• Антидержава

«Чия ти, Укрпошто,

_{на чий млин воду ллєш?»}

Редколегія газети «Сільські вісті».

Риторичне запитання, винесене у заголовок публікації (див. «Сільські вісті» за 27 червня 2023 р.), викликало бурю емоцій наших читачів.

ВЛАСНЕ, саме читачі порушили архіважливу для них самих і для всієї України проблему, найбільш гостру і животрепетну не для стольного Києва, не для обласних чи районних центрів навіть, а для українського села — колиски нації.

Чому ж така неповага, ба більше — презирство до цієї предковічної колиски з боку влади — попередньої, а особливо нинішньої?..

У названій вище сільськовістянській публікації редакція, виконуючи волю своїх читачів, поставила лише три запитання до Президента України ЗЕЛЕНСЬКОГО В.О., Прем’єр-міністра ШМИГАЛЯ Д. А., Голови Верховної Ради СТЕФАНЧУКА Р. О. Ось ці запитання:

1. Кому все-таки конкретно належить в Україні національний оператор поштового зв’язку — АТ «Укрпошта» і на розбудову якої держави працює?

2. Чи вважає нинішня влада анахронізмом для населення друковані видання?

3. Яким чином протистояти Україні інформаційній війні, нав’язаній іншою країною, де поштовий зв’язок — один з елементів цієї війни?

До цих запитань редакція додала приписку: «Залишаємо за собою право неувагу до наших запитів вважати недієздатністю чинної влади вирішити загальнонародну проблему».

Цілковитою неувагою (читайте: недієздатністю) вкотре відзначилися:

— Акціонерне товариство «Укрпошта» (АТ «Укрпошта») — підприємство поштового зв’язку, єдиним засновником і акціонером якого є держава в особі Міністерства інфраструктури України (генеральний директор Укрпошти з 2016 р. — І. Ю. Смілянський);

— Президент України ЗЕЛЕНСЬКИЙ В. О.;

— Прем’єр-міністр ШМИГАЛЬ Д. А.;

— Голова Верховної Ради СТЕФАНЧУК Р. О.

Хто вони, ці поважні люди, хто? Відповідальні державні мужі, котрим народ України довірив свою долю, чи тимчасові престоло- і столоначальники, що чинять за принципом «після нас — хоч потоп»? Не хотілося б у це вірити. Але, відомо, і довір’я — річ крихка, надто в наш час.

Проблемою поштової галузі, порушеною на сторінках «Сільських вістей», перейнялася (краще пізно, ніж ніколи) і поважна інституція — Національна спілка журналістів України.

На розширеному засіданні правління НСЖУ, що відбулося 6 липня, було ухвалено звернення до Президента України, уряду та керівництва Укрпошти.

У документі, вміщеному на сайті НСЖУ, зокрема, зазначено:

«…Причиною нашого звернення є критична ситуація, що склалася через відсутність ефективної співпраці між редакціями українських газет та АТ «Укрпошта» по всій території України. Газети, які мають як свою столітню історію, так і створені вже в часи незалежної України, опинилися на межі банкрутства та закриття. І це в той час, коли інформаційний фронт є не менш важливий, ніж військовий.

[…] При цьому вартість доставки газети, що сплачується Укрпошті, може коливатися на рівні 30% від всього бюджету, який має редакція. Це вбиває друковані медіа, які читають мільйони людей по всій Україні.

Постійне скорочення працівників Укрпошти вкрай негативно впливає на вчасну доставку газети до передплатників. І це стосується не лише віддалених сіл, а й нерідко навіть обласних центрів, де, здавалося б, пошта має працювати «на відмінно». На жаль, через непорозуміння з Укрпоштою, ще й в умовах війни, багато газет змушені створювати свої власні служби з доставки газет, що можуть собі дозволити одиниці. Або ж головні редактори та інші працівники редакцій самі працюють як листоноші, щоб хоч у таких нестерпних умовах розповсюджувати свою газету. Особливо це стосується прифронтових та деокупованих територій, де нерідко немає жодного зв’язку, покриття вітчизняним телебаченням, а газета для українців — єдине джерело інформації.

На заклики до обласних керівників Укрпошти нормалізувати відносини та знайти ефективний механізм газетярам вказують на центральний офіс у Києві, який «проводить реформу» і «ухвалює» всі рішення. А там дедалі частіше йдуть на закриття стаціонарних поштових відділень навіть у прифронтових деокупованих населених пунктах, залишають без роботи працівників пошти з десятиліттями досвіду роботи.

Ми категорично не погоджуємося зі знищенням українських газет. Ми тримаємо і прагнемо продовжувати тримати інформаційний фронт. Але нам потрібна допомога — це вже крик душі».

Душа кричить, а що ж влада?..

Автори звернення до влади пропонують «невідкладно створити робочу групу з представників Офісу президента, уряду, Міністерства культури та інформаційної політики, Національної спілки журналістів України та видавців газет для пошуку спільного рішення щодо подальшої роботи Укрпошти, щоб зберегти українську періодику в цей доленосний воєнний час і закласти фундамент для її розвитку».

Загальнодержавна проблема «оптимізації» поштової галузі України, порушена на сторінках «Сільських вістей», вихлюпнулась і на простори Інтернету.

Ось тільки деякі з відгуків (підкр. наші. — Ред.).

Наталя ДОЛГИХ: «Я підозрюю, що державі вигідно, щоб ми нічого не знали про те, що діється у світі, районі, області. Хтось там зверху свідомо добиває регіональні газети, залишає сільського мешканця без зручних і потрібних послуг — своєчасної оплати комунальних платежів, отримання пенсій, інформаційного ресурсу».

НОВИНАР (журналіст): «Укрпошта — це ж не лише чисто комерційний проєкт. Вона з самого початку свого створення виконувала ще й неабияку соціальну і комунікативну функції. Де це все поділося з приходом пана Смілянського і його рехформою???»

Валерій ДРЕШПАК, професор кафедри журналістики університету митної справи та фінансів, м. Дніпро: «Ефективність роботи державного підприємства, яким є Укрпошта, має вимірюватися не суто критеріями економічної ефективності, а й соціальної! А у воєнний час — ще й ступенем досягнення належного рівня інформаційної безпеки.

У зверненні акцентовано саме на проблемі доставки преси в умовах воєнного стану. А ви пропонуєте перевести діалог на рівень економіки. Руйнування, по суті, державної кур’єрської мережі у воєнний час — ось про що мова. За які кошти утримуватимете листонош? Шукайте донорів, випустіть ще 100 видів патріотичних марок і не руйнуйте цієї мережі. «На газетах — самі збитки». Можливо. Але ці збитки рахуватимете після нашої Перемоги.

Промо (просування, реклама. — Ред.) передплати та інші маркетингові «фішки» — то для мирного часу. А зараз ідеться про партнерство задля перемоги на інформаційному фронті, а не про бізнес».

ПЕРЕДПЛАТНИК (Чернігів, телефоном): «Мені 80 років. І такого нищення села, як оце зараз, не пам’ятаю: стаціонарні телефони ліквідували, радіо теж, телевізію закодували. Тепер взялися за пошту. Поштарку, яка носила нам газети, носила пенсії, скоротив якийсь, що з Америки приїхав. Я сороковий рік передплачую «Сільські вісті». А тепер думаю: виписувати газету чи ні? Чи, може, тепер і поштарів нам самим треба виписувати?..»

Всеукраїнська проблема, порушена «Сільськими вістями» і підтримана НСЖУ та небайдужими співвітчизниками, залишається відкритою і нерозв’язаною. Чому?

Вочевидь, тому, що цю животрепетну проблему, яка болить і пече «маленьким українцям», велика влада зі своїх верховних «сідал» перестала помічати?..

Агов, отямтеся, панове!