді як Шестовицю приєднали до Киїнської громади, тут не змінилось анічогісінько — хіба що село встигло побувати в окупації та настраждатись від імперської «солянки» з вузькооких бурятів, косооких росіян і вайлуватих бульбашів. Дороги розбиті, й ремонту, вочевидь, чекати годі. Люди скаржаться і на це, але насамперед на владу, яка все вирішує потай.

Цієї весни, крім насущних проблем і війни, додалися чутки, що поруч людських хат побудують завод із переробки пластику. Де шукати правди, селяни не знають, тож звернулись до редакції. Коли ми приїхали, в центрі населеного пункту зібралося кількадесят мешканців Шестовиці. «Староста наш уже втьок, — вигукує з натовпу мелодійною сіверською говіркою чоловік. — А шо вун зробить? Ми його питали, шо там буде, так вун толком нечого не сказав. Пластік чи не зовсім пластік»…

_{Дозволів ніхто не бачив}

Людмила Круглова (на фото) переживає, що підприємство будують майже впритул до її подвір’я. «Від мого дому до паркана цього об’єкта — 150-180 метрів, а є люди, до яких іще ближче, — вихлюпує тривожне почуття жінка. — Ми хочемо тут жити, дихати чистим повітрям, вирощувати чисту городину, а цьому пану мільйонеру на нас плювати. Він сюди приїжджав, проте постійно обманює людей. Спершу говорив про завод залізобетонних виробів, потім — що буде промислова переробка невідомо чого. Дурить, насідає, крутить…»

За словами людей, мова про чернігівського підприємця Сергія Маслєннікова. Саме його вони називають «паном мільйонером». Маслєнніков, серед іншого, є власником групи компаній «Магр-Авто» і займається машинобудуванням. Чоловік справді небідний.

— Він до нас один раз приїхав у клуб, де були збори. Із того, що сказав, ми так нічого й не зрозуміли, — продовжує Людмила Круглова. — Просили показати дозволи на роботи, проте так їх і не побачили. Потім надіслав у сільраду технічну документацію, де написано «промислова переробка та інше». Вже будують на повну! Дорогу, якою люди вільно користувалися, перекрили й нікого не пускають.

Селян непокоїть і те, куди будуть діватися стічні води, адже ділянка, на якій заплановане будівництво, — на узвишші. «У нас поруч луг, річка, водонапірна башта за 150 метрів, озеро внизу. Першим ділом, як вони туди заїхали, то пробурили свердловину, — розказує житель села Михайло Попович. — Аби почати щось будувати, треба щоб були дозвільні документи. Нам їх досі не показали — ні голова громади, ні підприємець. Кажуть одне, друге, третє, але насправді нічого не відомо. Ми віримо паперам: нехай покажуть, тоді розповідають. А так написано: «Промислова переробка», — і все. Що це таке? Що конкретно там робитимуть?»

«Ми тут були в окупації, нас морили голодом, стріляли, а тепер цей пан нас хоче задушити по-своєму», — не стримує емоцій Людмила Круглова.

Що на території?

ЯК ПОВІДАВ місцевий активіст Володимир Бешун, землю під промислове виробництво викупила Людмила Маслєннікова — дружина чернігівського бізнесмена. Однак є велике «але».

— Землі ті мають цільове призначення — «сільськогосподарське», — пояснює пан Володимир. — І ось що виходить: сесії ще не було, статусу вгідь не змінили, а роботи вже тривають. Ми його (Сергія Маслєннікова. — Авт.) питали, чи свердловину пробили, а він віднікується, хоча нам відомо, що вона там є.

Аби побачити все на власні очі, заходимо з селянами на територію. Перешкод ніхто не чинить. Володимир Бешун вказує на перегороджений земляним валом шлях: «Це — дорога загального користування, яка йде від ферми і якою люди діставалися траси. На картах вона позначена, але її перегородили. Людям забороняють тут їздити, а Маслєнніков каже, що й дорогу він теж купив».

На величезній ділянці кипить робота. Екскаватори зішкрібають верхні шари родючого ґрунту для вирівнювання площі, цією ж землею закидають урвища, вибалки та ями. Один із природних ярів, до якого з навколишніх полів стікала вода, а потім линула в невелике озеро, вже заповнений. Цей факт обурює місцевих жителів. «Без яру вся вода буде на полях у фермерів, а озеро висохне», — не сумнівається пан Володимир.

Разом із землею техніка викорчовує дерева та чагарники на ділянці. Підходимо до «серця» об’єкта — мінізаводу з виробництва бетону. Дійсно промислові масштаби: тут тобі і свій трансформатор, і свердловина, якої «немає». Трохи згодом у супроводі охорони з’являється власник об’єкта — Сергій Маслєнніков.

_{«Тут буде автозавод...»}

СПОЧАТКУ він говорить дещо грубо, з претензіями, мовляв, чужі зайшли на приватну територію, однак усе ж просимо пояснити, що тут буде і чи є дозволи на проведення робіт.

— Земля приватизована, я купив її два роки тому. Будівництва ніякого не відбувається, — стверджує пан Сергій.

— Як це не відбувається, а свердловина? — обурюються люди.

— Так, вона тут була, — виправдовується інвестор.

— Як це «була»? Ми знаємо, що її зробили ви, у нас є свідки.

— Добре. Ведіть їх. Я не заперечую.

За кількадесят хвилин суперечка все ж ввійшла у конструктивне русло. Відтак пан Маслєнніков змалював свої плани. «Мої інтереси — побудувати тут підприємство — автозбірний завод, — каже він. — У мене є 18 гектарів, я маю повне право обгородити землю, яку купив. І знаєте, чому знімається верхній шар ґрунту? Бо селяни тут тракторами накопали капонірів, коли брали пісок».

Підприємець іще раз наголосив, що про переробку пластику мови нема. «В цьому місці будуватиметься автозбірний завод. Я не можу говорити про щось серйозніше, бо тут усього 150 кіловат і наразі перспектив мені ніхто не обіцяє ні за гроші, ні без грошей. Буде збірне підприємство одного з європейських брендів. У міру проводитиметься локалізація — щось із продукції вироблятиметься в Чернігові, щось, можливо, тут».

_{Просять навести лад}

ДЛЯ будівництва заводу Сергій Маслєнніков планує з 18 гектарів сільгоспугідь, які є у його власності, перевести в землі промисловості третину. Місцевим жителям обіцяє вигідну співпрацю. «Коли буде змінене цільове призначення, матимемо всі ліцензії, то зареєструємо підприємство у вашій ОТГ. Я готовий засвідчити це нотаріально, зі штрафними санкціями. Пишіть вимоги, які ви від мене хочете, і стягнення в разі, якщо їх не виконаю. Завіряємо офіційно. Годиться? Тільки під село я «лягати» не буду», — наполягає він.

Виходячи зі сказаного, цільове призначення шестовицьких земель не змінене, ліцензії катма. Виникає питання і стосовно збереження історичної спадщини. Ми зв’язались із керівником департаменту культури і туризму ОДА Людмилою Замай — саме її орган відповідальний за цю сферу. За словами чиновниці, в Шестовиці справді багато археологічних зон, у тому числі курганів. Щодо планів будівництва, то до очолюваного нею відомства ніхто не звертався, хоча коли йдеться про таку територію, то будь-яким роботам мають передувати відповідні наукові дослідження та погодження.

Безсумнівно, люди, які в тяжкий для країни час залишаються працювати, будувати, створювати робочі місця, заслуговують на повагу. Можливо, саме такий і Сергій Маслєнніков. Те, що для нього це будівництво є архіважливим, свідчить, зокрема, факт запрошення однієї з відомих соціологічних компаній у село для проведення опитування жителів. Але, кажуть, більшість відповідей негативні. Зрештою, попереду громадські слухання, на яких підприємець спробує дістати схвалення від мешканців Шестовиці. Селяни ж своєю чергою публічно звертаються до голови Чернігівської ОВА В’ячеслава Чауса, аби той розібравсь із законністю проведення робіт, яких, за словами Сергія Маслєннікова, нема.