Добрий господар

Галаслива і приязна бройлерна цесарка

ДЕДАЛІ частіше господарі заводять на обійсті бройлерних цесарок.

Від африканських предків цим птахам дісталась міцна імунна система, тож хворіють вони дуже рідко. Цесарки боязкі та обережні, але водночас галасливі й доброзичливі до людини та інших тварин. Здатні швидко адаптуватися до нових умов проживання, стійко переносять як жаркий, так і холодний клімат.

Найвідоміша — сіро-крапчаста цесарка, названа так за забарвленням, друга її назва — французька. У результаті селекційної роботи з’явилися великі птахи: дорослі особини можуть досягати ваги 3 кг.

Цесарки мають непогану яєчну продуктивність: до 150 штук за рік, при цьому кожне яйце важить від 50 г.

Сіро-крапчасті французькі бройлерні цесарки здатні літати і долати перешкоди, тому для запобігання полишення місць вигулу їм підрізають крила.

М’ясо французької птиці за смаковими якостями подібне до лісової дичини і містить велику кількість гемоглобіну. Через відсутність жирового прошарку колір тушки має синюватий відтінок, однак у процесі варіння змінюється на світлий, наче в курячого м’яса.

Бройлерне розведення цесарок в умовах приватного господарства буде успішним за дотримання низки особливостей. Так, найбільш інтенсивно птиця росте при наявності зручних підстилок.

Ці вільнолюбні птахи потребують досить великого простору, норма утримання молодняку — не більше 10 особин на квадратний метр, дорослих особин — не більше двох. Люблять вигули, у закритому приміщенні їхня продуктивність різко падає.

Цесарки відчувають себе затишно, проживаючи в одному курнику з курми, але він, сказано, має бути досить просторим.

Стінки вольєра для закритих вигулів (якщо не підрізати крила) мають бути заввишки близько двох метрів, щоб птахи не змогли їх перелетіти.

Дуже доцільно облаштувати вигул такого типу: по периметру висадити чагарники і зробити невеликий навіс.

Рухова активність цесарок зумовлює інтенсивний набір ними ваги.

Цесарки швидко звикають до решти птаства. Вони тримаються групками, також швидко впізнають голос господаря і чують його здалеку. Єдиний мінус цієї птиці — крикливість. Разом із курми цесарки полюбляють порпатися в землі, шукаючи черв’яків або жуків.

Стосовно кормового раціону, то їм цілком підходить курячий. Що не дивно: фізіологічно ці домашні птахи подібні. У раціоні має бути зерно, комбікорм, бобові з додаванням рибного борошна. Включення мінеральних комплексів і поживної підгодівлі залежить від регіону їх розведення та утримання, а також від породи птиці.

Виводять молодих цесарят у штучних інкубаторах, оскільки полохливі за своєю природою птахи не здатні забезпечити належну турботу потомству. У процесі насиджування яйцекладки дорослі особини постійно залишають свої гнізда.

Молодняк для вирощування ліпше купувати навесні. У перший тиждень життя раціон пташенят повинен складатися з посічених круто зварених яєць; пшениці дрібного помелу; сиру, змішаного із зеленню молодої кропиви, конюшини або звичайною соковитою луговою травою; кислого молока.

З другого тижня можна давай круп’яні мішанки із зеленню, аби поступово привчити цесарят до сухого корму. У перші дні життя малечу потрібно годувати не менше восьми разів на день. Ближче до місячного віку молодняк переводять на п’ятиразову годівлю, а до двох місяців — на триразову.

Молоді цесарята дуже швидко їдять, тому досвідчені господарі рекомендують давати корм невеликими порціями в годівниці видовженої форми. Це дасть можливість кожному пташеняті дотягнутися до їжі в один і той же час, не чекаючи своєї черги. Вже з 14-го дня після народження цесарят рекомендується випускати на вигул, щоб вони вчилися добувати личинок, черв’яків і жуків самостійно.

Молодняк їсть практично безперервно.

Перші вигули краще проводити в огородженому загоні, а в міру підростання птиці — поступово привчати до вільного пересування на присадибній ділянці. Цесарки швидко входять у режим: на годівлю і при настанні темряви повертаються у клітини.

Для розмноження птахів відбирають після досягнення піврічного віку.

Економічно виправданий термін утримання бройлерних цесарок — не більше трьох місяців. Далі вирощувати молодняк стає невигідно через невиправдані витрати на кормовий раціон тощо, оскільки доросла особина призупиняє інтенсивність набору маси тіла, зберігаючи, однак, цінну ніжність м’яса.