• Постаті

«Традиція в’яже сім’ю, державу...»

Підготувала Лариса ПИЛИПЕНКО.

Найвишуканішим подарунком жінці, сімейній господині у всі часи були і залишаються книжкові бестселери з кулінарії авторства Дарії Цвєк. Тисячі жінок, для яких вершиною кулінарного мистецтва був пісний борщ та вареники з картоплею, — важкі ж роки переживали, зачаровано видивлялися той прекрасний світ, що відкривався за дивовижними і водночас простими і зрозумілими рецептами. Так бесідує з дітьми мама, вчителька, зі старшими — мудра сестра, подруга.

ДАРІЯ Цвєк (так м’яко звучить її прізвище у тих краях, звідки родом) називала себе просто — Дарка. Третину життя вчителювала, любила свою родину, обожнювала створювати для неї затишок, частувати, опікати. Казала: «Пам’ятайте одно: що традиція в’яже сім’ю, державу… Бо є народи, що не мають традиції і позичають собі у других…».

У дівоцтві Дарія — Маркевич, донька галицьких інтелігентів. Вона народилася 10 жовтня 1909 року в містечку Гримайлів Королівства Галичини та Володимирії Австрійської імперії — нині це Чортківський район на Тернопіллі. Батько дівчинки, високий чиновник міністерства фінансів у Варшаві, відкривав для доні світ, беручи її з собою у відрядження, на великосвітські зустрічі, де траплялась нагода засвоювати правила етикету, гарні манери.

Саме тато був для дорослої Дарії прототипом чоловіка, з яким добре і надійно йти поруч життям. Таким став Лев Цвєк, учитель німецької мови гімназії «Рідної школи», з яким юнка познайомилася на балу у Львівській політехніці і закохалася. За кілька років Дарія і Лев влаштували весілля у Варшаві. Згодом народили двійко діточок — Зоряну та Христину. Подружжя знало кілька мов, але всі в родині спілкувались тільки українською.

Спочатку жили на Тернопіллі, потім оселилися у Станиславі (нині — Івано-Франківськ). За освітою Дарія була біологом, віддала 35 років педагогічній праці, багато дописувала в газети. А ще встигала грати в театрі, вміла музикувати на флейті, була членкинею Союзу українок, одне слово, завжди намагалася бути в центрі культурного життя свого краю.

Пані Дарка виростила біля дому красивий сад, у якому росла єдина у Франківську сакура. Подивитися на неї, а ще випити кави у гостинних Цвєків збиралося багато знайомих. У садибі влаштовували частування, до яких пані Дарія завжди подавала щось особливе, нове. А під час Другої світової війни вона працювала на кухні у шпиталі. Саме там зі звичайних дешевих продуктів почала вигадувати смачні та вишукані страви.

Радянська влада змінила життя містян, родину пані Дарії біда не оминула: якийсь партійний діяч вподобав житло Цвєків, за добу вони мали звільнити помешкання. Перебрались у маленьку квартирку, мали проблеми з роботою. Цвєки, які все життя добре заробляли своєю працею, опинилися на межі виживання. Виручив випадок — Дарію покликали допомогти на кухні — приготувати обід для місцевої партверхівки. Страви галичанки настільки сподобалися, що її покликали ще раз, іще. Тоді вона дістала свій порадник, де нотувала поради й рецепти «від мами, бабусі, тети», й із професійної учительки перетворилася на професійну кулінарку.

Пані Дарія напрацьовувала і щедро дарувала людям неоціненний інтелектуально-кулінарний досвід. У своїх програмах на франківському радіо вона вчила не тільки готувати, а й радила, як створювати затишок, доглядати за оселею, сервірувати стіл — такі собі уроки жіночності. При цьому завжди доповнювала свої ефіри галицькими традиціями, цікавинками про святкування Різдва й Великодня. Слід зазначити, що загальний наклад книг Дарії Цвєк у 2000 році становив близько п’яти мільйонів примірників.

Серед переписів пані Дарки кожен знайде щось для себе, є прості рецепти, є складні, а є й зовсім несподівані, як-от: яблучна зупа, пальчики з твердого сиру, желе чайне, яблука під піною, суп томатний з манними кубиками, відбивні з корейки, огірки тушковані, відбивні з чорносливом, варення з огірків. Із солодощів: сирники, медівники, пампушки, струделі, завиванці, бублики, пиріжки, тістечка, коржики, вафлі, рогалі, пальчики, пінники, горішки. Зібрано близько 30 видів солодких бабок з різними начинками… Кулінарний талант Дарії Цвєк нагадує повноводну ріку. В одній зі своїх книг вона подає аж 38 способів приготування яєць!

Цікаво, що збирати записи, формувати і видавати книжки Дарію налаштувала відома письменниця, авторка роману «Сестри Річинські» Ірина Вільде, яка товаришувала з Дарією з гімназії. Ірина захоплювалася кулінарним талантом подруги й одного разу привела до директора видавництва «Каменяр». Там вони переконали Дарію видати збірку рецептів.

У «Видавництві старого Лева» вийшла перша книга «Солодке печиво» в 1961 році й одразу розлетілася. Книгу доповнювали та перевидавали дев’ять разів! Авторка уклала збірки рецептів «До святкового столу», «У будні та свята», «Для гостей і сім’ї», «Нашим найменшим», «На добрий вечір» і «Дітям і батькам». Книги Дарії Цвєк перекладали та видавали в багатьох країнах. Найбільш повне видання побачило світ у 2013 році, його зібрало й опублікувало «Видавництво старого Лева» під назвою «Домашнє печиво». Загалом у Дарії Цвєк вийшло сім книг, кожна стала бестселером.

Пані Дарія прожила довге красиве життя, відійшла 95-річною у 2004 році, у колі родини, серед онуків, правнуків. До останнього дня вона працювала, дописувала «Енциклопедію галицької думки», однак, на жаль, не встигла її завершити.

Пані Дарка пишалася українською кухнею і казала, що родинні традиції потрібно берегти та передавати з покоління в покоління. А готуючи страву за рецептом своєї мами чи бабусі, потрібно із вдячністю згадати про це вголос: «Цей пиріг пекла моя бабуся чи мама». Порада, яку давала всім господиням Дарія Цвек: «Як вам часом щось підгорить, то не переживайте. Бо то значить, що то за вами хтось «горить».

Щирий добрий гумор, яскраві настанови, розмай смачних рецептів від пані Дарки — усе з нами. На добро.

На фото: Дарія Цвєк у 30-х роках минулого століття і на початку нового тисячоліття.